Постанова 4811 № 456/519/18

Справа № 456/519/18 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В. Провадження № 22-ц/811/4592/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія: 41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 23 жовтня 2012 року, згідно з якою отримав кредит в розмірі 4700 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Стверджує, що банк виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, забезпечивши можливість до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою кредитної карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП-пароль. Зазначає, що ОСОБА_1 не повернув банку своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими платежами, відповідно до умов договору, внаслідок чого у нього станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 116 384.31 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 4698.19 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 111 686.12 грн. Вказує, що зобов`язання припиняється його повним виконанням, однак відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що ж порушенням законних прав та інтересів банку. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2012 року в розмірі 116384.31 грн. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено повністю. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», в якій зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви він повністю приєднується до «Умов та правил надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті банку та погоджується з ними. Крім того, відповідач при укладенні договору надав свою згоду на встановлення та зміну кредитного ліміту за рішення банку. Зазначає, що відповідач здійснив дії щодо активації отриманої ним картки за умовами кредитного договору, отримував кредитні кошти та використовував їх, а також частково погашав заборгованість, що свідчить про визнання ним заборгованості за кредитним договором. Вказує, що судом першої інстанції належним чином не досліджено поданий банком розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2012 року, який відповідачем не спростовано, як і не наведено свій розрахунок заборгованості. Вважає, що висновок експертизи немає наперед визначеної сили для суду, крім того не узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема, випискою по рахунку, яка підтверджує як користування кредитними коштами, так і погашення кредитної заборгованості. Звертає увагу, що сам по собі факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення щодо відповідача злочину, оскільки не встановлений ні факт вчинення злочину, ні винна особа. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 січня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року призначено на 16 год. 30 хв. 16 травня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 24 травня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 16 травня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 24 травня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що висновком експертизи підтверджується, що відповідач не підписував анкету-заяву від 23 жовтня 2012 року про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», а відтак кредитний договір є неукладеним, тому не породжує жодних правових наслідків для сторін, що свідчить про безпідставність позовних вимог банку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 23 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 23 жовтня 2012 року, вбачається, що така заповнена від імені ОСОБА_1 , в ній зазначені його анкетні дані та міститься підпис клієнта. Серед зазначених в анкеті-заяві про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 23 жовтня 2012 року відомостей про клієнта є його персональні дані, зокрема, особу клієнта встановлено за допомогою паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04 березня 1998 року Буським РВ УМВС України у Львівській області. Клієнт в анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Пам`яткою клієнта» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Ствердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Також підтвердив, що ознайомлений та згідний з «Умовами та правилами надання банківських послуг», за змінами у яких зобов`язалася регулярно самостійно ознайомлюватися на сайті банку. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2012 року станом на 31 грудня 2017 року вбачається, що така становить 116 384.31 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 698.19 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 111 686.12 грн. (а.с. 9). Довідкою № 114/8-2019 від 30 жовтня 2019 року, виданою Буським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 21 жовтня 2003 року Буським РВ УМВС України у Львівській області у зв`язку з втратою паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04 березня 1998 року Буським РВ УМВС України у Львівській області. Заперечуючи щодо позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що стосовно нього вчинено шахрайські дії, спрямовані на отримання кредитних коштів від його імені, він особисто не підписував анкету-заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 23 жовтня 2012 року, кредитну картку не отримував, відтак не міг користуватися кредитними коштами, про що повідомив позивача 09 квітня 2013 року. Крім того, 09 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міського відділу Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про вчинення щодо нього злочину невідомою особою, яка від його імені отримала кредит. Довідкою, виданою Стрийським міським відділом Головного управління МВС України у Львівській області підтверджується, що по даному факту відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150130000703 від 09 квітня 2013 року, за ч. 1 ст. 190 КК України. В суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, заперечуючи факт підписання ним заяви № б/н від 23 жовтня 2012 року про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3592 від 12 жовтня 2021 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі «Підпис» на зворотній стороні анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» № б/н від 23 жовтня 2012 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Враховуючи те, що висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3592 від 12 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 не підписував анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 23 жовтня 2012 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки кредитний договір № б/н від 23 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не укладався, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н від 23 жовтня 2012 року про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3592 від 12 жовтня 2021 року. Покликання апелянта на те, що висновок експертизи не узгоджується з іншими доказами у справі, які подані АТ КБ «ПриватБанк», не можуть братися до уваги, оскільки судовою почеркознавчою експертизою встановлено обставину, що має істотне значення для справи, а саме, те, що підпис на анкеті-заяві №б/н від 23 жовтня 2012 року виконано не ОСОБА_1 , висновок експертизи не викликав сумнівів ні у суду першої інстанції, ні у суду апеляційної інстанції. АТ КБ «ПриватБанк» не було позбавлено права звернутися до суду з клопотанням про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи у разі наявності у нього сумнівів щодо обгрунтованості та правильності висновку експертизи, однак з таким клопотанням позивач не звертався ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 користувався кредитною карткою, отримував з карточки кредитні кошти, частково вносив кошти в рахунок погашення заборгованості, оскільки АТ «КБ «ПриватБанк», всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав безспірних доказів на підтвердження отримання кредитної картки на підставі анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» від 23 жовтня 2012 року саме ОСОБА_1 , не надано доказів того, що саме ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, беручи до уваги те, що він не підписував анкети-заяви, на підставі якої кредитні кошти видавалися. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 24.05.2022 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк