Постанова Харківський апеляційний суд № 638/4516/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 19 жовтня 2020 року м. Харків справа № 638/4516/18 провадження № 22-ц/818/4164/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. Учасники справи: Позивач АТ КБ «Приватбанк», Відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Крилової Олени Леонідівни, на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 березня 2020 року, ухвалене суддею Омельченко К.О., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : У квітні 2018 року ПАТ КБ « Приватбанк» звернувся до суду із вказаними позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 79384,07 грн. за кредитним договором №б/н від 28.10.2010 року. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалось на те, що відповідачка звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та на підставі заяви отримала кредит в розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00%. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 79384,07 грн., з яких: 4283,78 грн. заборгованість за кредитом, 67047,89 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 3796,02 грн. заборгованість за пенею та комісією, та штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), 3756,38 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 березня 2020 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом за кредитним договором №б/н від 28.10.2010 року у розмірі 4283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) грн. 08 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з відповідача судові витрати. На думку апелянта, судом неповно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також вважає, що судом допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки підписавши договір, відповідач погодився зі всіма умовами кредитного договору. Зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Вказує, що на підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки, відповідачем надано до суду заяву-анкету від 28.10.2010 року, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 28.10.2010 року, які підписані особисто відповідачем, отже сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Вказує, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. У зв`язку з цим Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» вважає, що з відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитом у тому числі за простроченим тілом кредиту, штраф та пеня, які є окремими видами неустойки. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що 28.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», згідно якої отримала кредит у розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00%. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Як зазначив представник позивача, банком в повному обсязі виконано взяті на себе обов`язки в частині надання кредитних коштів відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано. Разом з тим, у зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе обов`язків з повернення кредитних коштів станом на 28.02.2018 року виникла прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 79384,07 грн., з яких: 4283,78 грн. заборгованість за кредитом, 67047 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 3796,02 грн. заборгованість за пенею та комісією, та штраф в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), 3756,38 грн. (процентна складова). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, у заяві-позичальника від 28 жовтня 2010 року процентна ставка дійсно не зазначена. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на погоджену сторонами та підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2010 року. В наданій Банком довідці про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» детально та чітко розписані умови кредитування: пільговий період, процентна ставка, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи, тощо. Вказана довідка була підписана ОСОБА_1 . Зокрема, ставка відсотків згідно довідки про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» - 36% на рік (3% на місяць). Отже, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік, яка, була в подальшому змінена з 01.04.2015 року до 43,20%. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Проте доказів повідомлення боржника про підвищення розміру процентної ставки позивачем не надано. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03 березня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до частини другої ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Матеріали справи свідчать, що позичальнику видавалось дві картки: № 41494371119306300 11/15; та № НОМЕР_1 07/14. Відтак, у межах строку кредитування до 30 листопада 2015 року відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Заборгованість за тілом кредиту становить 4283,78 грн. Станом на 31.03.2015 року заборгованість за процентами становила 1834,98 грн. Розмір процентів за період з 01.04.2015 року по 30.11.2015 року складає 1922,42 грн. Таким чином за первісною відсотковою ставкою визначеною у довідці про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а саме 36 % із розрахунку 360 днів у року становитиме 3757,40 грн. За таких обставин, саме зазначена сума заборгованості по сплаті відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь Банку. Розмір заборгованості за процентами в сумі 3757,40 грн. відповідає розрахунку Банку, наведеному в письмових пояснення наданих апеляційному суду та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення відсотків підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3757,40 грн. Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 1762 грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 2643 грн., усього 4405 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 444,90 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків скасувати, ці позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 3757,40 грн. Перерозподілити судові витрати, в цій частині рішення суду змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 444,90 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова