Постанова 4855 № 640/20849/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Григорович П.О. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року Справа № 640/20849/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Лісник Т.В., представник позивача Демченка В.М., представник відповідача Лягери А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач) про: - визнання незаконними дій ДФС України щодо списання та подальшого не відновлення ТОВ «ТФ «АФІНА» показників реєстраційного ліміту (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) в розмірі 423 944,74 грн з рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ; - зобов`язання ДФС України відновити показник реєстраційного ліміту ПДВ шляхом збільшення ТОВ «ТФ «АФІНА» реєстраційного ліміту в розмірі 423 944,74 грн (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) в Системі електронного адміністрування ПДВ. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що нормами ПК України та Порядку № 569 не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків в САУ після скасування реєстрації такого суб`єкта господарювання платником ПДВ та поновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його позов повністю, наполягаючи на тому, що його рахунок в платника податків в САУ не було закрито, оскільки податковий орган самостійно прийняв рішення про відновлення реєстрації позивача як платника ПДВ. При цьому, апелянт наполягає на безпідставності висновків суду першої інстанції про те, що його рахунок був закритий податковим органом, та зазначає, що матеріали справи не містять ані доказів щодо дати його закриття, ані щодо самого факту закриття. Також апелянт зазначає, що ним було оскаржено рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, тому підстав для списання коштів не було, та вказує, що ТОВ «ТФ «АФІНА» подало заяву в порядку статті 43 ПК України про повернення коштів, але податковим органом жодного рішення з цього приводу не прийнято. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у відповідача було витребувано докази. Від позивача та відповідача надійшли додаткові докази у справі. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНИ» перебуває на податковому обліку як платник ПДВ. 27.03.2019 ТОВ «ТФ «АФІНА» з електронного реєстру ДФС України стало відомо, що його свідоцтво платника ПДВ анульовано за самостійним рішенням контролюючого органу - ГУ ДФС у м. Києві. 05.04.2019 ТОВ «ТФ «АФІНА» подало скаргу до ДФС України про скасування рішення № 11352/26-15-12-01-21 від 27.03.2019 про анулювання реєстрації платника ПДВ. 05.06.2019 Державна фіскальна служба України прийняла рішення відновити свідоцтво ПДВ ТОВ «ТФ «АФІНА» від 27.10.2011. Під час процедури адміністративного оскарження залишок коштів у розмірі 423994,74 грн. з рахунку ТОВ «ТФ`АФІНА» в СЕА було списано на користь державного бюджету. 24.07.2019 року ТОВ «ТФ`АФІНА» подало заяву до ГУ ДФС у м. Києві про відновлення показників в системі електронного адміністрування ПДВ. Листом від 16.08.2019 № 156138/10/26-15-12-01-18 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що реєстраційна сума обчислюється автоматично та централізовано на рівні ДФС України. ТОВ «ТФ» АФІНА» подало до Державної фіскальної служби України заяву про відновлення показників в системі електронного адміністрування ПДВ. Листом від 17.09.2019 № 2080/6/99-00-04-02-04-15 ДПС України повідомила позивача про відсутність загального механізму відновлення автоматичного обліку показників в системі електронного адміністрування ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Порядок відновлення закритого чи відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ може бути визначений у рішенні суду. Позивач, вважаючи протиправними дії контролюючого органу щодо списання коштів з його рахунку як платника ПДВ, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569 (далі - Порядок № 569). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 200-1.1, 200-1.2 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, в тому числі: - суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника. Пунктом 200-1.8 статті 200-1 ПК України визначено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету. Аналогічна норма закріплена в п. 7 Порядку № 569, відповідно до якого відповідно до якої, у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що анулювання реєстрації платника ПДВ зумовлює списання з його рахунку в СЕА залишку коштів із закриттям такого рахунку. Тобто, зазначені два наслідки є взаємопов`язаними між собою та нерозривними у часі. Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, судова колегія встановила, що рахунок позивача в СЕА у зв`язку з анулюванням йому реєстрації платника ПДВ не закривався, а його реєстрація відновлена податковим органом вищого рівня (ДФС України) як така, що була безпідставно анульована. Однак, не зважаючи на зазначені обставини, кошти з рахунку позивача як платника ПДВ в СЕА в розмірі 423 944,74 грн. були списані податковим органом до бюджету. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що списання вказаних коштів здійснено податковим органом не лише без закриття рахунку позивача, а й під час процедури здійснення ним адміністративного оскарження відповідного рішення про анулювання йому реєстрації платника ПДВ, що суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства та призвело до порушення майнових прав позивача. Водночас, у рішенні від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використанн права власності Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо списання та не здійснення в подальшому відновлення (не здійснення виправлення власних помилок) показників реєстраційного ліміту позивача з ПДВ в СЕА у розмірі 423 944,74 грн., що зумовлює необхідність відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання ДПС України відновити відповідний показник в СЕА. При цьому, доводи відповідача про те, що законодавством не передбачено механізму відновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ, апеляційний суд відхиляє, оскільки відсутність законодавчого регулювання виправлення помилок податкових органів не може бути підставою для порушення майнових прав платника і наведена позиція відповідача суперечить принципу належного урядування. Разом з тим, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» підлягає без задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2020 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню повністю. Розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судова колегія встановила, що позивачем за подання позову в цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 6359,93 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 9539,91 грн. Отже, на користь ТОВ «ТФ «АФІНА» за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України підлягають стягненню судові витрати в розмірі: 6359,93 грн. + 9539,91 грн. = 15899,84 грн. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо списання та подальшого не здійснення відновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» показників реєстраційного ліміту з податку на додану вартість в розмірі 423 944,74 (чотириста двадцять три тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні та сімдесят чотири копійки) грн. з рахунку в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Зобов`язати Державну податкову службу України відновити показник реєстраційного ліміту з податку на додану вартість в розмірі 423 944,74 (чотириста двадцять три тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні та сімдесят чотири копійки) грн. з рахунку в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» (код ЄДРПОУ 30634679) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України понесені позивачем судові витрати в розмірі 15899,84 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень та вісімдесят чотири копійки) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 21 жовтня 2020 року. Головуючий суддя Судді: