Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1724/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1724/20 пров. № А/857/10628/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р.О., час ухвалення рішення - 04.08.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - 04.08.2020 року, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.04.2020 року; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; зобов`язання відповідача розглянути запит від 16.04.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Ужгород вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнання порушення відповідачем щодо позивача ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем не надано належних доказів надсилання відповіді на інформаційний запит у строки, встановлені законодавством, оскільки тільки рекомендоване відправлення вважається належним доказом надання відповіді. Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.04.2020 року позивач засобами поштового зв`язку скерував на адресу відповідача запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території м. Ужгород вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських споруд з місцями (орієнтирами) розташування. Відповідь на такий просив надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний запит був отриманий відповідачем 22.04.2020 року, що не заперечується сторонами. Позивач зазначає, що відповіді на вказаний запит протягом строку, встановленого законодавством надано не було. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939). Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст. 1 Закону). Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. За змістом вимог ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядниками інформації є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (ч. 1 ст. 13 Закону № 2939). Нормою ч.4 ст. 13 Закону № 2939 визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Ст. 22 Закону № 2939 встановлені випадки, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту або прийняти рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію. Відповідач зазначає, що ним 23.04.2020 року було сформовано та направлено позивачу відповідь на його запит від 16.04.2020 року простим листом з дотриманням строків, зазначених чинним законодавством. На підтвердження наведених обставин відповідач подав разом з відзивом на позовну заяву до суду копію відповіді на запит від 23.04.2020 року, відомість відправлень простої кореспонденції та чек. Апеляційний суд зазначає, що законодавством не визначено порядку направлення відповіді на запит - простою чи рекомендованою кореспонденцією, а тільки встановлено строки, протягом яких така відповідь має бути надана. Як розтлумачив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов`язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення ч. 9 ст. 103 КАС України (ст. 120 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009 року № 270). Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, у матеріалах справи наявна відповідь на запит позивача, яка оформлена листом від 23.04.2020 року. Також суду додано як доказ направлення відповіді відомість відправлень простої кореспонденції та чек. З вказаної відомості вбачається, що одне з поштових відправлень направлено на адресу АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на відомості є підпис уповноваженої особи, штамп власника маркувальної машинки та поштового органу. Крім того, абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. В матеріалах справи наявна копія фіскального чеку про направлення, зокрема і позивачу, листа - відповіді від 23.04.2020 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо дотримання строку надсилання відповіді на запит. Позивачем також заявлялись вимоги надати інформацію, проте, як встановлено судом, відповідь на запит була надана. Повнота такої відповіді не є предметом оскарження, а тому судом не досліджується. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги також не підлягають задоволенню і в частині визнання вчинення порушення відповідачем відносно позивача ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи наступне. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов`язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12 і 13), згода на обов`язковість яких надана державами сторонами Конвенції. Європейський суд з прав людини (далі Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами сторонами Конвенції. Відповідно до ст. 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до ст.ст. 33, 34 і 47 Конвенції. Таким чином, особа яка вважає, що вона особисто є жертвою порушення однією з держав-сторін Конвенції її прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї, може звернутися до Європейського суду, оскільки вирішення таких питань не входить до повноважень національних судів. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 260/1724/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року