Постанова 4807 № 332/4190/24

Дата документу 22.07.2025 Справа № 332/4190/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/4190/24 Головуючий в 1-й інстанції - Ретинська Ю.І. Провадження №22-ц/807/1193/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Полякова О.З., Кухаря С.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав. Зазначала, що сторони з 17.07.2009 по 06.04.2015 перебували у шлюбі, мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, рішенням №332/2342/15-ц Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2015 шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю за її адресою: АДРЕСА_1 . 18.12.2018 позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ». Починаючи з 2015 року відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами синів, станом здоров`я, не забезпечує продуктами харчування не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює належних умов для виховання та розвитку дітей. У дітей склалися гарні, теплі відносини з вітчимом ОСОБА_5 . Вони разом ходять з ним на рибалку, відпочинок, виконують домашні завдання, характеризують вітчима як доброго, дбайливого, розуміючого, вважають його своїм татом. ОСОБА_5 займається вихованням та утримує дітей. З відповідача стягуються аліменти на утримання дітей, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.07.2024 по виконавчому провадженню № НОМЕР_4, складеного Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), становить 298 014,86 гривні. Позивачка ніколи не перешкоджала спілкуванню батька з дітьми, у неї склалися теплі відносини з мамою відповідача - ОСОБА_10 , та його сестрою. Діти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 регулярно бачаться з бабусею, залишаються у неї на ніч. Вона спонукала свого сина ОСОБА_2 до спілкування із синами, сплати аліментів, через що відповідач перестав спілкуватися і зі своєю матір`ю. Зазначені вище факти позивачка розцінює як ухилення від виховання дітей батьком, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків. У зв`язку із чим ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення. Судове рішення мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісного батька. Відповідач не втратив інтересу до своїх дітей, намагається налагодити з ними стосунки, а тому відсутні підстави для застосування до нього крайнього заходу впливу. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не мотивував його належним чином, а висновки, які викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать матеріалам справи. Суд застосував надмірний гуманізм до особи, яка не виконує свої батьківські обов`язки більше 10 років, не забрав другу дитину з пологового відділення, і лише подання цього позову до суду в 2024 році змусило відповідача один раз поспілкуватись з класним керівником. Висновок суду про те, що відповідач проявляє інтерес до життя та навчання дітей, є помилковим. За весь період розгляду справи судом першої інстанції відповідач не намагався налагодити зв`язок з дітьми, частково погасив заборгованість по аліментам, але за цей час виник новий борг. Вже з 2013 року відповідач фактично втратив зв`язок з дітьми, створивши іншу родину. Зазначає, що наявними у справі письмовими доказами та показами свідків достовірно підтверджується, що починаючи з 2015 року відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованість в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами синів, станом здоров`я, не забезпечує продуктами харчування, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не цікавиться їх навчанням, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Звертає увагу, що відповідач звернувся до органу опіки та піклування з приводу визначення способу його участі у житті дітей тільки після подання цього позову до суду. Вказує, що висновок органу опіки та піклування є законним та обґрунтованим, повністю відображає ситуацію, що склалася у родині та відповідає інтересам дітей, підтверджує, що у дітей склалися гарні, теплі відносини з чоловіком позивача. Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ємця А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін. Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, ретельно проаналізував ключові аспекти правовідносин між сторонами та дійшов висновків, які повністю підтверджуються матерілами справи. Суд першої інстанції встановив, що відповідач не втратив інтересу до дітей та вчиняє активні дії для відновлення спілкування та обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та пілкування про доцільність позбавлення батьківських прав, визнавши його неповним та необ`єктивним. Доводи апеляційної скарги зводяться до емоційної оцінки ситуації та ігнорують те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного з батьків, яка суперечить інтересам дитини і неможливості зміни такої поведінки. Позивачем не надано переконливих доказів свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками чи жорстокого поводження з дітьми. Відповідач ОСОБА_2 і його представник адвокат Ємець А.