Постанова КЦС ВС № 522/318/18

Постанова Іменем України 30 вересня 2020 року м. Київ справа № 522/318/18 провадження № 61-15651св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - головний редактор газети «Дорожній контроль» ОСОБА_2 , третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного редактора газети «Дорожній контроль» ОСОБА_2 , третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП), про захист честі, гідності та ділової репутації. Вимоги обґрунтовував тим, що 08 грудня 2017 року він, перебуваючи на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДПП, виконував обов`язки щодо забезпечення громадського порядку та публічної безпеки на площі Старосінній у місті Одесі, здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення. У той час до нього звернувся відповідач, який є головним редактором газети «Безпечне місто», за сумісництвом голова громадської організації «Дорожній контроль. Одеса», та висловився стосовно нього (позивача) в брутальній формі з образами та ненормативною лексикою. ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, зокрема, на веб-сайті YouTube офіційному каналі видання «Безпечне місто» та громадської організації « Дорожній контроль. Одеса », ОСОБА_2 поширив інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначений заголовок та зміст їхньої розмови доведено до широкого кола користувачів, станом на момент звернення до суду відео набрало близько 15 000 переглядів, тобто вказана інформація стала доступною для широкого загалу. Унаслідок таких неправомірних дій принижена його честь та гідність, у зв`язку з чим, уточнивши позов 18 липня 2018 року, він просив зобов`язати ОСОБА_2 видалити відеозапис та опублікувати спростування недостовірної інформації. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до головного редактора газети «Безпечне місто» ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 видалити відеозапис ІНФОРМАЦІЯ_4 та опублікувати спростування недостовірної інформації. При задоволенні позову суд виходив із того, що поширена відносно позивача інформація подана у формі фактичних тверджень; відповідач не надав належних доказів правдивості такої інформації, що є підставою для визнання її недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2018 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 опублікувати спростування недостовірної інформації змінено. Зобов`язано ОСОБА_2 опублікувати спростування недостовірної інформації щодо сексуальної орієнтації ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами шостою та сьомою статті 277 ЦК України. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо спростування недостовірної інформації відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана інформація принижує честь і гідність позивача. Разом із тим суд апеляційної інстанції визнав доцільним змінити рішення районного суду в частині зобов`язання відповідача опублікувати спростування недостовірної інформації та зобов`язав його опублікувати спростування щодо сексуальної орієнтації позивача. Аргументи учасників справи У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій його представник ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник ОСОБА_2 зазначає, що суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суди не з`ясували коло осіб, які порушили права позивача, та повинні бути залучені відповідачами, - не встановили особу, яка розмістила оспорювану інформацію, не залучили до участі у справі власника веб-сайту. Надані судам докази на підтвердження факту поширення недостовірної інформації є неналежними. Короткий зміст відзиву Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників у складі колегії із п`яти суддів. Обставини справи Суди встановили, що 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 , який обіймав посаду інспектора роти № 3 батальйону № 1 УПП в Одеській області ДПП, забезпечував громадський порядок та публічну безпеку на площі Старосінній у місті Одесі, здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення. У той час ОСОБА_2 , який єголовним редактором газети «Безпечне місто», за сумісництвом голова громадської організації «Дорожній контроль. Одеса»,проводив зйомку вказаних подій та звернувся до позивача, використавши ненормативну лексику, образи, критику щодо його роботи. ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті YouTube офіційному каналі видання «Безпечне місто» та ГО «Дорожній контроль. Одеса» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 поширений відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначений заголовок та зміст розмови позивача з відповідачем доведено до широкого кола користувачів - станом на момент звернення до суду відеозапис набрав близько 15 000 переглядів. Позиція Верховного Суду Колегія частково приймає аргументи, наведені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) міститься висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Відповідно до статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині постанови апеляційного суду мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті YouTube за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 поширений відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При цьому автором указаний « ОСОБА_4 ». При поданні позову ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 є головним редактором газети «Безпечне місто» та за сумісництвом голова громадської організації «Дорожний контроль. Одеса». В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_2 посилався на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт поширення інформації про нього ані головним редактором газети «Безпечне місто», ані ОСОБА_2 як фізичною особою, ані головним редактором та засновником газети «Дорожний контроль. Одеса». Вказував, що суд не врахував, що запис опубліковано користувачем « ОСОБА_4 », проте не з`ясував, хто саме є автором публікації. Зазначав, що відповідно до відомостей Державного реєстру друкованих засобів масової інформації головним редактором газети «Безпечне місто» є ОСОБА_5 , проте суд першої інстанції за відсутності належних доказів установив факт порушення прав позивача посадовою особою - головним редактором газети «Безпечне місто» ОСОБА_2, а в резолютивній частині рішення зобов`язав ОСОБА_2 як фізичну особу видалити відеозапис та опублікувати спростування. До участі у справі не залучений власник веб-сайту, на якому розміщений запис. Крім того, посилався на те, що позивач є працівником органів поліції, тому повинен усвідомлювати ступінь значущості своїх дій та адекватно сприймати критику своєї діяльності як представника влади. Усупереч нормам процесуального права апеляційний суд належним чином не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не визначився із характером спірних правовідносин, не перевірив вищевказаних доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , зокрема, про те, що він не є головним редактором газети «Безпечне місто», не є автором та особою, яка поширила інформацію, тобто не є належним відповідачем у справі, формально пославшись на те, що такі аргументи не узгоджуються з матеріалами справи та не спростовують доводів та обґрунтувань рішення суду першої інстанції, внаслідок чого зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 141, 400 та 411(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук