LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС623/1204/20

від 22.10.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала 22 жовтня 2020 року м. Київ справа № 623/1204/20 провадження № 61-13312ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки скарга викладена не державною мовою, якою є українська мова, а іншою (російською). Заявнику запропоновано подати касаційну скаргу, викладену державною мовою - українською. Для усунення зазначеного вище недоліку надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали. Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2020 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 26 вересня 2020 року. Строк виконання ухвали сплив 06 жовтня 2020 року. 28 вересня 2020 року у відповідь на ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав до Верховного Суду заяву, в якій посилається на те, що його касаційна скарга відповідає вимогам статті 9 та 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та на його беззаперечне, ніким не обмежене право на використання російської мови , в тому числі у сфері судочинства. Отже, заявник не виконав вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, не подав касаційної скарги, викладеної державною (українською) мовою. Таким чином, ухвала Верховного Суду від 18 вересня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху не виконана, заявник не має наміру її виконувати та подавати касаційну скаргу державною мовою - українською. Враховуючи, що касаційна скарга заявника не відповідає вимогам статей 9, 392 ЦПК України, це перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Щодо посилання заявника на його необмежене право на використання російської мови у сфері судочинства в Україні необхідно зазначити таке. Частиною першою статті 10 Конституції Українивстановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК Україницивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК Україниучасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. З огляду на зазначене вище та імперативність положень частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»щодо визначення мови діловодства при здійсненні судочинства, касаційна скарга має бути викладена державною (українською) мовою. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Тому касаційна скаргаОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»