Постанова 4820 № 676/3578/20

Провадження № 33/4820/545/20 Справа № 676/3578/20 Головуючий в 1-й інстанції Воєвідко Я. І. Категорія: ст.44-3КУпАП Доповідач Кулеша Л. М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2020 року м. Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Цугель А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2020 року, - в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , працюючу без офіційного оформлення найманого працівника продавцем магазину «Айсберг-4», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі), що становить дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 42040 грн. За постановою місцевого суду, ОСОБА_1 близько 09 год. 15.07.2020 року у магазині «Айсберг-4», по АДРЕСА_2 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 , будучи продавцем, вказаного магазину, не була одягнута в медичну маску або респіратор та допустила перебування в магазині відвідувача без маски або респіратора, чим порушила п.п.4,7 тимчасових положень щодо організації протиепідеміологічних заходів при торгівлі продовольчими товарами та непродовольчими товарами на період карантину, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби «COVID-19» затверджених постановою Головного державного лікаря України №17 від 09.05.2020 року та вимог п.п.3, п.2 Постанови КМУ №392 від 20.05.2020 року (зі змінами). Своїми діями, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3КУпАП. Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції не перевірені обставини вчинення правопорушення та даних, які мають значення для правильного вирішення справи та висновок суду про доведеність її вини є безпідставним, оскільки не обґрунтований належними та допустимими доказами. Також звертає увагу, що матеріали справи не містять відомості про те, що вона є посадовою особою, таким чином вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував, які тяжкі наслідки були спричинені нею 15.07.2020 року, проте застосував штраф у максимальному розмірі. На думку апелянтки, суд першої інстанції поверхнево вивчив матеріали справи, не встановив складу адміністративного правопорушення, що начебто був вчинений. Так Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби є необов`язковим нормативно-правовим актом, а носить лише рекомендаційний характер. Вважає, що із протоколу від 15.07.2020 року не вдається за можливе встановити, яке ж порушення було допущено ОСОБА_1 . При цьому протокол та оскаржувана постанова не містять інформації про наявність будь-яких відвідувачів у закладі торгівлі або працівників в момент складання протоколу, площі зали обслуговування, порушення принципу соціального дистанціювання, здійснення нею обслуговування покупців, проведення розрахунків тощо. Матеріали справи не містять належні докази того, що в момент складання протоколу ОСОБА_1 здійснювала обслуговування чи продаж товару відвідувачам (покупцям) що були присутні у закладі торгівлі. Посилання працівників поліції на п.п.3 п.2 постанови КМУ від 20.05.2020 року №392 є абсурдним, оскільки п.2 не містить взагалі підпунктів. При складанні протоколу, працівниками не були використані технічні засоби для здійснення відеозапису та не зазначено які засоби, хоча це передбачено КупАП. Також при складані протоколу відсутні свідки, що теж є суттєвим порушенням вимог КУпАП. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_1 вважає, що всі обставини, які зазначені в апеляційній скарзі лише свідчать про її невинність у даному правопорушенні. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилась, просила розглянути справу у її відсутність. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, суд цих вимог дотримався. Статтею 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність громадян та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Постановою КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020(далі - Постанова КМУ) на всій території України з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року продовжено карантин встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Згідно п.п.1 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України, на період дії карантину, забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Так, згідно вказаної норми, відповідальність за порушення вказаного пункту несуть особи, які перебувають у громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту. Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що її вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АПР №689444 від 15.07.2020 року, поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, DVD - диском з інформацію про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення від 15.07.2020 року, який свідчить про порушення, останньою, правил щодо карантину людей та допущення роботи без засобів індивідуального захисту, а саме без медичної маски та гумових рукавичок. В судовому засіданні суду першої інстанції особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вини не визнала та пояснила, що погоджується із фактом перебування її в приміщенні магазину без захисної маски на обличчі та обслуговування покупця, який теж був без захисної маски на обличчі. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, при перегляді диску з відео-інформацією з електронного носія DVD-R №065340812U73152, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 , будучи за прилавком, обслуговувала покупця без маски на обличчі (остання знаходилася на підборідді). Окрім ОСОБА_1 , відвідувач магазину, стоячи біля прилавку, навпроти ОСОБА_1 , також був без маски на обличчі, що прикриває рот, ніс, без дотримання дистанції один від одного, тобто без дотримання безпечної соціальної дистанції. Вказаний відео файл підтверджує обставини викладені в протоколі. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, а тому висновок суду першої інстанції про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, є законним та обґрунтованим. Посилання апелянтки на те, що судом першої інстанції не перевірені обставини вчинення правопорушення та дані, які мають значення для правильного вирішення справи, що висновок суду про доведеність її вини є безпідставним, оскільки не обґрунтований належними та допустимими доказами, є надуманими. Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про достатність доказів для встановлення вини ОСОБА_1 , та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3КУпАП. Доводи апеляційної про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, матеріали справи не містять відомості про те, що вона є посадовою особою, частково заслуговують на увагу. В процесі апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не є посадовою особою, проте 15.07.2020 року, у магазині «Айсберг-4», по АДРЕСА_2 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 , вона, будучи продавцем, вказаного магазину, не була одягнута в медичну маску або респіратор та допустила перебування в магазині відвідувача без маски або респіратора, чим порушила вимоги Постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020року, а тому є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Твердження апелянти про те, що Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби є необов`язковим нормативно-правовим актом, а носить лише рекомендаційний характер не звільняє її від адміністративної відповідальності за порушення вимог вказаної постанови КМУ. В протоколі про адміністративне правопорушення викладена об`єктивна сторона правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому її посилання на те, що із протоколу від 15.07.2020 року не вдається за можливе встановити, яке ж порушення було допущено нею, є необґрунтованим. Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належні докази того, що в момент складання протоколу вона здійснювала обслуговування чи продаж товару відвідувачам (покупцям), що були присутні у закладі торгівлі не впливають на доведеність її вини у вчиненні цього правопорушення. Твердження апелянтки про те, що працівники поліції посилаються на п.п.3 п.2 постанови КМУ від 20.05.2020 року №392, якого не існує, не спростовують вчинення нею, зазначених дій, всупереч вимог постанови КМУ від 20.05.2020 року №392, оскільки із змісту протоколу вбачається, що його автором дійсно була допущена описка. Підпунктом 1 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Посилання ОСОБА_1 на те, що відеозапис не може бути використаний в якості доказу, оскільки в протоколі не наводиться інформація про технічний засіб, не заслуговує на увагу, оскільки з цього відеозапису вбачається безпосереднє перебування, останньої, в якості продавця, у вказаному магазині, та відвідувача магазину без засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок. Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП, свідки та поняті зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, якщо вони є, відсутність їх не свідчить про неналежне складання протоколу, адже вина правопорушника може підтверджуватись іншими доказами. Посилання апелянтки на інші, на її думку, порушення при розгляді вказаної справи не впливають на висновок суду про вчинення цього правопорушення саме нею. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно наклав на ОСОБА_1 найсуворіше адміністративне стягнення, передбачене ст.44-3 КУпАП, не врахувавши при цьому особу правопорушника, на що є посилання в апеляційній скарзі. Стаття 44-3 КУпАПпередбачає стягнення: накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Статтею 34 КУпАПвизначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Суд жодним чином не обґрунтував накладення на ОСОБА_1 найсуворішого адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст.44-3 КУпАП та не врахував особу правопорушника, тому вказана постанова суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Враховуючи фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, те, що ОСОБА_1 раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, не є посадової особою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість зміни постанови суду та достатність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, суд, зазначивши в мотивувальній частині про необхідність стягнення з ОСОБА_1 судовий збір, на користь держави, в сумі 420 грн.40 коп., в резолютивній частині вказав про стягнення, такого, в сумі 42040 грн., а тому, в цій частині, постанова суду, також, підлягає зміні. За наведених вище обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду зміні, в частині накладення адміністративного стягнення та судового збору. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 , в частині накладення на неї адміністративного стягнення та стягнення судового збору змінити. Зменшити розмір, накладеного на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч грн.). Зменшити, стягнутий з ОСОБА_1 , судовий збір до 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) В решті постанову залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.