Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/6118/17

Дата документу 15.10.2020 Справа № 334/6118/17 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/6118/17Головуючий у 1-й інстанції Турбіна Т.Ф. Пр. № 22-ц/807/857/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Кримської О.М., за участі секретаря Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою ВСТАНОВИВ: У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із вищезазначеним позовом (а.с. 2-5), який в подальшому уточнив (а.с. 32-35), та в якому просив:- зобов`язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,; - встановити йому - ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:= Четвер з 16.00 год. до 20.00 год., = Субота з 09.00 год. до неділі 13.00 год., по офіційним святковим дням України: = 1 січня - з 09.00 год. до 20.00 год., = 7 січня - з 09.00 год. до 20.00 год., = Пасха - з 09.00 год. до 20.00 год., = 1 травня - з 9.00 год. до 13.00 год., = 9 травня - з 09.00 год. до 20.00 год., = Трійця - з 09.00 год. до 20.00 год., = 28 червня - з 09.00 год. до 20.00 год., = 24 серпня - з 09.00 год. до 20.00 год., = 14 жовтня - з 09.00 год. до 20.00 год., = 25 грудня - з 09.00 год. до 20.00 год.; - спілкування з донькою має відбуватись на території фактичного проживання батька або на його розсуд;- дозволити батьку відвідувати та забирати дитину з дитячого садка, а в майбутньому із загальноосвітнього навчального закладу; - зобов`язати матір повідомляти батька про термін виїзду та місце перебування доньки за межі міста Запоріжжя шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед виїздом; - стягнути з відповідачки на свою користь сплачений судовий збір. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що від шлюбу з відповідачкою у нього народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася жити разом з матір`ю ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2017 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1228,00 грн. щомісячно до повноліття дитини. Розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 491 від 17.07.2017. було встановлено певний порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, але відповідачка ОСОБА_3 чинить перешкоди побаченням батька та доньки та не виконує відповідне розпорядження, не дає можливості бачитися з дитиною, саме тому ОСОБА_1 вимушений був звернутися до Національної поліції України ГУНП в Запорізькій області, але отримав відповідь про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального чи адміністративного правопорушення. Позивач працює неофіційно будівельником та має плаваючий графік роботи з двома вихідними днями на тиждень, який визначається окремо на кожний тиждень. Донька ОСОБА_4 навчається в дитячому садку. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_5 (а.с. 25). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 26) відкрито провадження у цій справі, справу призначено до розгляду з повідомленням сторін. В автоматизованому порядку суддею Турбіною Т.Ф. у цій справі замінено суддю Ісакова Д.О. у зв`язку із закінченням терміну повноважень останнього (а.с. 65). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року (а.с. 76-78) у задоволені позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 89-93) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача сплачений судовий збір. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуюч ого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 110). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10 березня 2020 (а.с.122), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 124), з урахуванням навантаженості судді доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом). Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Проте, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 29 квітня 2020 року, не відбувся (а.с. 145-146) та був відкладений в порядку задоволення клопотання представника позивача про його відкладення (а.с. 143-144) через карантин у зв`язку із епідемією коронавірусу в Україні. Ухвалою апеляційного суду (а.с. 147-149) в строк до 29 травня 2020 року витребувано у Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу опіки та піклування, письмовий висновок з приводу вищезазначеного позову ОСОБА_1 у цій справі в частині запропонування ним у вищезазначений спосіб його участі, як батька, у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає із матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, який був чинним з 02.04.2020 року по 16.07.2020 року включно, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину. В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією. У судовому засіданні 24 червня 2020 року (а.с. 165-166) апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутності належним чином повідомлених апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи відповідача та представника третьої особи: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, у розгляді цієї справи оголошено перерву у зв`язку продовженням Районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу опіки та піклування, строку для надання вищезазначеного письмового висновку у цій справі (а.с. 168, 171) за заявою останньої про продовження останнього у зв`язку із карантином (а.с.161-163), з урахуванням відпустки судді доповідача у період з 06.07.2020 року по 07.08.2020 року (а. с. 178). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 вересня 2020 року (а.с. 191) не відбувся та був відкладений у присутності відповідача ОСОБА_3 через неявку позивача та його представника, а також відсутність висновку органу опіки та піклування, який повідомив апеляційний суд про неможливість надати письмовий висновок у цій справі у дане судове засідання через відкладення засідання комісії з приводу останнього через неявку матері на останню (а.с. 187-189). 01 жовтня 2020 року Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, надала апеляційному суду висновок про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 200-203), а саме: -впродовж місяця, кожен вівторок з 18.30 до 20.00, місце зустрічі за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту в присутності матері; - в подальшому, в перший та третій тиждень місяця з 09.00 суботи до 13.00 неділі, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; - спільний відпочинок дитини разом з батьком на час його відпустки порівну з матір`ю. дитини, в тому числі за межами міста, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері дитини про наміри проведення такого відпочину та повідомленням про подальше місце перебування дитини; - у період осінніх, зимових, весняних дитячих канікул та святкових днів, порівну з матір`ю дитини, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомленням про подальше місце перебування дитини. В автоматизованому порядку суддями Кочетковою І.В. та Кримською О.М. у цій справі замінено суддів Маловічко С.В. і Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 204-205). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у судовому засіданні 15 жовтня 2020 року доповідь судді-доповідача, дослідивши зміст вищезазначеного письмового висновку органу опіки та піклування, пояснення всіх учасників цієї справи, у тому числі: - позивача ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 , який апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з урахуванням висновку органу опіки та піклування, який його задовольняє; - відповідача ОСОБА_3 , яка зазначала, що з висновком органу опіки та піклування згодна, не заперечувала проти визначення порядку виховання та спілкування батька із донькою у вказаний спосіб; вона заперечувала проти участі батька у вихованні та спілкуванні із донькою у порядок, раніше визначений вищезазначеним розпорядженням органу опіки та піклування, оскільки батько спочатку має знайти контакт із дитиною, а запропонований органом опіки та піклування на теперішній час інший порядок участі у вихованні та спілкуванні батька із донькою враховує це, а тому вона з ним погоджується; - представників органів опіки та піклування ОСОБА_6 (а.с. 206)та ОСОБА_7 (а.с. 207), які полагались у вирішенні цієї справи на розсуд апеляційного суду, але просили врахувати, при цьому, вищезазначений висновок органу опіки та піклування та інтереси дитини; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України). Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 354 ЦПК України та виходив із такого. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. П. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Ст. 153 СК України закріпляє право батьків та дитини на спілкування, яке повинно здійснюватися безперешкодно. Тобто ніхто не може чинити перешкоди у спілкуванні батьків та дітей, крім випадків, коли таке спілкування негативно впливатиме на дитину та її інтереси. Відповідно до ст. 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Спілкування одного з батьків, який мешкає окремо від дитини повинно відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий процес спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України). Згідно із ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно із ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 цього ж кодексу батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Судом встановлено, що сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої (а.с.14). Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2015 року (справа №334/5418/15-ц, провадження №2/334/2453/15). Згідно вказаного рішення, дитина проживає разом з матір`ю (а.с. 15-16). Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2017 року (справа №334/7648/16-ц, провадження №2/334/996/17) з позивача стягнуто на користь відповідачки аліменти на утримання доньки у твердій грошові й сумі у розмірі 1228,00 грн. щомісячно починаючи стягнення з 16.11.2016 року і до повноліття дитини (а.с.17). Згідно із розпорядженням заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району №491р від 17.07.2017 року «Про порядок участі у вихованні та спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 » (а.с.18-19), вбачається, що враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 13.07.2017 року, протокол № 14/3 було визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 враховуючи бажання дитини, режим її дня та стан здоров`я: 1) кожну п`ятницю місяця з 19.00 до 21.00 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; кожну суботу місяця з 10.00 до 12.30 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільної пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; кожну неділю місяця з 17.00 до 21.00 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільно пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; 2) спільний відпочинок дитини разом з батьком на час офіційних свят проводиться у рівних частинах з матір`ю та за домовленістю між батьками можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; 3) зобов`язано обох батьків попереджати про від`їзд дитини за межі м. Запоріжжя; 4) попередити батьків: про необхідність своєчасного інформування другого із батьків під час виникнення ситуацій, які унеможливлюють виконання встановленого порядку; про недопустимість створення конфліктів в присутності дитини; про правові наслідки за підбурювання дитини проти одного з батьків; 5) контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної адміністрації ОСОБА_9 . Під час розгляду справи позивач заявляв, що його колишня дружина постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, в обґрунтування чого було долучено до матеріалів справи висновки, надані уповноваженими особами Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 29.07.2018 року, 30.07.2017 року та 31.07.2017 року (а.