Постанова 4804 № 219/9448/2013-ц

Єдиний унікальний номер 219/9448/2013-ц Номер провадження 22-ц/804/2841/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Демяносової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2020 року, постановлену судом у складі головуючого судді Хомченко Л.І. в місті Бахмуті Донецької області (повне судове рішення складено 16 червня 2020 року), в справі номер 219/9448/2013-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», В С Т А Н О В И В: 23 жовтня 2019 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 09.10.2007 в загальному розмірі 36310,15 грн та судові витрати в розмірі 336,10 грн. Виконавче провадження за цим рішенням в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрито в місті Маріуполі, в той час як місце знаходження та перебування ОСОБА_1 та його майна, рахунків, місце роботи є місто Бахмут Донецької області. Оскільки при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2019 та постанов про арешт майна божника приватним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тому ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії приватного виконавця Григорчука Павла Васильовича щодо винесення постанов про арешт майна боржника від 24.09.2019 за виконавчим провадженням (ВП №60136924) та стягнення з боржника винагороди від 26.03.2020 ВП №60136924 при закритому виконавчому провадженні згідно постанови приватного виконавця від 25.03.2020 за ВП №60136924, відносно ОСОБА_1 ; скасувати постанови приватного виконавця Григорчука Павла Васильовича про арешт майна боржника від 24.09.2019 за виконавчим провадженням (ВП №60136924) та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 26.03.2020 за виконавчим провадженням (ВП №60136924) у розмірі 3535,52 гривні з виконання виконавчого листа по справі №219/9448/2013-ц виданого на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №НД-127 від 09.10.2007 в загальному розмірі 36310,15 грн.; зупинити стягнення приватним виконавцем Григорчуком Павлом Васильовичем основної винагороди винесеної на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 26.03.2020 за виконавчим провадженням (ВП №60136924) у розмірі 3535,52 гривні з виконання виконавчого листа по справі №219/9448/2013-ц виданого на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № НД-127 від 09.10.2007 в загальному розмірі 36310,15 грн. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» відмовлено. Із вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Топчийов Є.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2020 року та прийняти нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що судом порушено вимоги ст. 150 ЦПК України щодо строків розгляду скарги. ОСОБА_1 звернувся до суду 23.10.2019, ухвала постановлена судом першої інстанції 09.06.2020. Суд не звернув уваги на те, що постанова про стягнення основної винагороди ухвалена 26.03.2020, а постанова про закінчення виконавчого провадження 25.03.2020, тобто за день раніше. Суд не надав правову оцінку фактам і нормам права, на підставі яких приватний виконавець має право вимагати стягнення основної винагороди при закритому виконавчому провадженні. Суд не взяв до уваги вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в якому передбачено, що основна винагорода у розмірі 10% від суми боргу стягується пропорційно стягнутої в примусовому порядку суми боргу. Отже, виконавче провадження закрито, проте приватний виконавець незаконно, не маючи правових підстав, продовжує стягувати з ОСОБА_1 кошти. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 та його представник адвокат Топчийов Є.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання 15 жовтня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Адвокат Топчийов Є.В. надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 191, 195, 198). Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 16 жовтня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 197). Представник АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання банком 15 жовтня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 196). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 09.10.2007 в загальному розмірі 36310,15 грн та судові витрати в розмірі 336,10 грн (а.с. 41-42). Постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №219/9448/2013-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в загальному розмірі 36673,25 грн (а.с. 49). 24 вересня 2019 року постановою про арешт майна боржника приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі накладено арешт на все майно ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №60136924 (а.с. 51). Постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі виконавче провадження з примусового виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в загальному розмірі 36673,25 грн закінчено. Виділено в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника основної винагороди. Припинено стягнення на підставі постанови по звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.10.2019 (а.с. 145). 26 березня 2020 року постановою про стягнення з боржника основної винагороди приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду в сумі 3535,52 грн (а.с. 146). Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із засад судочинства. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономній Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Отже, оскільки місто Бахмут є адміністративним центром Бахмутського району та одним із міст обласного значення Донецької області, тобто входить до складу Донецької області та є частиною виконавчого округу Донецької області в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії приватного виконавця щодо відкриття зазначеного виконавчого провадження не суперечать вимогам чинного законодавства та є законними. Довід апеляційної скарги з цього питання є безпідставний. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ухвалення постанови про стягнення основної винагороди при закритому виконавчому провадженні та права вимоги такої винагороди, апеляційний суд виходить з наступного. Частиною 3 статті 45 Закону України №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. В свою чергу, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон України №1403 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Частинами 1-4 статті 31 Закону України № 1403 визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 7 статті 31 Закону України № 1403). На виконання статті 31 Закону України № 1403 постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до вимог пункту 19 Порядку, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі десять відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Судом встановлено, що 25.03.2020 за заявою стягувача АТ «ПУМБ» приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в загальному розмірі 36673,25 грн. Виділено в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника основної винагороди. Припинено стягнення на підставі постанови по звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.10.2019 з підстав пункту 9 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». 26 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. в місті Маріуполі ухвалено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 3535,52 грн. Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. За таких обставин, з огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги з цього питання також є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати боржника по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 червня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року. Суддя: