Постанова 4855 № 640/20021/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції Горобцова Я.В. Суддя-доповідач Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 року Справа № 640/20021/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 71 від 11 червня 2020 року. В обґрунтування своїх вимог Позивачка зазначала про відсутність порушення нею вимог законодавства, встановлення Відповідачем яких стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, Позивачка посилалася на порушення порядку прийняття спірного рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у задоволенні адміністратвиного позову було відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 змінено маркування «Сир Фермерський 18% (ТУ У 10.8-40448684-003:2018 «Продукт моловмісний сирний кисломолочний») виробник ТОВ «Фабрика Сиру» на маркування «Творог 5%» виробник Переяслав-Хмельницький. При цьому, суд зазначив, що продавець Позивачки та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 ) є представниками оператора ринку - ФОП ОСОБА_1 , оскільки є найманими працівниками, що підтверджується відеофіксацією. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністратвиний позов просить задовольнити. В обґрунтування своїх вимог Апелянтка зазначає, що перевірка проведена за її відсутності, а ОСОБА_1 не є та не був її уповноваженою особою. Вони не пов`язані і трудовими відносинами. Акт перевірки також не вручався. Крім того, зазначає, що окрім цінника «Творог 5%» на вітрині також містисися інші цінники на різноманітні сири та іншу молочну та молоковмісну продукцію, що не було взято до уваги інспекторами. Наполягає на відсутності зміни маркування товару, цінник не стосувався харчового продукту «Сир Фермерський 18%», а лише повідомляв про те, що у кіоску реалізується також і «ворог 5%». Стверджує, що цінник не є маркуванням у розумінні норм законодавства. Зазначає про безпідставність скарги ОСОБА_3 . Крім того, Апелянтка посилається на здійснення інспекторами відеофіксації перевірки з порушенням норм чинного законодавства. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 та від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи, що судом першої інстанції не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, судом повно встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи. При цьому, Відповідач зазначає, що та обставина, що у Позивачки відсутні наймані працівники не може бути підставою для заперечення факту виконання фізичною особою функцій, притаманних працівнику або іншій уповноваженій особі - представництва. Продавець Позивача та ОСОБА_2 є представниками оператора ринку - ФОП ОСОБА_1 оскільки є найманими працівниками Позивача, що підтверджується відеофіксацією Головного управління. ОСОБА_2 офіційно визнає себе уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 . Питання щодо встановлення уповноваженої особи з`ясовувалось належним чином під час перевірки, що видно також і на відеозаписі. Також Відповідач зазначає, що у нього відсутні законні підстави для застосування при здійсненні ним контрольно-наглядових функцій у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів частини одинадцятої статті 4 та частини п`ятої статті 7 Закону України №877-V. Участь керівника або уповноваженої ним особи під час здійснення заходів державного контролю є власним волевиявленням, а не обов`язковою вимогою здійснення контролю, яка визначена нормою законом. Окремо Відповідач покликається на встановлені в ході перевірки порушення, які відображені в акті від 02.03.2020 №972-2. Зазначає, що інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Водночас, у Позивача в реалізації був наявний лише «Сир Фермерський 18% (ТУ У 10.8- 40448684-003:2018 «Продукт моловмісний сирний кисломолочний») виробник ТОВ «Фабрика Сиру», що є молоковмісним продуктом, а не молочним продуктом. На момент інспектування, в реалізації Позивача відсутній будь-який молочний продукт, зокрема, «Творог 5%» виробник Переяслав-Хмельницький чи Сир кисломолочний 9,5% (як стверджує Позивач). ФОП ОСОБА_1 реалізовувала нефасований продукт, отже була зобов`язана згідно з ч. 3 ст. 5 Закону №2639 забезпечити передання достовірної, точної інформації про товар (назва, склад, виробник); не замінювати її іншою, що вводить в оману споживачів. Крім того, зазначає, що Апелянт неправильно трактує зміст ч. 3 ст. 5 Закону №2639 та ігнорує його взаємозв`язок з іншими нормами закону. Стверджує, що звернення гр. ОСОБА_3 від 12.02.2020 року відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» та, відповідно, було обов`язковим для розгляду у встановленому Законом порядку. Допуск до проведення перевірки відбувся, що свідчить про відсутність зауважень з боку Позивача до направлення, яке вичерпало свою дію, а тому доводи Позивача щодо незаконності наказу та направлення є надуманими і голослівними. Відповідач також відзначає, що Позивачка, ознайомившись з виявленими порушеннями, які зафіксовані в акті перевірки від 02.03.2020 року № 972-2 жодних доказів/документів, які б спростували встановлені порушення Головному управлінню не надала. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення гр. ОСОБА_3 , наказу від 20 лютого 2020 року № 972, направлення від 20 лютого 2020 року № 754, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві здійснено інспектування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, у період з 26 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року. За результатами інспектування відповідачем складено акт від 02 березня 2020 року № 972-2 та протокол від 02 березня 2020 року №

28. Під час проведення інспектування встановлено наступні порушення: - потужність не має державну реєстрацію, чим порушено вимоги частини 1 статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі також - Закон № 771); - вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються - неправильно марковані, а саме: оператором ринку ФОП ОСОБА_1 змінено маркування виробника ТОВ «Фабрика Сиру», чим порушено частину 1, 2 статті 37 Закону № 771; - інформація про харчовий продукт вводить споживача в оману - оператором ринку ФОП ОСОБА_1 змінено маркування «Сир Фермерський 18% (ТУ У 10.8-40448684- 003:2018 «Продукт моловмісний сирний кисломолочний») виробник ТОВ «Фабрика Сиру» на маркування «Творог 5% виробник Переяслав-Хмельницький», чим порушено вимоги 1, 4 статті 4, частини 3 статті 5 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» (далі також - Закон № 2639); - дотримання вимог законодавства щодо надання інформації про харчові продукти не забезпечено та не перевіряється, чим порушено вимоги частини четвертої статті 5 Закону №2639; - постійно діючі процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, не розроблено, чим порушено вимоги частини першої статті 21 закону №

771. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято припис від 02 березня 2020 року № 212 про усунення порушень вимог законодавства. 27 травня 2020 року відповідач направив позивачу повідомлення № 04.3/8272 про розгляд справи на 11 червня 2020 року о 14:30 годині. 11 червня 2020 року відбувся розгляд справи та встановлено зміну оператором ринку харчових продуктів інформації, що супроводжує харчовий продукт, у випадку, передбаченому статтею 5 Закону № 2639, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову № 71, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що становить 47 230, 00 грн. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 877-V, його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 2 Закону № 877-V центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України визначаються Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року № 2042-VIII (далі - Закон № 2042-VIII). Згідно статті 17 Закону № 2042-VIII державний контроль здійснюється за принципами: 1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності; 2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку; 3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку; 4) об`єктивності та неупередженості здійснення державного контролю; 5) законності; 6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю; 7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами; 8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль; 9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства; 10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів; 11) оцінки ризиків та доцільності; 12) дотримання умов міжнародних договорів України. Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону № 2042-VIII заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг. Згідно статті 15 Закону № 2042-VIII оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право, зокрема: не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо: державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 10 Закону № 2042-VIII під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов`язані пред`являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов`язані із здійсненням заходів державного контролю. Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї регулює Закон № 771 (всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 37 Закону № 771, забороняється обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів; обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, повідомлення про реєстрацію яких не було зроблено оператором ринку до вимог цього Закону. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону № 771, забороняється також обіг об`єктів санітарних заходів, якщо ці об`єкти неправильно марковані. Варто зазначити Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» встановлює правові та організаційні засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення високого рівня захисту здоров`я громадян і задоволення їхніх соціальних та економічних інтересів. Статтею 1 Закону № 2639 визначені терміни та їх визначення, зокрема: - інформація про харчовий продукт - інформація, що стосується харчового продукту, яка надається кінцевому споживачеві шляхом зазначення у маркуванні, інших супровідних документах та матеріалах або в інший спосіб (у доступній наочній формі), встановлений для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, у тому числі з використанням сучасних засобів дистанційного зв`язку або усних повідомлень (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону № 2639); - маркування - слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону № 2639); - описова назва - назва, що описує харчовий продукт, яка дає змогу споживачам дізнатися про категорію харчового продукту та вирізнити його серед інших подібних харчових продуктів (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону № 2639); - офіційна назва - назва харчового продукту, встановлена нормативно-правовим актом або, за його відсутності, національним стандартом, під якою цей харчовий продукт пропонується до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування (пункт 20 частини 1 статті 1 Закону № 2639). - фасований харчовий продукт - будь-яка представлена кінцевому споживачеві та закладам громадського харчування окрема одиниця, що складається з харчового продукту та упаковки, в яку вміщено цей продукт до того, як його пропонувати для продажу, незалежно від того, повністю чи частково упаковка покриває харчовий продукт, але в будь-якому разі таким чином, щоб її вміст не можна було змінити, не відкривши або не пошкодивши при цьому упаковки. Зазначений термін не поширюється на харчові продукти, що упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача (нефасовані харчові продукти) (пункт 31 частини 1 статті 1 Закону № 2639). Відповідно до частин 1-2 статті 4 Закону 2639, будь-який харчовий продукт, призначений для кінцевого споживача або закладу громадського харчування, має супроводжуватися інформацією про харчовий продукт відповідно до вимог цього Закону. Інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону 2639, інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати «вжити до», країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення). Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору (частина 3 статті 5 Закону № 2639). Згідно з частиною 5 статті 5 Закону № 2639, оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов`язані забезпечити, щоб інформація про нефасовані харчові продукти, призначені для кінцевого споживача або для постачання закладам громадського харчування, була передана операторам ринку харчових продуктів, які їх отримують, щоб забезпечити надання кінцевому споживачеві обов`язкової інформації про харчові продукти. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону 2639, обов`язкова інформація про харчові продукти повинна надаватися та бути легкодоступною для споживачів щодо всіх харчових продуктів відповідно до вимог цього Закону. Статтею 6 Закону № 2639 визначено перелік обов`язкової інформації про харчові продукти. Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 6 Закону № 2639, у разі якщо харчові продукти пропонуються до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування нефасованими, якщо пакування харчових продуктів здійснюється безпосередньо в місці продажу на прохання споживача або якщо харчові продукти упаковуються чи фасуються в місці продажу для подальшої реалізації кінцевим споживачам у цьому місці продажу, обов`язковою для надання у спосіб, визначений оператором ринку харчових продуктів, є така інформація: назва харчового продукту. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 2639, назвою харчового продукту є його офіційна назва. За відсутності офіційної назви назвою харчового продукту є його звична назва. Якщо звичної назви не існує або вона не використовується, застосовується описова назва харчового продукту. Відповідно до частини 10 статті 6 Закону № 2639, інформація, передбачена пунктами 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 і 12 частини першої цієї статті, для нефасованих харчових продуктів, що реалізуються кінцевому споживачу, надається на вимогу споживача оператором ринку харчових продуктів, який реалізує харчовий продукт, у супровідній документації чи в інший спосіб (у доступній наочній формі), встановлений для окремих видів харчових продуктів або в окремих сферах обслуговування. Висновки суду апеляційної інстанції. Переглядаючи оскаржуване рішення суду з урахуванням доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Так, "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Переглядаючи оскаржуване рішення суду з урахуванням вищевикладеного та доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що перед проведенням заходу нагляду (контролю) інспекторами Держпродспоживслужби, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (ч. 3 ст. 6 Закону № 877-V). Окрім того, під час здійснення заходів державного контролю оператор ринку - ФОП ОСОБА_1 мала право бути присутньою під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів а також не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо: державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону (ст. 15 Закону № 2042-VIII). Втім, усуваючи неповноту з`ясування судом обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не була ознайомлена про підстави проведення перевірки і про проведення перевірки також не повідомлялася, чим її було позбавлено можливості бути присутньою під час здійснення заходів державного контролю та реалізувати інші права як оператора ринку, передбачені Законом № 2042-VIII. Докази зворотнього у матеріалах судової справи відсутні. При цьому, таке процедурне порушення не можна вважати формальним, оскільки воно є порушенням права Позивача бути присутньою під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду, оскільки такий включає заходи із складання відповідних документів за результатами проведення перевірки, в тому числі акта перевірки, що могло вплинути як на повноту встановлення обставин під час перевірки, так ї на її результати. Твердження Відповідача про те, що в ч. 3 ст. 6 Закону № 877 передбачено лише спосіб ознайомлення з підставою проведення заходу, а не обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо його надання є безпідставним, оскільки у зазначеній нормі чітко передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення). Тобто Позивачці мали бути надані копії відповідного посвідчення (направлення) з яких вона повинна була ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу. При цьому, копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1, або уповноваженій нею особі перед початковм заходу нагляду (контролю) не надавалися. Висновки суду першої інстанції, про те, що такою уповноваженою особою був ОСОБА_1, є помилковими, оскільки доказів уповноваження останнього на представництво ФОП ОСОБА_1 станом на момент інспектування за місцем реалізації товару (як - от довіреність, трудовий договір або наказ про призначення та відповідна посадова інструкція такої особи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) не було надано ані під час здійснення заходу нагляду (контролю), ані під час розгляду цієї справи судом першої та апеляційної інстанції. При цьому, з наявного у матеріалах справи відеозапису чітко вбачається, що інспектори повідомили ОСОБА_1 про необхідність надання документу, який підтверджує його повноваження, однак його наявність не перевірили. При цьому, твердження Відповідача про те, що ОСОБА_1 та продавець (особу не було встановлено), які перебували у момент перевірки у кіоску та мали доступ до потужності, мали документи на продукцію, здійснювали її закупівлю були уповноваженими особами з наведених підстав є безпідставним, оскільки не засноване на приписах законодавства. Позаяк, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України). Більш того, докази офіційного працевлаштування зазначених вище осіб та наявність у них відповідних повноважень в силу умов трудового договору або посадової інструкції, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок доказування в адміністративних справах, також до суду не надано. Та обставина, що ОСОБА_1 визнав себе уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 не спростовує викладеного вище, оскільки визначельним є те, чи визнавала його уповноваженою особою саме ФОП ОСОБА_1 та документи, якими таке засвідчується, що залишилося поза увагою інспекторів. Твердження Відповідача про те, що допуск до проведення перевірки відбувся, що, на його переконання, дозволяє стверджувати про відсутність зауважень з боку Позивачки до направлення, є помилковими з огляду на викладене вище. Як зазначалося судом рініше, Позивачка не була ознайомлена про підстави (направлення) проведення перевірки, а належних і допустимих у розумінні ст. 73-74 КАС України доказів щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 іншої уповновноваженої особи - відсутні. Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Апелянтки щодо грубого порушення Відповідачем процедури проведення заходу державного нагляду (контролю) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавтсва про харчові продукти, за результатами якої був складений акт від 02.03.2020 № 972-2. У свою чергу, порушення процедури прийняття рішення нівелює відповідні правові наслідки, передбачені таким рішення - складення спірної постанови про накладення штрафу, що є самостійною та достатньою підставою для її скасування, що помилково не було враховано судом першої інстанції. Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформовано доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Крім того, винесення рішення на підставі результатів незаконної перевірки є порушенням принципу «належного урядування». У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права. З урахуванням вищевикладеного, оцінка суті порушення судом не надається. При цьому, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Розподіл судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вдповідача підлягають стягенню судові витрати зі сплати судового збоору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2102, 00 грн (840,80+1261,20). Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністратвиний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 71 від 11 червня 2020 року про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин ». Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса Україна, 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд.12, ЄДРПОУ 40414833) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 (дві тисячі сто дві гривні та нуль копійок) грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 10 грудня 2025 року. Суддя-доповідач О.В. Епель Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк