Постанова 4857 № 460/1668/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1668/20 пров. № А/857/10200/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 460/1668/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції - Дудар О.М., час ухвалення рішення - 18.06.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 18.06.2020 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. Позивач просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням надбавки за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% грошового забезпечення, надбавки за безперервну службу у розмірі 70% посадового окладу, надбавки за особливі умови праці в розмірі 50% окладу грошового утримання з виплатою різниці за вказаний період. Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу повинні враховуватися додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавка за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% грошового забезпечення, надбавка за безперервну службу у розмірі 70% посадового окладу, надбавка за особливі умови праці в розмірі 50% окладу грошового утримання. Відповідачем з 01.01.2018 здійснено перерахунок, однак додаткові види грошового забезпечення не враховано. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушує його конституційне право на отримання належного пенсійного забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 460/1668/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103, якою зобов`язано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне, забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018. На виконання зазначеної постанови відповідачем було перераховано пенсію позивача з 01.01.2018 та проведено її виплату у встановленому порядку. Законодавцем визначено правові підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначення умов і порядку проведення перерахунку, встановлення розміру проведених виплат. Оскільки відповідач діяв в межах повноважень, визначених чинним законодавством, підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 460/1668/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосував основні види складових грошового забезпечення, визначені п.1 Постанови №103. Суд зазначає, що вказаний пункт застосовується до осіб, які звільняються зі служби після 01.03.2018, та яким пенсія обраховується з усіх видів грошового забезпечення відповідно до абз.15 ст.43 Закону №2262-ХІІ, а не осіб, яким така пенсія вже була призначена. Постановою №103 фактично змінені умови пенсійного забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом №2262-ХІІ, що суперечить приписам як статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, так і ст.58 Конституції України. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 04.06.2002 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Основний розмір пенсії становить 53% грошового забезпечення (вислуга років 21 (календ.21)), що підтверджується протоколом за пенсійною справою N/A - 051303 від 01.01.2007 (а.с.45). Позивач до 01.01.2007 отримував пенсію з урахуванням надбавки за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань в розмірі 100%, що була передбачена Указом Президента України від 22 березня 2002 року №288/2002, надбавки за безперервну службу у розмірі 70% посадового окладу, передбачену Указом Президента України 12 липня 2003 року №595/2003 та надбавки за особливі умови праці в розмірі 50% - окладу грошового отримання, що виплачувалась йому відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року №1592. У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів посади, яку він займав на момент звільнення та відповідно отримував на час звільнення. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було здійснено вказаний перерахунок, однак в розмір грошового забезпечення зазначених надбавок включено не було. У зв`язку з такими обставинами позивач у травні 2011 року звернувся з позовом до суду. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі №2а-8376/11 (а.а.с.15-16) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2007; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2007 з урахуванням надбавки за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань в розмірі 100%, що була передбачена Указом Президента України від 22 березня 2002 року №288/2002, надбавки за безперервну службу у розмірі 70% посадового окладу, передбачену Указом Президента України 12 липня 2003 року №595/2003 та надбавки за особливі умови праці в розмірі 50% окладу грошового утримання відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року №1592 та виплатити різницю за вказаний період. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 залишено без змін (а.а.с.17-18). У 2015 році на виконання вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням відповідних надбавок (а.с.39). З 01.01.2018 позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" від 21.02.2018 №103 без врахування зазначених надбавок (а.с.37). На звернення позивача щодо перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 19.08.2019 №Г-930/07.1-59 надано відповідь у якій зазначено, що розмір пенсії перерахований відповідно до встановлених норм чинного законодавства, а тому підстави для зміни розміру пенсії відсутні (а.а.с.10-11). Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у відповідній редакції) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону. Законом України від 25.06.2009 року № 1567-VІ вказана частина статті доповнена реченням: у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, із аналізу вказаної норми слідує, що раніше призначена пенсія підлягає перерахунку лише в разі збільшення розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для категорії військовослужбовців, до якої позивач належав під час перебування на службі, або у випадку введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Судом встановлено, що перерахунок пенсії позивача, здійснювався на підставі чинного законодавства, при настанні обставин, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Указом Президента України Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби від 22.03.02 року №288/2002 встановлено особам начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років). Цей Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 30 березня 2006 року № 272/2006 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України з питань оплати праці. Відповідно до ч. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06 року №268, умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів. Разом з тим, ані Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.06 року №268, ані інші нормативно - правові чи підзаконні акти не встановлюють після 01.04.2006 року надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань. Враховуючи вище викладене, до перерахунку пенсії позивача правомірно не включені додаткові види грошового забезпечення, а саме: «за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію й виконання особливо важливих завдань», передбачені раніше чинним законодавством, і втратили чинність на момент збільшення посадового окладу. Указом Президента України від 22.03.02 № 288/2002 Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби особам начальницького складу податкової міліції за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію й виконання особливо важливих завдань була встановлена надбавка в розмірі 100 % грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення й надбавки за вислугу років), яка при перерахуванні позивачу пенсії, була врахована до грошового забезпечення. На підставі Указу Президента України від 30.03.2006 № 272/2006 Про визнання такими, що втратили чинність, деякі укази Президента України з питань оплати праці втратив чинність Указ Президента України від 22.03.02 № 288/2002 Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби, у зв`язку із чим, особам начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби була припинена виплата даної 100% надбавки. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.96 № 1592 Про умови оплати праці працівників, міських державних податкових адміністрацій і податкової поліції також встановлювалися додаткові види грошового забезпечення працівників податкової міліції. П. п. 2 п. 4 вказаної Постанови передбачав виплату надбавки за особливі умови праці в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця. Дана надбавка враховувалася позивачу при перерахунку пенсії. Відповідно до п. 14Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядження структури й умов оплати праці працівників апарата органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів й інших органів від 09.03.2006 № 268та п. 8 Переліку актів Кабінету Міністрів України, було визнано, що п. п. 2 п. 4Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.96 № 1592 Про умови оплати праці працівників, міських державних податкових адміністрацій і податкової поліції втратив чинність, у зв`язку із чим, особам начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби й котрі займаються оперативно - пошуковою діяльністю була припинена виплата цієї 50 % надбавки. Указом Президента України Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції від 12.07.03 року №595/2003 поширено чинність Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу на осіб начальницького складу податкової міліції. Статтею 1 Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 надано Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах, зокрема, понад 20 років - до 70 %. Вказані Укази Президента України втратили чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року № 1234/2007 (набрав чинності з 01.01.2008 року). До втрати чинності Указом Президента України від 24.04.2003 року №370 Голові СБУ та Міністрові внутрішніх справ України було надано право (дозволено) встановлювати щомісячні надбавки у розмірі, зокрема, до 70 %. При цьому встановлення такої надбавки кожного місяця не є обов`язком керівників СБУ та МВС, а здійснюється на їх розсуд (надано право) із врахуванням строку безперервної служби, стажу служби, високих результатів у службовій діяльності тощо. Встановлення граничного розміру надбавки до 70% передбачає, що така надбавка не є сталою величиною і обов`язково повинна становить 70 %, як вважає позивач. У пенсійній справі позивача відсутні довідки, які після 30.07.2007 р. надходили від Державної податкової адміністрації України для перерахунку пенсії позивача, та які б містили інформацію про надбавку за безперервну службу в розмірі 70 % грошового забезпечення позивача. Отже, правових підстав щодо врахування при здійсненні перерахунку пенсії позивача надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % немає. Так, суду не подано доказів того, що надбавка за безперервну службу була встановлена за спірний період головою СБУ або Міністром МВС України. Статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (далі - Закон №2262) в редакції, чинній: - з 1999 по 2005 роки, передбачено такий порядок перерахунку пенсій: призначені особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; - в редакції, чинній з 2006 по 2007 роки, - усі призначені за Законом №2262 пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2008 року № 34 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" з 01 лютого 2008 року підвищено на 45 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджені Постановою № 268 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №

700. З березня 2008 року по лютий 2018 року рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу податкової міліції або введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, установлених законодавством, відсутні. Поряд з цим відповідно до статті 96 Кодексу законів про працю України та ст. 6 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" змінами та доповненнями) мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (до 31.12.2016р.), меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1січня календарного року (з 01.01.2017). Відповідно до пункту 5 Порядку в редакції, чинній до лютого 2018 року, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за повідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України ) керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов то виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються. З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року позивачу здійснено перерахунок з 01.01.2018 року. Розмір пенсії склав 4808,16 гривень. Як убачається зі змісту пункту 1 Постанови № 103 (у редакції, чинній на час перерахунку пенсії позивачу), цим нормативно-правовим актом було прийнято рішення про перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським). При цьому такий перерахунок було проведено відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII особам, які станом на 28 лютого 2018 року перебували на пенсійному обліку в органах ПФУ та отримували пенсію, призначену відповідно до цього Закону. Підпунктом 3 пункту 10 розділу І Закону № 1774-VIII частина четверта статті 63 Закону № 2262-XII викладена у новій редакції, відповідно до якої усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таким чином, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Зазначені положення Закону № 1774-VIII набрали чинності з 1 січня 2017 року та рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), не визнавались. При цьому колегія суддів враховує, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади. Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень пункту 1 Постанови № 103 перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), здійснюється із урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено. Питання щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, урегульовані Порядком №

45. Згідно з пунктом 3 Порядку № 45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. ПФУ та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок (пункт 9 Порядку № 45). Водночас права самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, ПФУ та його головні управління не мають. Як установив суд апеляційної інстанції, перерахунок позивачу пенсії з 01 січня 2018 року був проведений ГУ ПФУ в Рівненській області на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом Державної фіскальної служби України про розмір грошового забезпечення, складеної за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 45 з урахуванням змін, внесених Постановою №

103. Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, був обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі. Проведений ГУ ПФУ в Рівненській області на підставі довідки виданої уповноваженим структурним підрозділом Державної фіскальної служби України № 91/17-00-05-35 від 20.03.2018 року перерахунок пенсії привів до збільшення розміру пенсії позивача (на 182,61 грн). 05 березня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 до Порядку №

45. Проте скасування в судовому порядку вказаних вище пунктів Постанови № 103 (після проведення в квітні 2018 року перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року) не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані дії ГУ ПФУ в Рівненській області відповідали вимогам чинного на час їх вчинення законодавства. Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 240/6263/18 (Пз/9901/1/19). Основними завданнями управління Пенсійного фонду є забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чинного законодавства; ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує призначення, перерахунок і виплату пенсій, відповідно до чинного законодавства. Отже, органи Пенсійного фонду України в силу покладених на них завдань призначають і виплачують пенсію відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі Порядок) додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються. Враховуючи викладене, а також те, що підзаконні нормативно - правові акти, якими позивачу були призначені надбавки, скасовані, а іншими актами такі надбавки не встановлювались, у Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для перерахунку пенсії. Щодо строку звернення позивача до адміністративного суду за захистом порушених прав, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, отже твердження Пенсійного фонду про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст. 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 460/1668/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 21.10.2020 року