Постанова 4851 № 480/8100/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 р.Справа № 480/8100/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 12.01.21 року по справі № 480/8100/20 за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому, з урахування уточнених вимог, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 02.11.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63437498 в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 02.11.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63437498 в частині стягнення з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28 код ЄДРПОУ 43316700) на користь Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (м.Суми, вул. Сергія Табали (Сєвєра),70,і.к. 38602403) суму судового збору в розмірі 2102 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року у справі № 480/8100/20 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судове рішення позивачем у справі № 480/4386/20 було виконано після відкриття виконавчого провадження, а тому відповідачем правомірно було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19 стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, оскільки предметом спору була постанова про стягнення виконавчого збору, винесена під час примусового виконання рішення майнового характеру, в той час як у цій справі рішення немайнового характеру. При цьому на момент прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору, яка була предметом розгляду у справі № 2540/3203/18 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» мала іншу редакцію, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. На час виникнення спірних правовідносин у цій справі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» викладена у новій редакції, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні у відповідача знаходилося виконавче провадження ВП№ 63437498, яке було відкрито згідно постанови від 02.11.2020. В межах даного виконавчого провадження позивач по даній справі (боржник по виконавчому провадженню) був зобов`язаний протягом 10 робочих днів підготувати та надати до ГУ ПФУ в Сумській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 . Постановою від 02.11.2020 виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого забору в розмірі 20000 грн. Постановою від 26.11.2020 виконавче провадження було закінчено на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наявності підстав для скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 02.11.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63437498 в частині стягнення з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн., оскільки позивачем було виконано судове рішення в добровільному порядку до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем не було вчинено жодних заходів примусового виконання рішення. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закону №1404-VІІІ). Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19. Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 року у справі № 640/24233/19. Постановою головного державного виконавця Ричкаля С.П. від 02.11.2020 було відкрито виконавче провадження № 63437498 з одночасним стягненням з боржника суми виконавчого забору в розмірі 20000 грн. Також головним державним виконавцем Ричкалем С.П. від 02.11.2020 окремо було винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого забору в розмірі 20000 грн. Колегія суддів зазначає, що постанову про стягнення з боржника суми виконавчого забору прийнято державним виконавцем на виконання вимог ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Доказів виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 480/4386/19 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не надано. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 02.11.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63437498 в частині стягнення з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. через те, що позивачем було виконано судове рішення в добровільному порядку до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем не було вчинено жодних заходів примусового виконання рішення, виходячи з наступного. З аналізу частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII слідує, що виконавчий збір не стягується у разі, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Позивачем підтверджується, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 480/4386/19 ним було виконано 05.11.2020 року, а постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 02.11.2020. Таким чином, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 480/4386/19 було виконано позивачем після відкриття виконавчого провадження №63437498. Доводи позивача про неправомірність стягнення виконавчого збору через те, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу позивача лише 10.11.2020 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки частина дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII не ставить можливість стягнення виконавчого збору або звільнення від його сплати в залежність від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження до чи після виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача з якими погодився суд першої інстанції про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору під час примусового виконання рішень немайнового характеру є вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення, оскільки ч. 4 ст. 27 №1404-VІІІ покладено на державного виконавця обов`язок прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Тобто, з урахуванням редакції Закону № 1404-VІІІ база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. При цьому у вказаній справі примусовому виконанню підлягало рішення немайнового характеру, а тому база обрахунку становить чотири мінімальних розмірів заробітної плати, а не 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для врахування при розгляду цієї справи правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, правової позиції Верховного Суду, що міститься в постановах від 12 серпня 2020 року у справі №1340/5053/18, від 29 липня 2020 року у справі №1340/5050/18, від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 280/5959/19 адміністративне провадження №К/9901/15742/20, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору через виникнення спірних правовідносин до внесення змін до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", які набрала чинності 28 серпня 2018 року. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 02.11.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63437498 винесена відповідачем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження, а тому підстави для її скасування відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі №480/8100/20 скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумський області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко