Постанова 4857 № 803/382/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/382/17 пров. № А/857/8019/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №803/382/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Ковальчук В.Д., час ухвалення рішення - 01.06.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, в с т а н о в и в: Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року набрала законної сили 04 травня 2017 року. 06 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просила заяву про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року задовольнити. Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/382/17 та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю. Зобов`язати Державну судову адміністрацію виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги. Визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов`язати Апеляційний суду Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Заяву мотивує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Оскільки при розгляді адміністративної справи №803/382/17 та відмовляючи в задоволенні позову, суд застосував положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, які вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому вважає, що викладені обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову в повному обсязі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №803/382/17 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/382/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку. Зобов`язано Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.). Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Апеляційний суд Волинської області оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2020 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 803/382/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 803/382/17 повернуто скаржнику, оскільки апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Державна судова адміністрація України також оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що правові підстави для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №803/382/17 за виключними обставинами відсутні. Вважає, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Зазначає, що прийняття рішення Конституційним Судом України від 15 квітня 2020 року №2р(ІІ)/2020 не є підставою для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку з виходом у відставку в первинній редакції, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №803/382/17 та прийняти нове, яким заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №803/382/17 - без змін. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2020 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 803/382/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 803/382/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Справу призначено до апеляційного розгляду на 21 жовтня 2020 року. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року в адміністративній справі за її позовом до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, якою відмовлено у задоволенні позову. Заяву мотивує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Оскільки при розгляді адміністративної справи №803/382/17 та відмовляючи в його задоволенні, суд застосував положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, які вказаним рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому постанова суду від 11 квітня 2017 року підлягає скасуванню. Вважає, що викладені обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову в повному обсязі. Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.361 КАС України, рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/382/17. Суд першої інстанції вказав, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, в якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення. Таким чином, вважає заяву позивача про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року за виключними обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Наведена стаття КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду. Підставою для звернення позивача із заявою про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року за виключними обставинами стало рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) згідно з яким визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII. Так, 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, згідно з пунктом 28 розділу ІІ якого внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 квітня 2010 року №2453-VI та виключено статтю 136 вказаного Закону, якою встановлювалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Конституційний Суд України у рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 вказав, що системний аналіз положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166, а також пояснювальної записки до проєкту Закону України про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (реєстр. № 4576) дає підстави стверджувати, що законодавець оспорюваним положенням Закону № 1166 тимчасово змінив порядок матеріального забезпечення суддів, посилаючись на введення режиму запобігання фінансової катастрофи, реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та забезпечення соціальної підтримки усіх громадян виходячи з фінансових можливостей держави. Отже, до виключення із Закону № 2453 статті 136 суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання вихідної допомоги. Конституційний Суд України вказав, що вихідна допомога за своєю юридичною природою є додатковою гарантією матеріального забезпечення судді у разі його виходу у відставку, а її розмір та порядок виплати підлягають регулюванню на законодавчому рівні. У резолютивній частині зазначеного рішення вказано, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Ч.2 ст.152 Конституції України передбачає, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно зі ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" 13 липня 2017 року №2136-VIII Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 з 22 червня 1987 року по 24 травня 1993 року працювала на посаді народного судді Любешівського районного народного суду Волинської області, в тому числі: з 12 квітня 1990 року головою цього суду, з 24 травня 1993 року обіймала посаду судді Волинського обласного суду, який 20 серпня 2001 року перейменований на Апеляційний суд Волинської області, що підтверджується витягом з трудової книжки. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів" відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Конституції України, у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області. Згідно із наказом Апеляційного суду Волинської області від 15 вересня 2016 року № 97/15 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Апеляційного суду Волинської області, та відрахована зі штату працівників апеляційного суду 15 вересня 2016 року. При звільненні з посади судді 15 вересня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді, що стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Враховуючи, що предметом розгляду Волинського окружного адміністративного суду при прийнятті рішення від 11 квітня 2017 року були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, а рішення суду, яке позивач просить переглянути за виключними обставинами, не містило вимог зобов`язального характеру (не було зобов`язано відповідача вчинити дії, у тому числі нарахувати та виплатити пенсію, стягнути кошти), оскільки за наслідком судового розгляду в позові позивача було відмовлено, відсутня, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції у квітні 2017 року виходив з приписів чинних на той час правових норм. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що на момент прийняття рішення Волинським окружним адміністративним судом від 11 квітня 2017 року у справі №813/741/17 відмова відповідача у виплаті вихідної допомоги була правомірною, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року за виключними обставинами необхідно відмовити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/382/17 - залишити в силі. Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та такими, що спростовують відповідні висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року за виключними обставинами з наведених вище підстав. Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 363, 366, 368 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №803/382/17 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року за виключними обставинами відмовити. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/382/17 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року.