LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811463/1557/17

від 19.10.2020 ·
Резолютивна:апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 18 травня 2017 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Б…

Справа № 463/1557/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В. Провадження № 22-ц/811/1905/18 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Сеньків Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 18 травня 2017 року,- ВСТАНОВИВ: в березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 05 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта укладено кредитну угоду відповідно до умов заяви № 003-13502-050213. Банк виконав зобов`язання за умовами договору та відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті із лімітом кредитної лінії у розмірі 40 900 грн. Відповідач, використавши надані кошти, кредит не погашає та не сплачує відсотки, внаслідок чого станом на 17 лютого 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 53 092,86 грн., яка складається з простроченого тіла кредита у розмірі 42384,12 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 10708,74 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість у розмірі в розмірі 53 092,86 грн. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 18 травня 2017 рокупозов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитною лінією №003-13502-050213 від 05.02.2013 року в розмірі 53 092,86 грн, яка складається з: простроченого тіла кредиту в розмірі 42 384,12 грн. заборгованості за відсотками в розмірі 10 708,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» понесені судові витрати у розмірі 1600 грн. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що оскаржуваним рішенням стягнуто заборгованість в сумі, яка перевищує встановлений договором ліміт кредитування, який становить 40 900,00 грн., тому необґрунтованою є заявлена позивачем вимога про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 42 384,12 грн. Зазначає, що документів, які б підтверджували надання кредиту, позивачем надано не було. Крім того, позивачем не вказано, коли саме та в яких розмірах відповідач отримала кредитні кошти. Звертає увагу суду на те, що постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» у позивача було відкликано банківську ліцензію та розпочато його ліквідацію, однак, банк до 29.02.2016 року здійснював нарахування відповідачеві відсотків, не маючи банківської ліцензії. Вважає, що з моменту відкликання банківської ліцензії, позивач не мав права вести банківський рахунок відповідача та нараховувати відсотки. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконувала належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 634ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, що 05 лютого 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір згідно заяви №003-13502-050213 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого позивач відкрив відповідачеві поточний картковий рахунок в національній валюті України гривні з лімітом кредитної лінії 40 900 грн. з тарифним пакетом «Кредитна катка №1 Еволюція Лояльна». Укладення договору підтверджується копією заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року, свій підпис на заяві ОСОБА_1 не заперечує, в заяві ОСОБА_1 пропонує ПАТ «Дельта Банк» укласти договір на умовах, визначених в цій пропозиції, та відповідно до Правил надання банківських послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» , затверджених Рішенням Ради Директорів Банку від 18 липня 2012 року протокол № 392 і Тарифів Банку, що є невід`ємною частиною цієї пропозиції (а.с. 6). Заява № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року належним чином підписана сторонами. ОСОБА_1 в заяві підтвердила свою згоду з Правилами і Тарифами Банку, ствердила, що попередньо ознайомлена з ними, повністю погоджується, зміст їх розуміє і зобов`язується дотримуватися. Зобов`язалася самостійно ознайомлюватися з Правилами та Тарифами та змінами до них. Тарифи на обслуговування платіжних карток, нею підписані, що свідчить про її ознайомлення з Тарифами. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 станом на 17.02.2017 року вбачається, що така становить 53 092,86 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 42 384,12 грн. заборгованості за відсотків в розмірі 10 708,74 грн. (а.с. 5). Для отримання кредитних коштів Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» відкрило відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.3. Частини 2 заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року ліміт кредитної лінії за картковим рахунок встановлено в розмірі 40900.00 грн. Згідно з п. 3 Частини 3 заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року ОСОБА_1 з огляду на її фінансовий стан та кредитну історію просить банк встановити в момент укладення або протягом дії договору ліміт кредитної лінії та строк користування цим лімітом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000,00 грн. П.

4. Частини 3 заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року передбачено, що позичальник надає банку право, з огляду на її кредитну історію протягом дії договору, на власний розсуд ініціювати зміну ліміту кредитної лінії у межах, визначених згідно п. 2.3. Частини 2 цієї пропозиції, або з перевищенням таких меж, з повідомленням її про це у спосіб, визначений Правилами. 02 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» збільшило ліміт кредитної лінії з 40 900 грн. до 45 000 грн., а з 03 січня 2014 року ліміт кредитної лінії було збільшено до 49 500 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року. Однак в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про зміну ліміту кредитної лінії, відтак збільшення ліміту кредитної лінії не погоджено сторонами та суперечить умовам підписаного сторонами кредитного договору. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 40 900 грн. Крім вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, позивач пред`явив позовну вимогу про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Сторонами погоджено, що невід`ємною частиною кредитного договору є Тарифи банку, визначені в п. 2.6. Частини 2 заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року. В п. 2.6. Частини 2 заяви № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року сторонами визначено Тарифний пакет «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна», який погоджено та підписано сторонами. Тарифним пакетом «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна», який підписано ОСОБА_1 , передбачено пільговий період для погашення заборгованості по кредитній лінії, який становить 55 днів. Відповідно до п. 1.6.2. Тарифного пакету «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна» після закінчення пільгового періоду та для здійснення операцій з видачі готівки з карткового рахунку у банкоматах та/або касах банків процент за користування відновлюваною кредитною лінією становить 4 % місячних, що дорівнює 48 % річних. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10цс18, висловила правову позицію, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований сторонами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17 лютого 2017 року, тобто на момент пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом становив 10 708,74 грн. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягає до задоволення. Доводи апеляційної скарги про те, що фактично з моменту відкликання банківської ліцензії, позивач не мав права вести банківський рахунок відповідача та нараховувати відсотки не можуть братися до уваги з огляду на таке. Частина 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак зазначене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, за змістом ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нарахування відсотків, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Однак в матеріалах справи відсутні докази домовленості між позивачем та відповідачем щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом у зв`язку з введенням процедури ліквідації банку, відтак обґрунтованим є нарахуванням відсотків за користування кредитом після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 913/67/17. З врахуванням вищенаведеного, зважаючи на те, що у відповідача склалася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40 900 грн., що відповідачкою не заперечувалося заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 708, 74 грн., колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 51 608,74 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 40 900 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 10 708, 74 грн. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» та стягнення на його користь 51 608,74 грн., то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1555,20 грн. судового збору за подання позову. Єропейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 18 травня 2017 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-13502-050213 від 05 лютого 2013 року в розмірі 51 608,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1555,20 грн. судового збору за подання позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 19.10.2020 року. Головуючий: Шеремета Н.О. Судді: Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»