Ухвала КЦС ВС № 214/754/18

Ухвала 20 жовтня 2020 року м. Київ справа № 214/754/18 провадження № 61-14550ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької місцевої прокуратури № 3, третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування збитків та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 183 437, 00 грн з урахуванням індексації та нарахуванням 1 %; відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 480 000, 00 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. До Верховного Суду у жовтні 2020 року ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2018 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Також, заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. До касаційної скарги заявником не надано доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Відповідно до частини першої, другої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України та частини першої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Таким чином, заявнику необхідно надати касаційну скаргу, яка повинна бути викладена державною (українською) мовою. Крім того, у порушення пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року, однак з матеріалів касаційного провадження вбачається, що Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення 27 липня 2018 року. При цьому, заявник не зазначає клопотання щодо постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якою рішення суду першої інстанції від 27 липня 2018 року залишено без змін. Також, не зазначає яке судове рішення за результатами розгляду касаційної скарги має прийняти суд касаційної інстанції. Таким чином, заявнику необхідно уточнити, які судові рішення ним оскаржуються та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначенихстаттею 409 ЦПК України. Крім того, необхідно конкретизувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої касаційної скарги та доданих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Крім того частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якійвикладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. У порушення вимог частини третьої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не надано документ, що підтверджує повноваження Кириченко С., на підпис касаційної скарги Малинської районної державної адміністрації. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2018 року, залишити без руху і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова