Постанова 4876 № 904/5222/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5222/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М. Секретар судового засідання: Охота В.В. Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2020р., повне рішення складено 03.02.2020, суддя Бондарєв Е.М, у справі №904/5222/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38б кім. 12, код ЄДРПОУ 35634872) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Виробничого підрозділу вокзалу станції Дніпро філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (49038, м. Дніпро, площа Вокзальна, 11, код ЄДРПОУ 41022900) про стягнення 136 254,00 грн. заборгованості за надані послуги, 6 697,00 грн. 3% річних, 15 112,25 грн. інфляційних втрат, 77 937,30 грн. пені, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 07.11.2019 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості у сумі 236 000,55 грн., з яких: 136 254,00 грн. заборгованість за надані послуги; 6 697,00 грн. 3% річних за період з 19.02.2018 по 10.10.2019; 15 112,25 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по вересень 2019 року; 77 937,30 грн. пеня за період з 19.02.2018 по 10.10.2019. Позовні вимоги обґрунтовані, неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №ПР/Л-171233/НЮ від 03.11.2017, в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2020р. у справі відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу вокзалу станції Дніпро філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення 136 254,00 грн. заборгованості за надані послуги, 6 697,00 грн. 3% річних, 15 112,25 грн. інфляційних втрат, 77 937,30 грн. пені. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просить рішення Господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Як зазначено скаржником, підставами для скасування Рішення повністю та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне: - робота була призупинена, оскільки Сторони дійшли згоди, що подальше миття фасаду є недоцільним і наявні плями вивести неможливо з підстав, не залежних від Позивача, а саме неякісного первісного фарбування поверхні фасаду. Після чого представники Позивача припинили подальше надання послуг і домовились скласти Додаткову угоду до Договору про зменшення обсягу площі з метою доцільного використання бюджетних коштів. Цей довод Позивача не був врахований при винесенні рішення суду першої інстанції, що є нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; - судом не враховано, в своїх листах №20/ПКВОК від 04.01.2018 p., №335/ПКВОК від 21.02.2018 р. та №585 від ПКВОК від 27.03.2018 р. Відповідач підтверджує часткове надання послуг, а саме площа механічної та хімічної обрббки фасаду становить 2905 м2. Натомість, судом першої інстанції безпідставно не враховано ці листи, в рішенні суду не надано жодного аргументу щодо прийняття чи неприйняття даних листів, як доказів і вказано, що позивач взяті на себе зобов`язання не виконав, доказів виконання послуг на суму 136 254,00 грн. не надано. Це є прямим підтвердженням невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції і підставою для скасування рішення суду першої інстанції. - відповідно до п. 5.3. Договору не передбачено саме місце складення акту наданих послуг, тому складення акту не за місцем фактичного виконання послуг не може вважатися неналежним доказом надання послуг. Так, за твердженням скаржника позивачем надано належні та допустимі докази надання послуг Відповідачу, в матеріалах справи наявні підтвердження Відповідача надання послуг, але судом першої інстанції безпідставно нез`ясувано обставин, що мають значення для справи та висновки суду, не відповідають викладеним у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.04.2020 на 12:00 годин. У зв`язку з встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 року та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020 року розгляд справи, №904/5222/19, призначеної на 14 квітня 2020 року не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року, розгляд справи призначено у судове засідання на 18.08.2020р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.10.2020р. У судовому засіданні 08.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу вокзалу станції Дніпро філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, замовник) 03.11.2017 укладено договір №ПР/Л-171233/НЮ (далі - договір) відповідно до розділу 1 якого виконавець власними силами надає замовнику послуги з миття фасаду будівлі вокзалу станції Дніпро (далі - послуги), а замовник - приймає та оплачує виконанні послуги. Перелік послуг та обсяги їх надання зазначаються у Переліку послуг (Додаток №1 до договору). Виконавець не має права передавати свої права та обов`язки третій стороні без письмової згоди замовника . Виконавець повинен надати передбачені договором замовнику послуги, якість яких підтверджується підписаним з обох сторін актом наданих послуг (п.2.1 договору). Вартість послуг визначена в Додатку №2 до договору та становить 352 748,40 грн., в т.ч. ПДВ 58 791,40 грн. (п.3.1 договору). Послуги, що надані без погодження сторін не оплачуються (п.3.2 договору). Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за надані послуги протягом 30 банківських днів з моменту пред`явлення виконавцем рахунка на оплату послуг (далі - рахунок) та після підписання актів наданих послуг по факту їх надання. З боку замовника акт наданих послуг підписується начальником виробничого підрозділу платника по договору на підставі відповідної довіреності. До рахунку додаються фактична калькуляція на наданий обсяг послуг з миття фасаду вокзалу станції Дніпро з розшифровкою по статтям витрат (Додаток №3 до договору) (п.4.2 договору). Відповідно до розділу 5 договору строк надання послуг: протягом 45 робочих днів з моменту отримання заявки від замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийму та оплати наданих послуг, але не пізніше 25.12.2017, якщо заявка буде надана у жовтні. Місце надання послуг: виробничий підрозділ вокзалу станції Дніпро за адресою: 49038, м. Дніпро, пл. Вокзальна,

11. Приймання наданих послуг по договору проводиться комісійно представниками замовника. Після позитивного рішення комісії сторонами підписується акт наданих послуг та надається рахунок-фактура. При наявності зауважень або виявлених недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення. Усунення недоліків здійснюється за рахунок та силами виконавця. При виявленні виробничих дефектів виклик представника виконавця обов`язки. Договір набирає чинності із моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (п.12.1 договору). Позивач стверджує, що 11.11.2017 відбулось безпосереднє виконання договору, а саме, миття фасаду будівлі вокзалу станції Дніпро та 02.01.2018 на адресу замовника було надіслано рахунок на оплату №3254 від 27.12.2017 на суму 136 254,00 грн. та акт надання послуг №3288 від 27.12.2017 на суму 136 254,00 грн. Також позивач зазначає, що 05.01.2018 на адресу замовника було надіслано листа №4165/01/18 від 04.01.2018 з вимогою сплатити заборгованість, до якого повторно було додано рахунок та акт наданих послуг (а.с. 26-28 том 1). Листом- викликом від 04.01.2018 №20/ПКВОК замовник повідомив виконавця, що акт наданих послуг є таким, що не підлягає підписанню підстав чисельних недоліків та просив прибути представника виконавця в найкоротший термін для складання акту, в якому перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення. (а.с. 35-40 том 1). На адресу замовника 12.01.2018 надіслано відповідь виконавця №4177/01/18 від 11.01.2018 на лист-виклик №20/ПКВОК зі спростуванням доводів замовника та повторною вимогою сплати заборгованості (а.с. 41-43 том 1). На адресу замовника 13.02.2018 та 14.03.2018 надіслані листи виконавця №4222/02/18 від 07.02.2018 та №4252/03/8 від 05.03.2018 з листом-вимогою про сплату заборгованості та підписання Додаткової угоди №1 до договору (а.с. 44, 45, 47 том 1). Листами №335/ПКВОК від 21.02.2018 та №585/ПКВОК від 27.03.2018 замовник відмовився сплачувати за надані послуги (а.с. 46, 48 том 1). З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем порушені взяті на себе зобов`язань за договором №ПР/Л-171233/НЮ від 03.11.2017, в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги у сумі 136 254,00 грн., що є причиною виникнення спору. Внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивачем на підставі приписів ч.2 ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору нараховано до сплати відповідачу 6 697,00 грн. 3% річних за період з 19.02.2018 по 10.10.2019, 15 112,25 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по вересень 2019 року та 77 937,30 грн. пені за період з 19.02.2018 по 10.10.2019. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України). Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, акт надання послуг №3288 від 27.12.2017 складений в односторонньому порядку та не за місцем фактичного виконання послуг, оскільки відповідно до п.5.2 договору місцем надання послуг є виробничий підрозділ вокзал станції Дніпро за адресою: 49038, м.Дніпро, пл.Вокзальна,

11. Проте, акт надання послуг №3288 від 27.12.2017 складений в м. Києві та підписаний бухгалтером Мирутенко Дариною Вікторівною на підставі довіреності від 15.12.2017. Позивачем не було доведено, надання до вказаного акту, що був направлений на адресу виробничого підрозділу вокзалу станції Дніпро філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", відповідної довіреності на підтвердження повноважень вищевказаної особи на складання та підписання відповідного акту надання послуг №3288 від 27.12.2017. Таким чином, акт наданих послуг №3288 від 27.12.2017 не може розцінюватись судом як неналежний доказ надання послуг за спірним договором. Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 року у справі № 927/414/17 звернув увагу, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Отже, замовник, який в порушення вимог статті 882 Цивільного кодексу України безпідставно (немотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи. З матеріалів справи, а саме листування сторін, вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, не забезпечив явку свого представника для складання акту щодо недоліки наданих послуг, на наявність яких посилався відповідач. Крім того, колегією суддів враховано, що рішенням Господарського суду м. Києва №910/17617/18 від 07.08.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №910/17617/19 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" були стягнути грошові кошти за отримання послуг з миття фасаду будівлі вокзалу станції Дніпро (м. Дніпро, вул. Вокзальна, 11) на підставі договору №12 про надання послуг з миття фасаду будівлі вокзалу станції Дніпро укладеного 08.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чіко-2 ЛТД", що спростовує надання послуг позивачем у даній справі відповідно до умов договору, а саме виконання послуг з миття фасаду будівлі вокзалу станції м. Дніпро власними силами (розділу 1 договору). Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2020р. у справі №904/5222/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду Постанова складена у повному обсязі 22.10.2020. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.Л. Кузнецова Суддя І.М. Кощеєв