Окрема думка КАС ВС № 809/183/17

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М. 08 жовтня 2020 року Київ справа №809/183/17 адміністративне провадження №К/9901/1703/20 за наслідками касаційного розгляду адміністративної справи № 809/183/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 08.10.2020 частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 в частині задоволення позову скасував. Адміністративну справу № 809/183/17 направив на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення. Отже, КАС України передбачає можливість викладення окремої думки виключно за наслідками розгляду справи. З постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.10.2020 у цій справі та її мотивами я погоджуюся, проте, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у цій справі. Так, ухвалою від 23.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 в частині задоволення позову, одночасно визнавши поважними підстави пропуску Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області строку на касаційне оскарження та поновивши його. Висновки про поважність причин пропуску строку вмотивовані тим, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку на касаційне оскарження, а реалізація відповідачем права на повторне звернення з касаційною скаргою здійснена після отримання документа про сплату судового збору без зволікань (платіжне доручення від 26.12.2019 № 394). Проте Верховний Суд ухвалою від 30.09.2019 касаційну скаргу на підставі частини другої статті 332 КАС України та з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 169 цього ж Кодексу повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Верховного Суду від 27.08.2019, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху (ненадання доказів сплати судового збору). Звертаючись вдруге 11.01.2020 з касаційною скаргою та додаючи докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі (платіжне доручення №394 від 26.12.2019), скаржник просив суд поновити строк касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 809/183/17 з тих підстав, що повернення касаційної скарги заявнику не перешкоджає праву особи в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду касаційної інстанції з такою скаргою. Враховуючи положення частини третьої статті 329 КАС України Суд дійшов висновку, що наведені скаржником причини є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження. Не погоджуюсь з таким висновком, оскільки відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У цій справі при зверненні Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з касаційною скаргою вперше, що відбулося 13.08.2019, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання. При цьому, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, відлік якого розпочався з наступного дня після отримання копії постанови апеляційного суду від 03.07.2019 - з 22.07.2019. При цьому зі службовою запискою з ініціативою про сплату судового збору задля подання скарги посадова особа скаржника звернулася лише 16 серпня 2019 року. Додатково скаржнику був наданий строк на сплату судового збору тривалістю десять днів з дня вручення йому копії ухвали Верховного Суду від 27.08.2019 - тобто до 16.09.2019. Вважаю, що у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору за подання ним касаційної скарги, проте, відповідна сплата відбулася лише 26.12.2019, тобто поза межами наданого Судом строку. Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Отже, вважаю, що у відкритті касаційного провадження належало відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними. ……………………………… М. М. Гімон, Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду