Постанова 4809 № 390/27/20

ПОСТАНОВА Іменем України 07 жовтня 2020 року м. Кропивницький справа № 390/27/20 провадження № 22-ц/4809/1178/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І., при секретарі - Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Пасічника Д.І. від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі представницького органу Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно, - встановив: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 10.03.1948 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Від їх шлюбу народилася її мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони проживали у приватному домоволодінні, яке належало голові колгоспного двору ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Ії мати після смерті своїх батьків фактично вступила в оперативне управління спадковим майно, оскільки доглядала за своє матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також нею була подана заява до Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті її батьків, але отримати свідоцтва про прийняття спадщини не встигла із-за хвороби, а 02.10.1998 р. її мати - ОСОБА_5 померла. Після смерті матері вона фактично вступила в оперативне управління спадковим майном, у неї були ключі від будинку, документи на нього, ощадбанківські книжки на ім`я ОСОБА_3 , їх фотографії та особисті речі. У листопаді 1998 року вона дозволила ОСОБА_2 проживати в цьому будинку за умови за ним приглядати. Однак наприкінці 2019 року від сусідів їй стало відомо, що ОСОБА_2 вважає себе власником цього будинку та звільняти його не бажає. 18 жовтня 2019 року вона звернулася до державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, проте цього ж дня державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що нею не надано доказів фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Посилаючись на ці обставини, позивач просив встановити факт прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступивши у фактичне управління спадковим майном, а саме будинком по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказаний будинок. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народжена після його смерті. Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Судом встановлено, що спірне домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю від 25.04.1997 року /а.с.9/. 10.03.1948 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 /а.с.10/. Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.16/. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.11/. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.12/. Після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /а.с.86, 87/. Також ОСОБА_5 було подано заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 /а.с.31/. Згідно розписки від 02.10.1998 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 суму у розмірі 2000 гривень, як завдаток за продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 59/. Згідно довідки Іванівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області від 06.04.2007 року № 174, за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживає і користується земельною ділянкою ОСОБА_2 з 1998 року /а.с. 13/. Згідно довідки Іванівської сільської ради Кіровоградського району від 11.07.1997 року у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 з яким проживала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті в будинку ніхто не проживав і не був зареєстрований. Заповіти від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сільській раді не посвідчувалися /а.с. 21/. Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.10.1998 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 24/. Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 21.02.1970 року батьками позивача - ОСОБА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 /а.с. 14/. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.10.2019 року № 2468/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки невідомі місце відкриття спадщини, коло спадкоємців та пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини /а.с.25/. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а саме на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Разом з тим, позов пред`явлено до Соколівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі представницького органу Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та ОСОБА_2 , які не є належними відповідачами, оскільки, як встановлено судом, після смерті ОСОБА_3 наявні спадкоємці, які не були залучені до участі у справі. З огляду на вказане суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19.10.2020 Судді: О.А.Письменний О.Л.Дуковський О.І. Чельник