Постанова Донецький апеляційний суд № 234/18840/18

Єдиний унікальний номер 234/18840/18 Номер провадження 22-ц/804/3027/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Азевича В.Б., суддів: Никифоряка Л.П., Халаджи О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/18840/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2020 року (суддя Сухоручко Ю.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області, повне судове рішення складено 10 червня 2020 року),- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 16 серпня 2016 року приблизно о 23 годині 10 хвилин, у м. Краматорськ по вул. Академічній, біля буд. 7 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки OPEL (Опель), модель ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , ручаючись по сухому асфальтовому покриттю заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, не врахував дорожню обстановку, що призвело до зіткнення з транспортним засобом CITROEN, модель «С4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 02.02.2013 р. ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області. На момент зіткнення автомобіль CITROEN, модель «С4» знаходився у статичному стані, запаркований поза межами проїзної частини на місці для паркування транспортних засобів, передньою частиною до будинку №7 по вул. Академічній, що у місті Краматорськ. Після здійснення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) про яку йдеться вище, ОСОБА_2 без зупинки та з`ясування обставин, покинув місце скоєння ДТП. Згідно висновків спеціалістів Управління патрульної поліції в містах Краматорську, Слов`янську та суду зазначена ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 . Зокрема, з цього приводу 17 січня 2017 року Краматорським міським судом Донецької області винесено постанову у справі № 234/13744/16-п, згідно якої суд вважав, що провина ОСОБА_2 доведена протоколом та наданими матеріалами у справі. Додатково, фактичним підтвердженням вини ОСОБА_2 у ДТП є Протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 361052 від 30.08.2016 р., Протокол про адміністративне правопорушення АП2 № 361053 від 30.08.2016 р. та схема місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно висновку № 16-267 автотоварознавчого дослідження від 03.09.2016 р. складеного оцінювачем - автотоварознавцем ОСОБА_4 сума матеріальних збитків, завданих транспортному засобу та матеріальної шкоди, що йому спричинена складає 42 177,56 грн. Відповідно до Договору № 16-267 про проведення Оцінки вартості майна від 22.08.2016 року, квитанції № 16-267 від 03.09.2016р. та акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) № ОУ-160267 від 03.09.2016р. за виконання зазначеного дослідження ОСОБА_1 сплачено 600,00 грн, які вважав за необхідним включити до загальної суми матеріального збитку завданого йому ОСОБА_2 . Просив стягнути зазначені суми на його користь. Крім того, вважав, що внаслідок ДТП йому заподіяно також моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням власності транспортного засобу та неможливості протягом тривалого часу користуватися ним за його прямим призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків, певним ударом престижу, клопотами по ремонту автомобіля. Розмір душевних страждань вважав розумним і справедливим оцінити в 10 000 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 37 177,56 грн, моральну шкоду у розмірі 3 000 грн, вартість проведених експертних досліджень у сумі 600 грн, вартість сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн, а разом 41 482,36 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що звіт автотоварознавчого дослідження № 16-267 одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та є таким, що суперечить іншим доказам у справі. Стосовно експертизи зазначає, що він мав намір здійснити оплату після виконання позивачем поставлених експертом умов. Проте, в судовому засіданні, що відбулося 01 червня 2020 року, його представник був повідомлений судом про те, що у проведенні експертизи відмовлено з підстав відсутності оплати. На це представник пояснив причину затримки в оплаті та заявив про готовність відповідача оплатити вартість експертизи за умови виконання вимог експерта позивачем. З цих підстав було заявлено клопотання про повторне призначення автотоварознавчої експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено, про що в оскаржуваному рішення взагалі не зазначено. Від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». В частині 1 статті 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. Крім того, згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів позивача та відповідача. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17.01.2017р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, та адміністративне провадження було закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року, матеріальна шкода, яка завдана власнику автомобіля «СІTRОЕN С4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 42 177,56 грн. Відповідно до розписки від 10 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 передав позивачу ОСОБА_1 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03.09.2019 року, за клопотанням представника відповідача, було призначено по справі судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз. На вирішення призначеної експертизи були поставлені такі питання: яка вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Сіtrоen С4», реєстраційний знак НОМЕР_2 , після його механічного пошкодження внаслідок ДТП 16.08.2016 року. Оплата за проведення експертного дослідження покладена на відповідача ОСОБА_2 04.12.2019 року до суду надійшов лист експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення судової авто-товарознавчої експертизи, даний лист було адресовано також позивачу та відповідачу. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив той факт, що на адресу відповідача дійсно надходило клопотання експерта про надання матеріалів необхідних для проведення судової авто товарознавчої експертизи. 11.02.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшов лист від Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз з якого випливає неможливість проведення судової авто-товарознавчої експертизи, у зв`язку з відсутністю сплати вартості судової експертизи. Оскільки ОСОБА_2 , за клопотання якого судом була призначена судова автотоварознавча експертиза, ухилявся від у часті в експертизі шляхом несплати вартості судової експертизи, суд першої інстанції, керуючись статтею 109 ЦПК України відмовив у визнанні факту, для якого експертиза була призначена та вважав, що звіт автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року є належним доказом у справі. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 37 177,56 грн (з урахуванням розписки про сплату 5 000 грн), кошти за проведення оцінки заподіяної матеріальної шкоди автотранспорту в результаті ДТП в розмірі 600,00 грн та моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. В частинах 1-2 статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За частинами 1-2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно частині 1 статті 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ( пункт 1). Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З досліджених доказів судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріальна шкода, яка завдана власнику автомобіля «CITROEN C4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 42 177,56 грн, що підтверджується звітом автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року. Судом першої інстанції встановлено і сторонами не заперечується, що відповідач не укладав договір цивільно-правової відповідальності зі страховими компаніями. За частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частинами 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З матеріалів справи випливає, що в судовому засіданні 03 вересня 2019 року представником відповідача ОСОБА_3 було заявлено клопотання про проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи, яке мотивоване тим, що наданий позивачем звіт автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 30.09.2016 року складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року. Окрім того, оцінювачем зафіксовані численні пошкодження, яких не було на автомобілі при огляді його відповідачем 30.08.2016 року. Вищевказане клопотання представника відповідача було задоволено судом першої інстанції. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2019 року призначено в даній справі судову автотоварознавчу експертизу вартості ремонтно-відновлювальних робіт. Перед експертом поставлено таке питання: якою є вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після його механічного пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 16.08.2016 року? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), які попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Надано для проведення експертизи матеріали цивільної справи № 234/18840/18. Оплату за проведення експертного дослідження покладено на відповідача ОСОБА_2 . Роз`яснено сторонам положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Листом від 30.01.2020 року за вих. № 312441/19-54 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд про залишення ухвали суду про призначення експертизи без виконання. Зі змісту листа випливає, що 27.11.2019 року після вивчення наявних в матеріалах справи даних, на адресу суду направлено клопотання № 31241/19-54 щодо виконання умов, необхідних для вирішення поставленого перед експертом питання (копії вказаного клопотання, одночасно направлено сторонам у справі разом із рахунком на виконання попередньої оплати за проведення експертизи, яка згідно ухвали покладена на відповідача ОСОБА_2 ). 24.01.2020 року до КНДІСЕ надійшла заява позивача ОСОБА_1 з інформацією згідно клопотання № 31241/19-54 від 27.11.2019 року, для вирішення питання поставленого ухвалою суду та додатками, а саме, CD диск з кольоровими фотознімками пошкодженого об`єкта дослідження. У наданих у розпорядження експерта матеріалів достатньо для надання обґрунтованого висновку. Разом з тим, оплата за проведення експертизи до інституту не надійшла, у зв`язку з чим матеріали цивільної справи були повернуті на адресу Краматорського міського суду Донецької області (а. с. 162). При цьому, в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача підтвердив той факт, що на адресу відповідача дійсно надходило клопотання експерта про надання матеріалів необхідних для проведення судової автотоварознавчої експертизи. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Тобто цією нормою процесуального закон законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі, також шляхом несплати вартості експертизи. Згідно абзацу 6 пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, у разі невиконання клопотань експерта, зокрема, щодо несплати вартості експертизи матеріали справи повертаються органу, який призначив експертизу, із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення. З огляду на те, що відповідачем, за клопотанням якого судом першої інстанції було призначено судову автотоварознавчу експертизу з метою встановлення дійсного розміру шкоди, не було сплачено вартість проведення вказаної судової експертизи, а також не було надано інших належних та допустимих доказів на спростування розміру шкоди в сумі 42 177,56 грн, встановленого звітом авто-товарознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наданий позивачем звіт є належним доказом у справі. Доводи апеляційної скарги відповідача про недостовірність звіту автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено такі пошкодження транспортного засобу позивача, отриманих внаслідок ДТП: розбита ліва задня фара; пошкоджено задній бампер з лівої сторони. В звіті автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року зазначено, що при огляді транспортного засобу встановлено такі ушкодження: ліхтар задній лівий боковий, ліхтар задній лівий, бампер задній, кришка багажника, підсилювач заднього бампера, панель задка, накладка (подовжувач) крила заднього лівого, кронштейн заднього бампера лівий, отвір багажника лівий, перекіс отвору багажника, спойлер заднього бампера нижній. Отже, колегія доходить висновку, що інформація про пошкодження транспортного засобу зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення та в звіті автотоварознавчого дослідження № 16-267 від 03.09.2016 року, узгоджується між собою. В свою чергу, доводи апеляційної скарги про недостовірність даних в наданому позивачем звіті, є припущеннями відповідача. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Безпідставними також є доводи апеляційної скарги щодо наміру відповідача здійснити оплату за проведення експертизи після виконання позивачем поставлених експертом умов. В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_2 було направлено клопотання експерта щодо виконання умов, необхідних для вирішення поставленого перед експертом питання разом із рахунком на виконання попередньої оплати за проведення експертизи, яка згідно з ухвалою покладена на відповідача ОСОБА_2 . Проте, відповідач не здійснив таку оплату, у зв`язку з чим ухвала про призначення експертизи залишена без виконання. При цьому, позивач на виконання клопотання експерта надіслав необхідні документи. Тобто, в розпорядженні експерта було достатньо матеріалів для надання обґрунтованого висновку. Крім того, суд першої інстанції, призначаючи експертизу, роз`яснив сторонам положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Той факт, що в рішенні суду не зазначено про те, що представником відповідача було заявлено клопотання про повторне призначення експертизи, не впливає на правильність висновків суду. Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними і необґрунтованими. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке не підлягає скасуванню. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: В.Б. Азевич Л.П. Никифоряк О.В. Халаджи