Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5213/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 р.Справа № 480/5213/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шевченко І.Г., м. Суми) від 07.09.2020 року (повний текст рішення складено 07.09.2020 р.) по справі №480/5213/20 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - позивач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) звернулося до суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми (далі ВПВР УЗПВР у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення виконавчого збору від 28.07.2020, винесену у межах виконавчого провадження №62669279. В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №480/560/20, примусове виконання якого здійснюється на підставі виконавчого листа у даній справі у ВП №62669279, ГУ Держгеокадастру у Сумській області виконано у повному обсязі, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області. З посиланням на ст.ст.10, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», відмічає, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, у випадку, якщо боржником рішення самостійно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання саме державним виконавцем. Однак, відповідач по даному виконавчому провадженню не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто примусового виконання фактично не було, а тому вважає, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що рішення суду виконано самостійно позивачем, а виконавчий збір справляється саме за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, якого фактично не було, а тому апелянт вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена без достатніх правових підстав. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №480/560/20 позовні вимоги було задоволено (а.с.8-9), зокрема, зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Вказане рішення набрало законної сили та 08.07.2020 Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/560/20 було видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с.36-37). 28.07.2020 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62669279 з приводу примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.11зворот). Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області 28.07.2020 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с.12зворот). Позивач не погодився з постановою про стягнення виконавчого збору з ГУ Держгеокадастру у Сумській області та звернувся до суду з вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, вона відповідає критеріям правомірності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до ч. 6 ст . 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало рішення суду по справі № 480/560/20 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області. Колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов`язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону України «Про виконавче провадження», приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору підстави для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору відсутні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 (справа № 336/4615/17) та у постанові від 18.08.2020 р. (справа № 205/6571/17) Щодо доводів апелянта про добровільне виконання боржником рішення суду в строк, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження колегія судів зазначає, що згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 28.07.2020 р, а рішення суду фактично виконане 05.08.2020, тобто після відкриття виконавчого провадження. За такого правового регулювання та обставин справи суд першої інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, та дійшли правомірного висновку про правомірність оскаржуваної постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми (далі ВПВР УЗПВР у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення виконавчого збору від 28.07.2020, винесену у межах виконавчого провадження №62669279. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі № 480/5213/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло