Ухвала КАС ВС № 2а-339/10/2670

УХВАЛА 21 жовтня 2020 року м. Київ справа № 2а-339/10/2670 адміністративне провадження № К/9901/17267/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевіривши касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі №2а-339/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування постанови, визнання дій незаконними, ВСТАНОВИВ: 14 липня 2020 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року визнано не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року. Касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. Копію ухвали Верховного Суду від 23 липня 2020 року вручено скаржнику 12 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На усунення недоліків касаційної скарги адвокат Намистюк Денис Анатолійович подав клопотання, в якому просить поновити скаржнику строк звернення до суду та зазначає, що оскаржуване судове рішення отримав лише 27 червня 2020 року. На підтвердження вказаного, заявником до клопотання додано конверт. Ухвалою Верховного Суду витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справа №2а-339/10/2670. Оскільки адміністративна справа №2а-339/10/2670 була знищена, як така, що немає науково-історичної цінності та втратила практичне значення, 13 жовтня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла копія матеріалів адміністративної справи. Проаналізувавши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Відповідно до статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон №3262-IV) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 цього Закону). Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону №3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Як вбачається з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі №2а-339/10/2670 була оприлюднена 06 квітня 2011 року. Враховуючи дату оприлюднення оскаржуваної ухвали Верховний Суду вважає, що скаржник, не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом вказаної ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень та звернутися до суду із заявою про видачу судового рішення, оскільки був обізнаний про розгляд справи судом апеляційної інстанції оскільки саме позивачем подавалося апеляційна скарга. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, проте таким правом не скористався. Надання скаржником копії конверта, як доказ поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не спростовує вищенаведеного. Отже, враховуючи вищевказане, дату постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної скарги також дату оприлюднення тексту вказаного судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також той факт, що позивач був обізнаний про розгляд справи судом апеляційної скарги, оскільки саме за його апеляційною скаргою відбувався перегляд судом апеляційної інстанції, Верховний Суд прийшов до висновку про неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі №2а-339/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування постанови, визнання дій незаконними. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська