Постанова 4851 № 520/11080/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 р.Справа № 520/11080/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 18.11.20 по справі № 520/11080/2020 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій при розгляді заяви від 06.03.2020, скарги від 24.03.2020 та двох скарг від 07.07.2020 протиправними та зобов`язання поновити порушені права шляхом направлення відповіді на заяву від 06.03.2020, повторного розгляду скарги від 24.03.2020 та двох скарг від 07.07.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , вважає , що суд постановив рішення в якому не виконав вимоги ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 28, 55, 64, 68, 129 Конституції України, допустив неповне з`ясування обставин, що мали значення для справи, недоведеність обставин, що мали значення для справи, які суд першіої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання . Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та прийняти нове судове рішення. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Від Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 06.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив ознайомити суддів Харківського окружного адміністративного суду з відповіддю Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2020 року No Н-283/20. 18.03.2020 року заступником голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. надано відповідь заявнику про те, що до заяви від 06.03.2020 року не був доданий лист Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2020 року, а доданий інший лист від 06.02.2020 року, тому відсутня можливість ознайомлення із листом від 16.02.2020 року. Крім того, повідомлено, що судді Харківського окружного адміністративного суду про порядок та спосіб подання декларацій доброчесності судді та про відповідальність, яка передбачена положеннями статті 62 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обізнані. 24.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив повідомити порядок дій робітників апарата Харківського окружного адміністративного суду під час відвідуванні суду особи з інвалідністю. 08.04.2020 року заступником голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. надано відповідь заявнику про те, що будівля Харківського окружного адміністративного суду обладнана всіма необхідними засобами для безперешкодного доступу мало мобільних груп населення до приміщення суду. Всі працівники апарату проінструктовані щодо порядку дій у разі відвідування суду особами з інвалідністю. Крім того, зазначено, що центральних вхід до будівлі суду не обладнаний пандусом для користування особами з інвалідністю, але будівля має альтернативний вхід, виконаний на нульовому рівні, внутрішні сходи якої адаптовані підйомником вертикального типу пересування, що дає безперешкодний доступ до кімнати прийому громадян, зали судових засідань тощо. 24.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду зі скаргою на дії працівників Харківського окружного адміністративного суду щодо організації роботи суду та не забезпечення прийому громадян з інвалідністю. 08.04.2020 року заступником голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. надано відповідь заявнику про те, що наказом Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року No 04-05/8 "Про внесення змін до режиму роботи суду" відповідно до абзацу 23 статті 1, частини 4 статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року No 211 "Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19", з урахуванням рішення Ради суддів України від 17.03.2020 року No 19, на підставі рішення Зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року No 3, з метою запобігання розповсюдження серед працівників суду та учасників судового процесу особливо небезпечного вірусного захворювання COVID-19, та орагнізаційного забезпечення роботи суду в період карантину, оголошеного на території України, відповідно до статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду введена заборона на відвідування будівлі суду особами, які не є учасниками судового процесу, та призупиняється проведення масових заходів, не пов`язаних із процесуальною діяльністю, зокрема, особистий прийом громадян, екскурсії, круглі столи, семінари тощо. Також повідомлено, що своє право на ознайомлення із матеріалами справи № 520/11634/19 заявник реалізував у приміщенні суду. Відповідно до супровідного листа від 30.03.2020 року № 01-08/520/11634/19/14664/2020 адміністративна справа надіслана до Другого апеляційного адміністративного суду на підставі апеляційної скарги від 24.03.2020 року. В діях працівників апарату суду ознак дисциплінарного проступку не встановлено. 07.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій повідомляв, що його скарга від 24.03.3030 року протиправно розглянута без його участі, крім того, лист голови Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. від 20.02.2017 року містить недостовірну інформацію. Просив письмово повідомити про прийняті заходи. 20.07.2020 року заступником голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. надано відповідь заявнику про те, що з метою запобігання поширення на території України респіраторної хвороби COVID-19 адміністрацією Харківського окружного адміністративного суду вжито ряд кардинальних запобіжних заходів з організаційного забезпечення роботи суду та тимчасово обмежено ряд напрямків діяльності, зокрема права особи бути присутнім при розгляді заяви чи скарги. Що стосується питання надання недостовірних відповідей (недостовірної інформації) відповідачем зазначено, що інформація, яка міститься у відповідях, наданих за результатами заяв (скарг) позивача ґрунтується на обставинах, які відбуваються (відбувалися) в той чи інший час залежно від особистого звернення заявника на підставі та в спосіб виключно в рамках чинного законодавства. 07.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій повідомляв, що працівник судової охорони перешкоджав йому у доступі до суду та пропонував зняти маску для ідентифікації особи. 10.07.2020 року ОСОБА_1 надав доповнення до скарги від 07.07.2020 року, в якій просив провести перевірку незаконних дій ОСОБА_2 20.07.2020 року заступником голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. надано відповідь заявнику про те, що відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 02.12.2019 року № 71 Харківський окружний адміністративний суд знаходиться під цілодобовою охороною. Під час здійснення своїх повноважень щодо пропускного режиму в Суді, співробітники Служби судової охорони керуються чинним законодавством України та локальними актами, які регламентують цей напрямок діяльності, у тому числі Правилами пропуску осіб до Харківського окружного адміністративного суду та на його територію транспортних засобів. Зазначеними Правилами визначений порядок пропуску осіб до приміщень Суду та його територію транспортних засобів, який забезпечують співробітники Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області з метою підтримання в них громадського порядку, забезпечення особистої безпеки учасників судового процесу та відвідувачів Суду, а також належних умов роботи працівників Суду. За таких обставин, ідентифікацію осіб, які прибули до Суду, їх пропуск здійснюють співробітники Служби судової охорони на підставі документа, що посвідчує особу. Пропуск осіб до приміщень Суду без документу, що посвідчує особу - заборонено. Відтак позивача повідомлено, що дій співробітника Служби судової охорони щодо ідентифікації заявника здійснені з дотриманням чинного законодавства України. Також зазначено, що заявником 07.07.2020 року прийнято участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з розгляду адміністративної справи № 640/23182/19 (ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2020 року) права заявника у доступі до суду не порушені. Вважаючи, що відповідачем неналежно здійснено розгляд заяви від 06.03.2020 року та скарг від 24.03.2020 року, від 07.07.2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що заява від 06.03.2020 року та скарги від 24.03.2020 року, від 07.07.2020 року ОСОБА_1 розглянуті Харківським окружним адміністративним судом,, відповіді по суті звернень надані в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Приписами статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Положеннями статті 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання дій Харківського окружного адміністративного суду неправомірними при розгляді заяви від 06 березня 2020 р та зобов`язаня Харківського окружного адміністративного суду поновити порушенні права шляхом направлення відповіді на заяву від 06 березня 2020 р. , суд першої інстанцій, з посиланням на норми статті 20 Закону України «Про звернення громадян», прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, відповідь на заяву позивача було надано в межах строку , який встановлений законодавством. При цьому з матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач звертається до суду з позовними вимогами в цій частині та вказує, що станом на момент звернення до суду з позовом відповіді від відповідача по суті своєї заяви від 06.03.2020 не отримав. Колегія суддів суду вважає такі висновки суду першої інстанцій помилковими, враховуючи таке. За правилами встановленими частиною першою статті 20 Закону України Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Суд першої інстанцій встановив, що відповідачем на звернення позивача від 06.03.2020 була надана відповідь у передбачені законодавством терміни, а саме лист від 18.03.2020 за підписом заступника голови Харківського окружного адміністративного суду Тітовим О.М. Як вказує відповідач відповідь на заяву від 06.03.2020 (вх. № 01-27/18746/2020) направлено на адресу заявника простим листом 18.03.2020 за вихідним № 05-29/12635/2020. Надіслання відповіді на звернення простою кореспонденцією не порушує вимог Закону України «Про звернення громадян», яким не передбачено направлення відповіді на звернення саме рекомендованим листом. Докази отримання позивачем відповіді в матеріалах справи відсутні. У позові та в апеляційній скарзі позивач наполягає , що на момент їх подання відповідь на заяву від 06.03.2020 не отримував. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто. Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а, від 26 лютого 2021 року у справі № 520/421/20. Так, відповідно до вимог пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв`язку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» чітко визначено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Аналізуючи вищевикладені правові норми можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Разом з тим, жодного з вказаних документів (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо), як і будь-яких інших документів на підтвердження фактичного направлення позивачу відповіді на його заяву від 06.03.2020, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано. Наведене не враховано судом першої інстанції. Доводи відповідача щодо надіслання відповіді на звернення простою кореспонденцією не порушує вимог Закону України «Про звернення громадян», яким не передбачено направлення відповіді на звернення саме рекомендованим листом спростовуються вищенаведеним. Колегія суддів звертає увагу на те , що як видно з матеріалів справи відповідь на заяву від 06.03.2020 відповідачем надана у строки передбачені статтею 20 Закону №393/96-ВР, і в розглядуваному спорі позивач не ставить питання щодо змісту наданої відповіді та її повноти і вичерпності на постановлені у заяві вимоги. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). Виходячи з вищевикладеного та з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги скаржника в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Харківського окружного адміністративного суду щодо ненадсилання ОСОБА_3 відповіді на його заяву від 06.03.2020 та зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду направити ОСОБА_3 відповідь на його заяву від 06.03.2021 . Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій Харківського окружного адміністративного суду неправомірними при розгляді скарги від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р. та зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду поновити його порушенні права шляхом повторного розгляду скарг від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р. , виходячи з наступного. Не погодившись із діями відповідача щодо розгляду його скарг від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р., позивач посилається саме на не запрошення Харківським окружним адміністративним судом позивача на їх розгляд , що призвело до не проведення об`єктивної та всебічної перевірки таких скарг. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). На підставі частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, наведеними нормами процесуального закону передбачено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою саме ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Перевіряючи при цьому правомірність оскаржуваного у справі рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, серед іншого, чи не порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення. Надавши позивачу відповіді на його скарги від 24 березня 2020 р. та дві скарги від 07 липня 2020 р. листами від 08.04.2020 року та від 20.07.2020 (дві відповіді), Харківський окружний адміністративний суд фактично повідомив ОСОБА_1 про розгляд його вищенаведених скарг, а тому належним способом захисту порушеного права є не оскарження окремих дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення (у цьому випадку незапрошення позивача на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення), а оскарження рішення цього суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги). Після прийняття рішення суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення. При цьому , підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час розгляду звернення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на обґрунтованість і законність прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених у справі позовних вимог в цій частині, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому , поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 , в якій викладено висновок , що після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову. Оскільки рішення (відповіді) Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року та від 20.07.2020 (дві відповіді) надані на скарги ОСОБА_1 від 24 березня 2020 р. та дві скарги від 07 липня 2020 р. не є предметом цього позову, відповідно до вимог ст. 9 КАС України відсутні правові підстави для надання їх оцінки судом у цьому провадженні . З огляду на те, що дії / бездіяльність Харківського окружного адміністративного суду в цій частині позовних вимог не можуть бути предметом судового оскарження окремо від рішень (відповідей) відповідача, прийнятих за результатами розгляду звернень (скарг) ОСОБА_1 від від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р. , колегія суддів дійшла висновку , що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій Харківського окружного адміністративного суду неправомірними при розгляді скарги від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р. та зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду поновити його порушенні права шляхом повторного розгляду скарг від 24 березня 2020 р. та двох скарг від 07 липня 2020 р. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу juranovitcuria («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317,319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 по справі № 520/11080/2020 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Харківського окружного адміністративного суду щодо ненадсилання ОСОБА_3 відповіді на його заяву від 06.03.2020 . Зобов`язати Харківський окружний адміністративний суд направити ОСОБА_3 відповідь на його заяву від 06.03.2021. В іншій частині позовних вимог закрити провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 20.03.2023 року