Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3256/20

від 21.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 461/3256/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 33/811/1374/20 Доповідач: Головатий В. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі судді апеляційного суду Головатого В. Я., за участю захисника Стешіної Т.М., представника Галицької митниці Держмитслужби України Дунаса М.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року, встановив: постановою Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.02.2018 року, орган, що видав 6801, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 85 501,75 грн. Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0682/20900/20 від 27.02.2020:

1. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: 6272-3, загальною кількістю 20 шт.,

2. Сумки-рюкзаки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: 6297-2, загальною кількістю 15 шт.,

3. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: СМ5674, загальною кількістю 20 шт.,

4. Сумки жіночі ( клатч ) ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: СМ5737. загальною кількістю 20 шт.,

5. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: СМ5645, загальною кількістю 20 шт.,

1. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: 6272-3, загальною кількістю 20 шт.,

3. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: СМ5674, загальною кількістю 20 шт.,

5. Сумки жіночі ТМ "DAVID JONES", країна виробник Китай, різних кольорів, артикул: СМ5645, загальною кількістю 20 шт.,

6. Ковбаса ТМ «CIMBALAK» TORNADO SALAMA, країна - виробник Словенія, термін придатності невстановлений, кількість - 46 шт., загальною вагою - 90,75 кг,7. Шинка ТМ «CIMBALAK» PRAZSKA SUNKA, країна-виробник Словенія, термін придатності невстановлений, кількість - 9 шт., загальною вагою - 24 кг,8. Шинка ТМ «CIMBALAK» DETSKA SUNKA , країна-виробник Словенія, термін придатності невстановлений, кількість - 8 шт., загальною вагою - 18,65 кг, загальна кількість сумок становить 95 шт., загальна кількість та вага м`ясопродуктів становить 63 шт. та 133,4 кг. Про наявність зазначеного товару ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, тобто порушив ст. 257 Митного кодексу України, проте визнав його своєю власністю після митного огляду. Даний товар, у встановленому порядку не був задекларований і був виявлений під час проведення митного контролю транспортного засобу. Таким чином, ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України вищевказаний товар шляхом недекларування, тобто, не заявивши за встановленою формою точні відомості про нього, а саме - про його наявність та кількість. Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.472 Митного Кодексу України Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити. Одночасно просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, оскільки такий пропущено з поважних причин, а саме, розгляд справи відбувся у його відсутності, оскільки повістки не отримував. Про наявність постанови стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2020, яку отримав 29.08.2020. Копію постанови суду першої інстанції від 12.05.2020 отримав при ознайомленні з матеріалами справи лише 04.09.2020. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дійсно 27.02.2020 перетинав кордон України в напрямку в`їзду в Україну, як водій рейсового автобуса «Щецин-Київ» разом з 26 пасажирами. При перетині кордону для здійснення митного оформлення подав декларацію про відсутність у нього будь-яких товарів та предметів, що підлягають декларуванню. За графіком маршруту мав перебувати на маршруті «Щецин-Київ» з 19 год. 00 хв. 24.02.2020 по 19 год. 00 хв. 27.02.2020 що підтверджується довідкою від 08.09.2020. В подальшому при огляді автобуса в багажному відділенні автобуса серед речей пасажирів без ознак приховування було виявлено товар, що не був задекларований жодним з пасажирів та ним як водієм автобуса. Зазначає, що про наявність вказаних предметів в автобусі йому було невідомо на момент подання ним митної декларації. Про наявність вказаних речей в автобусі, водієм якого він був, йому стало відомо лише після проведення працівниками митниці митного огляду. Вказує, що після того, як вказані предмети були виявлені в автобусі i жоден з пасажирів не визнав їх своєю власністю, він змушений був визнати речі своїми та підписати протокол про порушення митних правил № 0682/20900/20 від 27.02.2020, оскільки працівники митниці не дозволили подальший рух автобуса за маршрутом без складання протоколу про порушення митних правил. Вказане зазначено i в його поясненнях. Крім цього звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в протокол про порушення митних правил складений з порушенням вимог МК України, а саме, протокол містить графу «вартість» щодо товару. Санкція ст. 472 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортах засобів. Тобто, визначення вартості товарів на момент складання протоколу є визначальним моментом для визначення наявності складу адміністративного правопорушення. Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав оцінки. В подальшому при передачі документів до суду представниками митниці був до справи долучений висновок № 1420003400-0152 від 30.03.2020 про вартість товарів. Вказаний висновок підготовлений Львівським відділом з питань експертиз та досліджень. Однак, особа, щодо якої порушено справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Зазначає, що вартість вказана в експертизі не відповідає фактичній вартості таких предметів. Заслухавши доводи захисника Стешіної Т.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника Галицької митниці Держмитслужби України Дунаса М.О., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до переконання, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного. При цьому ОСОБА_1 необхідно поновити строк апеляційного оскарження постанови Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року, як такий, що пропущений з поважних причин. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, підтверджується зібраними та перевіреними у суді першої інстанції доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №0682/20900/20 від 27.02.2020; митною декларацією; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.02.2020; описом вилучених предметів від 27.02.2020, доповідною запискою державного інспектора від 27.02.2020; висновком №1420003400-0152 від 30.03.2020; службовою запискою державного інспектора від 27.02.2020; письмовими поясненнями ОСОБА_1 в яких зазначено, що він в Польщі, для власних потреб придбав собі сумки жіночі у кількості 80 шт., рюкзаки 15 шт., ковбаса 90,75 кг., шинка 24 кг., шинка дитяча 18,65 кг. та зазначив, що пасажири до вказаного товару не мають відношення, про те, що стільки товарів перевозити не можна він не знав, тому і не вказав товар у митній декларації; а також іншими матеріалами справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами. Протокол про порушення митних правил відповідає вимогам ст. 494 МК України щодо його змісту. Статтею 472 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів. Вищеописані дані суду та досліджені в процесі судового розгляду докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України. Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до МК України (підпункти 5.а, 5.б, 5.е частини 8 ст. 257), декларант зобов`язаний вносити до митної декларації відомості про товари, його найменування, торговельний опис, кількість, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТЗЕД. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього складу адміністративного правопорушення, вважаю безпідставними та спростовуються його діями. В суді апеляційної інстанції захисник Стешіна Т.М. пояснила, що ОСОБА_1 дійсно 27.02.2020 перетинав кордон України в напрямку в`їзду в Україну, як водій рейсового автобуса «Щецин-Київ» разом з 26 пасажирами. При перетині кордону для здійснення митного оформлення подав декларацію про відсутність у нього будь-яких товарів та предметів, що підлягають декларуванню. Вказав, що про наявність вказаних предметів в автобусі йому було невідомо на момент подання ним митної декларації. Про наявність вказаних речей в автобусі, йому стало відомо лише після проведення працівниками митниці митного огляду. Після того, як вказані предмети були виявлені в автобусі i жоден з пасажирів не визнав їх своєю власністю, він змушений був визнати речі своїми та підписати протокол про порушення митних правил № 0682/20900/20 від 27.02.2020, оскільки працівники митниці не дозволили подальший рух автобуса за маршрутом без складання протоколу про порушення митних правил. Твердження апелянта про те, що про наявність вказаних предметів в автобусі йому було невідомо на момент подання ним митної декларації та те, що після того, як вказані предмети були виявлені в автобусі i жоден з пасажирів не визнав їх своєю власністю, він змушений був визнати речі своїми та підписати протокол про порушення митних правил № 0682/20900/20 від 27.02.2020 до уваги судом не беруться та спростовані матеріалами справи, а саме письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 в яких він вказав, що в Польщі, для власних потреб придбав собі сумки жіночі у кількості 80 шт., рюкзаки 15 шт., ковбаса 90,75 кг., шинка 24 кг., шинка дитяча 18,65 кг. та зазначив, що пасажири до вказаного товару не мають відношення, про те, що стільки товарів перевозити не можна він не знав, тому і не вказав товар у митній декларації. Крім цього, відповідно до розділу VI п. 147 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 «Про затвердження правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», водій автобуса крім іншого зобов`язаний: пп. 5 - приймати, розміщувати та видавати багаж пасажирам на передбачених графіком руху зупинках; пп. 9 - перевіряти під час посадки на приміському або міжміському маршрутах наявність в осіб квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу. Відповідно до розділу III п. 75 цієї ж постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176, у разі здавання ручної поклажі до багажного відділення транспортного засобу за її перевезення справляється плата як за перевезення багажу. Відтак вважаю, що на підставі наведених доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 та необхідність притягнення його до відповідальності за ст. 472 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил, а саме 85 501,75 грн гривень, та конфіскації в дохід держави вилучений згідно протоколу №0682/20900/20 від 27.02.2020 товар. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_1 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП мети адміністративних стягнень. З огляду на це, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України є доведеною в повному обсязі, та на нього накладене стягнення у межах санкції статті, а тому постанова Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року є законною, обґрунтованою, та підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 530 МК України, ст. 294 КУпАП, постановив: поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Залізничного районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Головатий В. Я.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3256/20

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше