Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2680/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2680/20 пров. № А/857/6917/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року (суддя - Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в березні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0597844-1303-0308. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність визначення йому податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік, оскільки у 2018 році середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля AUDІ Q7, 2016 року випуску, згідно даних офіційного сайту Мінекономрозвитку складала лише 813771,54 грн, тобто менша на 582353,47 грн., визначеної законом вартості, з якої автомобіль може стати об`єктом оподаткування транспортним податком. Крім того, даний розрахунок належного йому автомобіля, що слідує з офіційного сайту Мінекономрозвитку, середньо ринкової вартості опосередковано підтверджується і митною декларацією від 23.05.2017UA №205090/2017/015119, за якою цей автомобіль був ввезений на територію України і на той час митний орган визначив його вартість в сумі 995724,48 грн. Отже, взявши до уваги викладене, відповідач безпідставно визначив автомобіль позивача, як об`єкт оподаткування транспортним податком. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №140/2680/20 адміністративний позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до «Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році», розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономрозвитку), до оподаткування підлягає, зокрема, автомобіль марки AUDІ, модель Q7, тип пального - дизель, об`єм двигуна 3,0, з року випуску якого минуло не більше 3 років, а тому автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Відтак відповідач вважає, що Головне управління ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що фізична особа ОСОБА_1 з 19.04.2018 є власником транспортного засобу марки AUDІ, модель Q7, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 куб/см, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Головним управлінням ДФС у Волинській області 08.06.2018 винесено податкове повідомлення-рішення №0597844-1303-0308, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 18750 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції з покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 листопада 2018 року у справі №822/2687/17, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки належний позивачу автомобіль не був включений до «Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році», з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2018 (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, а отже не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок - транспортний податок, який відповідно до статті 265, пункту 10.2 статті 10 ПК України є місцевим податком. 01.01.2017 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.016 №1797-VIII та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, якими зокрема внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати. Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Таким чином, зі змісту вищенаведених норм слідує, що об`єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які відповідають трьом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно); 2) середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) повинен бути зазначений у переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 визначена у розмірі 3723 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1396125 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлено «Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика), відповідно до пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки. Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики). Відповідно до пункту 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Пунктом 13 Методики визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики). Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку і не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб`єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі. Більше того, обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. До повноважень відповідача не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що станом на 2018 рік вартість транспортного засобу марки AUDІ Q7, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 куб/см, становила 813771,54 грн, а тому він не підпадав під об`єкт оподаткування. Водночас судом встановлено, що у переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2018 (звітного) року, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році є автомобіль AUDІ Q7, рік випуску - до 5 років, об`єм циліндрів двигуна - 3,0, тип пального - бензин. На ухвалу суду першої інстанції від 27.03.2020 про витребування розрахунку середньоринкової вартості за встановленою формою автомобіля марки AUDІ Q7, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 куб/см, Мінекономрозвитку листом від 07.04.2020 №3821-06/23136-05 повідомило, що автомобіль AUDІ Q7 з об`ємом циліндрів 3,0 літра, бензин, до 5 років експлуатації (включно) включено до Переліку; розрахована у 2018 році згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки автомобіль AUDІ Q7 з об`ємом циліндрів 3,0 літра, бензин, 2016 року випуску, становила 1963686,00 грн. Проте, апеляційний суд зазначає, що технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному Переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, позаяк встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автомобіля марки AUDІ Q7, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 2995. При цьому Мінекономрозвитку у листі від 07.04.2020 №3821-06/23136-05 вказує, що враховуючи, що 1000 куб.см є еквівалентом 1 літру, а тому об`єм циліндрів двигуна автомобіля 2995 куб.см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра. Відтак з наведеного слідує, що Мінекономрозвитку заокруглює до найближчого основного розряду об`єм циліндрів двигуна, якщо Переліком не передбачений той чи інший об`єм циліндрів двигуна. Водночас, суд звертає увагу на те, що до Переліку, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, включені також й автомобілі із значенням об`єму двигуна не округленому до найбільш цілого значення, зокрема 2,2 л, 2,5 л, 2,7 л, 3,5 л, 3,8 л, 4,2 л, 5,5 л тощо. Тобто, автомобіль, передбачений Переліком, має об`єм двигуна 3,0 л (3000 куб.см), в той час як автомобіль позивача має менший об`єм двигуна 2995 см.куб., тоді як законодавчо не встановлена можливість (право) контролюючого органу ототожнити (округлити чи прирівняти) об`єм двигуна до більшого чи до меншого показника, який би був більш сприятливий для фіскального органу при сплаті вказаного платежу. Таким чином, встановлені судом обставини при розгляді даної справи свідчать про те, що автомобіль AUDІ Q7, рік випуску - до 5 років, об`єм циліндрів двигуна - 2995, тип пального - бензин не був включений до Переліку легкових автомобілів, яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2018 (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, а отже не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №822/2687/17. При цьому, відповідач не вказав на наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася право застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не визначені. Положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що вирішення спору у справі №822/2687/17 на користь платника податків обумовлено, як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності дій платника податків. Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як випливає з практики Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що законодавчо не перебачено право контролюючого органу додатково трактувати критерії, необхідні для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Тобто, контролюючий орган, маючи законодавчо вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, позбавлений можливості в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, контролюючий орган допустив свавільне втручання у майнові права позивача. З огляду на відсутність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, з якої б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку, з урахуванням підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України та практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, суд вважає доводи відповідача про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення необґрунтованими та зазначає про неможливість застосування у даному випадку приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Так, як в Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 року автомобіль марки AUDІ, модель Q7, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 куб/см, не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні статті 267 ПК України. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0597844-1303-0308, а тому позов підлягає задоволенню. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.