Ю. в засідання апеляційного суду не з'явились. Адвокат Ємець А.Ю. направив клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на свою віжпустку. Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомив. Суд визнав причини неявки відповідача і його представника неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті. Дата і час судового засідання були узгоджені з адвокатом Ємцем А.Ю. в судовому засіданні 24.06.2025, а тому відпуста останнього з 21.07 по 31.07 не є підставою для повторного відкладення розгляду справи і порушення розумних строків вирішення спору. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її представника адвоката Трачук Н.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке. Судом встановлено, що з 17.07. 2009 по 06.07.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя №332/2342/15-ц від 06.07.2015 шлюб зареєстрований у Заводському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 149, було розірвано (т.1 а.с.15). Від шлюбу сторони мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.10) та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.11). Після розірвання шлюбу, діти залишилися проживати з матір`ю за її адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 12, 13, 14). 18.12.2018 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Після укладення шлюбу у позивачки змінилось прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » (т.1 а.с.16). На примусовому виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №334/1458/23, виданого 13.07.2023 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від усіх видів заробітку щомісячно до повноліття старшої дитини. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.07.2024 по виконавчому провадженню № НОМЕР_4, складеного Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей становить 298 014,86 гривні (т.1 а.с.17). Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району № 316р від 29.10.2020 «Про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 » було визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 (т.1 а.с. 22). Згідно довідок Запорізької гімназії №33 ЗМР № 01.22/80 та № 01.22/81 від 25.06.2024 ОСОБА_2 за період навчання не приймав участі у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , навчанням не цікавився, до школи не приходив (т.1 а.с.18, 19). З відповіді на адвокатський запит №386/01-09 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ЗМР від 10.07.2024 відомо, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку з народження, мають укладені декларації на медичне обслуговування з лікарем-педіатром Нехороших Т.В . Батько дітей, ОСОБА_2 до медичного закладу з дітьми на медичний огляд жодного разу не звертався, здоров`ям дітей не цікавився. На прийом до лікаря-педіатра з приводу профілактичних оглядів та лікування зверталася виключно мати. Здоров`ям дітей цікавиться виключно мати ОСОБА_1 . Листки непрацездатності по догляду за дітьми надавалися матері» (т.1 а.с.21). Згідно висновку спеціаліста за результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_3 , проведеного спеціалістом-психологом Меценко Г.Ю. 26 червня 2024 року, за результатами психологічного дослідження дитини з`ясовано, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній рівень розумового розвитку, адекватна самооцінка. Він здібний, комунікабельний, інтелектуально спроможний підліток, з середнім рівнем пізнавальної навчальної мотивації. Зі своїм татом, ОСОБА_2 , ОСОБА_8 не спілкувався вже 9 років. Батько дитини самостійно перестав спілкуватися з сином, не дзвонить, не приходить, навіть, побачивши ОСОБА_8 2-3 роки тому, не привітався з дитиною й пройшов мимо. Мати ніколи ОСОБА_8 не перешкоджала спілкуванню з татом. Психоемоційний зв`язок з татом ОСОБА_8 немає. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 хотів би офіційно називати татом і взяти його прізвище. ОСОБА_8 називає його добрим, дбайливим, розуміючим, з ним цікаво, надійно, він завжди вислухає й допоможе. З мамою у сина існує психоемоційний зв`язок. Він дуже прив`язаний до матері і за порадою найчастіше звертається до неї, бо вона завжди «спробує зрозуміти і допоможе». У матері теж виражене позитивне ставлення до дитини. Вона поважає та визнає його індивідуальність, схвалює його інтереси, підтримує плани, заохочує самостійність та ініціативу. ОСОБА_8 вважає свою сім`ю - маму, ОСОБА_9 , вітчима ОСОБА_15 щасливою, міцною, безпечною, дружньою (т.1 а.с.23-30). Згідно висновку спеціаліста за результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_4 , проведеного спеціалістом-психологом Меценко Ганною Юріївною 26 червня 2024 року, за результатами психологічного дослідження дитини з`ясовано, що у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 достатній рівень розумового розвитку, адекватна самооцінка. Він здібний, комунікабельний, інтелектуально спроможний підліток, з середнім рівнем пізнавальної навчальної мотивації. Зі своїм татом, ОСОБА_16 , ОСОБА_9 жодного разу не бачився, не спілкувався з ним. За 10 років тато жодного разу не захотів побачити сина, хоча бабуся спілкується з онуками. Мати сину не перешкоджає спілкуванню з татом, але, на думку ОСОБА_9 , їй було б це не дуже приємно, якщо син шукав зустрічі з татом, бо батько за 10 років жодного разу не спробував зустрітися із сином. Психоемоційного зв`язку з татом ОСОБА_9 не має. ОСОБА_5 називає татом. ОСОБА_9 характеризує його як гарного, доброго, розумного, дбайливого, з яким цікаво, і який завжди вислухає й допоможе. З мамою у сина існує психоемоційний зв`язок. Він дуже прив`язаний до матері, за порадою найчастіше звертається до неї, бо вона завжди допоможе. У матері теж виражене позитивне ставлення до дитини. Вона поважає та визнає його індивідуальність, схвалює Його інтереси, підтримує плани, заохочує самостійність та ініціативу. ОСОБА_9 вважає свою сім`ю - маму, ОСОБА_8 , вітчима ОСОБА_15 , гарною, дружньою, міцною, безпечною. Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків (т.1 а.с. 37-44). За даними, що містяться у квитанції від 26.08.2024, ОСОБА_2 було здійснено перерахування аліментів на користь ОСОБА_1 на суму 2200 грн (т.1 а.с. 81). 03 вересня 2024 представник ОСОБА_2 - Ємець А.Ю. звернувся до органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району із заявою про визначення способу участі у спілкуванні з дитиною, у якій просив визначити необмежене спілкування з дітьми телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджерах урахуванням режиму дня дітей; шляхом побачень і спілкування з дітьми: кожної суботи з 15:00 до 20:00 без присутності матері; в період зимових канікул сукупно 5 днів, в період літніх канікул сукупно 14 днів без присутності матері з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розважальних заходів, а також виїзду за межі Запорізької області (т.1 а.с. 84-86). В акті обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_3 , зазначено, що стосунки, традиції сім`ї доброзичливі, родинні. За результатами бесіди із батьком, останній повідомив, що не згоден з позбавленням його батьківських прав. За словами батька, матір дітей чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, тому батько останній раз бачився з ОСОБА_9 6-7 років тому, а з ОСОБА_8 спробував спілкуватися за телефоном та побачив на вулиці 2 тижні тому. ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, але сплачував аліменти з 2013 по можливості. Матір дітей, за словами батька, постійно налаштовує їх проти нього (т.1 а.с. 88). В акті обстеження умов проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , зазначено, що стосунки, традиції сім`ї доброзичливі, родинні. За результатами бесіди із матір`ю остання повідомила, що батько дитини ОСОБА_2 з 2015 року не займається вихованням дітей, не цікавиться життям та здоров`ям дітей, має заборгованість зі сплати аліментів 298 014,00 грн. За результатами бесіди із ОСОБА_8 2010 р.н., який повідомив, що з батьком не спілкується майже 9 років, він не дзвонить йому, не цікавиться його життям та здоров`ям, не дає коштів, не дарує подарунки. За результатами бесіди з ОСОБА_9 , 2014 р.н., останній повідомив, що батько зовсім не спілкується з ним з народження, не цікавиться його життям та здоров`ям (т.1 а.с. 89). Згідно видаткової накладної № 1 від 28 серпня 2024 року ОСОБА_2 було придбано 4 зошити та один набір предметних зошитів на суму 353,00 грн (т.1 а.с. 119). У серпні 2024 року ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 була направлена посилка, про що свідчить поштова накладна 69067000017339 та відповідна квитанція (т.1 а.с. 121). Згідно висновку заступника голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району № 2152/01-22/18.01-1299 від 25.10.2024 районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування вирішила: ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківський прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 138). Під час розгулу комісією з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району питання про надання до Заводського районного суду висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 ,, 2010 р.н. та ОСОБА_4 , 2014 р.н. було заслухано матір ОСОБА_1 , яка повідомила, що вона ніколи не забороняла батьку спілкуватися з дітьми, він сам не виявляв бажання бачити своїх синів. ОСОБА_8 не спілкувався з батьком майже 9 років, ОСОБА_9 взагалі ніколи не спілкувався з ним. Хоча бабуся дітей з боку батька спілкується з онуками. Батько не сплачує аліменти на утримання синів, доля дітей йому байдужа. Матір просила підтримати її позовні вимоги в суді та надати висновок про позбавлення батьківських прав. Батько ОСОБА_2 повідомив, що він не згоден з позбавленням його батьківських прав, додав, що він нещодавно перерахував дітям 1000 грн, а також один раз відправив їм посилку, але матір не забрала її з пошти. ОСОБА_11 , 2010 р.н. та ОСОБА_12 , 2014 р.н. повідомили, що вони згодні із позбавленням батька батьківських прав. Комісія вирішили надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_3 , 2010 р.н. та ОСОБА_4 , 2014 р.н., про що було складено витяг із протоколу № 27 від 17.10.2014 (т.1 а.с. 139-140). 16.10.2024 на ім`я ОСОБА_2 була видана довідка директором гімназії № 33 про те, що останній на початку 2024/2025 навчального року зустрічався з класним керівником, уточнював форми навчання здобувачів освіти в новому навчальному році, є в соціальних групах батьківської спільноти (т.1 а.с. 156). За даними, що містяться у квитанції від 10.12.2024, ОСОБА_2 було здійснено перерахування аліментів на користь ОСОБА_1 на суму 2000 грн (т.1 а.с. 194). За даними, що містяться у квитанціях від 02.01.2025, ОСОБА_2 було здійснено поповнення мобільних телефонів на загальну суму 200 грн та здійснено перерахування аліментів на користь ОСОБА_1 на суму 3200 грн (т.1 а.с. 203 - 204). Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно із ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Статтею 3 СК України передбачено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. За приписами ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Пунктом 15 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Наведені ОСОБА_1 обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні дітей не можуть бути достатніми підставами відповідно до статті 164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України). Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача. Усупереч наведеним положенням ЦПК України позивачка ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надала достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку. Достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав судом не встановлені. Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, на який посилається позивачка, колегія суддів виходить з такого. У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до Постанов Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21), від 20 грудня 2023 року в справі № 522/20260/21. З матеріалів справи видно, що висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району № 2152/01-22/18.01-1299 від 25.10.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 рекомендовано позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Даний висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. В свою чергу висновок органу опіки та піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносно дітей. У вказаному висновку органу опіки та піклування не наведено жодних данних намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення батька до дітей, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має стати на користь інтересам дітей. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при наданні такого висновку орган опіки виходив виключно з тих відомостей, які були надані позивачем, який зацікавлений в розгляді справи. При цьому сама перевірка проведена формально. Отже, зазначений висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району № 2152/01-22/18.01-1299 від 25.10.2024 є неповним та необ`єктивним, тому обґрунтовано не врахований судом першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів вважає, що неврахування судом першої інстанції неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо позбавлення їх батька батьківських прав є виправданим. Наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не ґрунтуватиметься на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини. Апеляційний суд у цій справі не встановив, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дітей. Таким чином, оскільки поведінка відповідача загалом свідчить про його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки, а також з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Та обставина, що батько рідко цікавиться життям дітей, не є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів. Також позивачка при розгляді спору не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей. Та обставина, що діти проживають разом з матірю та мають гарні відносини з відчимом, не є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Колегія суддів зауважує, що факт стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання дітей не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дітям належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Посилання позивачки в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду як приклад неправильного застосування норм права є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить загальним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Крім того, наявність підстав для позбавлення батьківських прав слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо. Отже, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо дітей є правильними. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Трачук Наталія Іванівна,залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 рокув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Дата складання повної постанови 23 липня 2025 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: О.З.Поляков С.В.Кухар