с. 20-23). Прете, з вказаних документів вбачається лише те, що ОСОБА_1 до органів поліції звертався лише задля того, щоб було зафіксовано факт того, що ОСОБА_3 не надає можливості спілкуватись з дитиною, проте за результатами проведених перевірок ознак кримінального чи адміністративного правопорушення зі сторони останньої виявлено не було, як ні не було виявлено грубого порушення громадського порядку. Позивачем в обґрунтування того, що він приймає участь в утриманні доньки до матеріалів справи було долучено три квитанції про сплату аліментів за 20.06.2017 року, 23.07.2017 року та 21.08.2017 року по 1326,00 грн. кожна (а.с.6). Також як доказ того, що він цікавиться життям своєї доньки, ОСОБА_1 надав суду копії квитанцій від 15.11.2016, 04.01.2017, 13.02.2017, 24.03.2017 про сплату благодійних внесків у дитячий садок на загальну суму 450,00 грн. та копії квитанцій від 15.11.2016, 03.01.2017, 06.03.2017, 23.03.2017, 04.05.2017 про сплату вартості харчування доньки у дитячому садку на суму 1538,60 грн.(а.с.8-13) Згідно із довідкою про розмір сплачених аліментів, наданої 06.12.2017 року Дніпровським відділом ДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області, ОСОБА_1 за період з березня 2017 року по грудень 2017 року включно сплатив аліментів у розмірі 4287,35 грн., що підтверджує пояснення відповідачки стосовно того, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів (а.с.47). В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_3 надала суду копію письмових пояснень вихователя старшої групи ЗНВК № 109 (а.с.48), яку відвідує дочка, а також письмові пояснення заступника директора цього закладу № 253 від 31.10.2017 року. З наданих документів, вбачається, що 09.10.2017 року до дитсадка завітав ОСОБА_1 задля того, щоб провести час зі своєю донькою, проте під час спілкування з дівчинкою той поводив себе досить агресивно, морально тиснув на дитину. Після такої зустрічі, дівчинка була засмученою та наляканою. ОСОБА_1 виявив бажання приймати участь у вихованні дитини, у зв`язку з чим 09.10.2017 року з`явився на прийом до заступника директора дитячого садка, де йому було запропоновано прийти на свято до доньки, яке відбудеться 20.10.2017року, прийняти участь у роботі батьківського комітету, забирати дитину із садочка. Але прогулянки на ділянці та бесіди з донькою, які не завжди нею бажані, заважають режиму роботи дошкільного підрозділу та порушують права інших дітей. На всі запропоновані заходи ОСОБА_1 не прийшов. Вказане також підтверджується долученою до матеріалів справи копією психологічної характеристики на ОСОБА_10 , наданою практичним психологом дошкільного підрозділу, згідно якої після спілкування з батьком 09.10.2017 року дівчинка стала плаксива, її турбують страхи, пов`язані з тим, що батько може забрати її від матері, а відтак дитина на прогулянках намагається переважно знаходитись біля вихователя. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду доказів про те, що відповідачка не виконує вимоги, встановлені розпорядженням заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 491р від 17.07.2017 року, в якому комісія з питань захисту прав дитини досліджуючи умови проживання сторін, висловила позицію про необхідність участі батька у вихованні дитини саме таким чином. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 159 СК України передбачено порядок вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Позивач у позовній заяві лише перерахував нормативні акти, на підставі яких вирішуються спори щодо визначення способів у вихованні дитини і лише одним реченням зазначив, що відповідачка чинить перешкоди в спілкуванні з донькою, а тому просить вирішити спосіб спілкування з останньою через суд. Дане його твердження жодним чином не підтверджене. Також не надано жодного доказу на підтвердження обставин того, що відповідачка не виконує зазначене вище розпорядження № 491р від 17.07.2017 року, яким ОСОБА_1 встановлено порядок участі у вихованні доньки, та чинить перешкоди у спілкуванні з останньою та у її вихованні. Звернутися до суду з позовом про вирішення спору щодо участі в вихованні доньки ОСОБА_1 має лише в тому разі, якщо надасть докази, що другий з батьків ухиляється від виконання розпорядженням заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 491р від 17.07.2017 року. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає. Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Навпаки, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційним судом було встановлено, що предметом розгляду у цій справі є позов батька про участь у вихованні дитини. Проте, матеріали цієї справи взагалі не містять письмового висновку органу опіки та піклування за місцем проживання (реєстрації) дитини з приводу цього позову батька. Тобто, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 19 СК України не витребував у органу опіки та піклування за місцем проживання дитини письмового висновку з приводу вказаного позову батька у цій справі, хоча мав, оскільки, зміст способу участі батька у вихованні та спілкуванні із донькою, про який позивач просив у цій справі у своєму позові від 20.09.2017 року (а.с. 2-5), є іншим, ніж той, який було визначено раніше батькові вищезазначеним розпорядженням заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № 491р від 17.07.2017 року «Про порядок участі у вихованні та спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 » (а.с. 18-19), за змістом якого було визначено порядок у вихованні та спілкуванні батька з донькою, враховуючи бажання дитини, режим її дня та стан здоров`я: -кожну п`ятницю місяця з 19.00 до 21.00 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; -кожну суботу місяця з 10.00 до 12.30 з місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; -кожну неділю місяця з 17.00 до 21.00 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; -спільний відпочинок дитини разом з батьком на час офіційних свят проводиться у рівних частинах з матір`ю та за домовленістю між батьками, можливістю вільного пересування по місту та за його межами без присутності матері, при умові, що батько повертає дитину за місцем проживання матері. Оскільки, в силу вимог ст. 19 ч. ч. 4, 5 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини орган опіки та піклування має подавати суду письмовий висновок. За змістом ст. 3 ч. 2 ЦПК України …суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб… При вищевикладених обставинах, ухвалою (а.с. 147-149, 168, 171) апеляційний суд витребував у Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу опіки та піклування, письмовий висновок з приводу вищезазначеного позову ОСОБА_1 у цій справі в частині запропонування ним у вищезазначений спосіб його участі, як батька, у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає із матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . 01 жовтня 2020 року Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, надала апеляційному суду висновок про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 200-203), а саме: -впродовж місяця, кожен вівторок з 18.30 до 20.00, місце зустрічі за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту в присутності матері; - в подальшому, в перший та третій тиждень місяця з 09.00 суботи до 13.00 неділі, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; - спільний відпочинок дитини разом з батьком на час його відпустки порівну з матір`ю. дитини, в тому числі за межами міста, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері дитини про наміри проведення такого відпочину та повідомленням про подальше місце перебування дитини; - у період осінніх, зимових, весняних дитячих канікул та святкових днів, порівну з матір`ю дитини, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомленням про подальше місце перебування дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Вищезазначений письмовий висновок органу опіки та піклування № 05/01-27/1312 від 25.09.2020 року (а.с. 200-201) є обґрунтованим, а тому може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі. Запропонований у даному висновку порядок участі у вихованні та спілкуванні батька із донькою як, насамперед, забезпечує якнайкращі інтереси дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так й не порушує прав жодного із її батьків (сторін у цій справі) батька ОСОБА_1 (позивача у цій справі) та матері ОСОБА_3 (відповідача у цій справі) і принцип рівності прав останніх відносно малолітньої доньки, що у тому числі особисто підтвердили в апеляційному суді сторони у цій справі у судовому засіданні 15 жовтня 2020 року, проти визначення саме такого порядку участі у вихованні та спілкуванні батька із донькою не заперечували. При цьому, відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні у цій справі на запитання апеляційного суду зазначала, що вона заперечувала проти участі батька у вихованні та спілкуванні із донькою у порядок, раніше визначений вищезазначеним розпорядженням органу опіки та піклування, оскільки батько спочатку має знайти контакт із дитиною, а запропонований органом опіки та піклування на теперішній час інший порядок участі у вихованні та спілкуванні батька із донькою враховує це, а тому вона з ним погоджується. В силу вимог ст. 82 ч. 1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. За змістом ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задоволення позовних вимог позивача частково, з урахуванням вищезазначеного письмового висновку органу опіки та піклування № 05/01-27/1312 від 25.09.2020 року (а.с. 200-201) у цій справі, є ефективним способом захисту прав позивача ОСОБА_1 , як батька, що узгоджується із вимогами ст. 5 ч. 2 ЦПК України, та забезпечує якнайкращі інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи бажання дитини, її режим та стан здоров`я: впродовж місяця, кожен вівторок з 18.30 до 20.00, місце зустрічі за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту в присутності матері; в подальшому, в перший та третій тиждень місяця з 09.00 суботи до 13.00 неділі, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; спільний відпочинок дитини разом з батьком на час його відпустки порівну з матір`ю. дитини, в тому числі за межами міста, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері дитини про наміри проведення такого відпочину та повідомленням про подальше місце перебування дитини; у період осінніх, зимових, весняних дитячих канікул та святкових днів, порівну з матір`ю дитини, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомленням про подальше місце перебування дитини; в іншій частині позовних вимог відмовити. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкод ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи бажання дитини, її режим та стан здоров`я: -впродовж місяця, кожен вівторок з 18.30 до 20.00, місце зустрічі за домовленістю між батьками з можливістю вільного пересування по місту в присутності матері; - в подальшому, в перший та третій тиждень місяця з 09.00 суботи до 13.00 неділі, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови, що батько повертає дитину за місцем проживання матері; - спільний відпочинок дитини разом з батьком на час його відпустки порівну з матір`ю. дитини, в тому числі за межами міста, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері дитини про наміри проведення такого відпочину та повідомленням про подальше місце перебування дитини; - у період осінніх, зимових, весняних дитячих канікул та святкових днів, порівну з матір`ю дитини, з можливістю вільного пересування по місту та за його межами, без присутності матері, за умови своєчасного інформування матері про наміри проведення такого відпочинку та повідомленням про подальше місце перебування дитини. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 22.10.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Кримська О.М.