Постанова 4855 № П/320/1256/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/1256/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зняти з податкового обліку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 (тобто, виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 як платника податків) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона не має статусу фізичної особи-підприємця, що встановлено рішенням суду та рішеннями Державної податкової служби України за результатами розгляду скарг позивача на вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року позов задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління ДПС у Київські області зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління ДПС у Київські області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Зокрема, скаржник зазначає, що з 07.02.1997 року позивач зареєстрована як фізична особо-підприємець та перебуває на обліку в Яготинській ДПІ. В свою чергу, знаття з податкового обліку має здійснюватися за процедурою, передбаченою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, чого позивачем зроблено не було. Поруч з цим, звертає увагу на те, що дані з внутрішніх баз фіскальних органів не впливають на права та обов`язки, а тому суди не можуть задовольняти позови платників про внесення змін до них. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом винесено вимоги від 07.02.2019 року №Ф-163384-51, від 10.05.2019 року №Ф-163384-51, від 05.11.2019 року №Ф-163384-51 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску, які скасовано в судовому та адміністративному порядку у зв`язку з відсутністю правових підстав для нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Відсутність факту реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця встановлено як рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №320/1662/19, яке набрало законної сили 23.12.2019 року, так і рішеннями Державної податкової служби України про результати розгляду скарг. У зв`язку з тим, що ГУ ДПС у Київській області незважаючи на рішення ДФС а встановлені судовим рішенням обставини продовжує здійснювати формування вимог про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до суду з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У свою чергу, відповідно до частини 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відповідно до частини 4 статті 18 Закону №755-IV, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою. Частиною 1 статті 5 Закону № 2464-VI визначено, зокрема, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у день отримання зазначених відомостей; у пунктах 1, 5, 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - здійснюється у день отримання від них відповідної заяви; в абзаці чотирнадцятому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції у день отримання від них відповідної заяви. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. Так, судом встановлено, що відповідач формує вимоги про сплату боргу (недоїмки) про зобов`язання позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Проте, позивач звертаючись до суду з позовом зазначає, що її перебування на обліку як фізичної особи-підприємця є протиправним, оскільки вона не зареєстрована фізичною особою - підприємцем та не здійснює підприємницької діяльності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №320/1662/19, яке набрало законної сили 23.12.2019 року, встановлено відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, оскільки остання не здійснювала підприємницьку діяльність та не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. Так, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з 07.02.1997 року позивач зареєстрована як фізична особо-підприємець та перебуває на обліку в Яготинській ДПІ. Щодо вказаного слід зазначити, що 01 липня 2004 року набрав чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV). Із введенням в дію цього Закону було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Згідно частиною 1 статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток. Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» від 01.07.2010 № 2390-VI (Закон № 2390-VI в редакції станом на 01.07.2010) цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців. Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Доказів подання позивачем державному реєстратору, у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону №2390-VI строк, реєстраційної картки для включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про її державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва відповідачем суду не надано. Таким чином з наведеного вбачається, що у випадку, якби позивач не припинив свою підприємницьку діяльність, то Єдиний державний реєстр містив відомості про такого суб`єкта підприємницької діяльності з відміткою, що свідоцтво про державну реєстрацію позивача як ФОП «вважається недійсним», оскільки, як зазначає відповідач, позивач отримала свідоцтво про державну реєстрацію до 01.07.2004 року. Проте, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт не включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 зазначив, що суди при вирішенні спору щодо необхідності сплати особами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування повинні зокрема перевіряти обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць. Таким чином, враховуючи відсутність факту реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, що встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 року у справі №320/1662/19, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Щодо доводів апелянта стосовно того, що позовні вимоги про внесення змін до внутрішніх баз фіскальних органів не підлягають задоволенню, оскільки такі дані не впливають на права та обов`язки позивача, колегія суддів зазначає наступне. Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422). Відповідно до абзаців 6-14 пункту 2 розділу I Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції. Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю. Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників. Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку. Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП. Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо). Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску. Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Абзацами 5-6 пункту 5 розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. Отже, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан. Схожа правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №826/9288/18. В даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, зняти ОСОБА_1 з податкового обліку, як фізичну особу-підприємця та платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Доводи апелянта стосовно передчасності розгляду у судовому порядку питання про зняття позивача з податкового обліку та необхідності зняття з такого обліку за процедурою, передбаченою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, спростовуються пунктом 11.18 зазначеного Порядку, яким визначено, зокрема, що підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко