Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3183/20

Справа № 450/3183/20 Головуючий у 1 інстанції: Добощ Н.Б. Провадження № 22-ц/811/2103/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Салата Я.І. з участю: представника апелянта ОСОБА_1 -адвоката Луки Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №450/3183/20 за апеляційною скаргою представника особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 -адвоката Луки Тараса Миколайовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на будинковлодіння АДРЕСА_1 , в с т а н о в и в : 22 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування. Позовна заява мотивована тим, що позивач є спадкоємцем за законом майна матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час свого життя мати своїм майном не розпорядилася, тому спадкування її майна здійснюється за законом, у відповідності до вимог ст. 1258 ЦК України. До складу спадкового майна після її смерті увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний будинок ОСОБА_3 успадкований після смерті її чоловіка та батька позивача, ОСОБА_4 . Позивач являється такою, що приняла спадщину після смерті матері, оскільки проживала та була зареєстрована разом з нею. Однак в позасудовому порядку не може реалізувати свої право на спадкове майно, оскільки спадкодавець за час свого життя не зареєструвала право власності на спадкове майно. Просила визнати за нею в порядку спадування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площе104,0 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., допоміжною площею 36.9 кв.м., а також визнати за зею , в порядку спадування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площе104,0 кв.м.житловою площею 67,1 кв.м., допоміжною площею 36.9 кв.м.. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 0 кв.м., житловою площею 67.1 кв.м., допоміжною площею 36.9 кв.м. Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 0 кв.м., житловою площею 67.1 кв.м., допоміжною площею 36.9 кв.м. Рішення оскаржив представник особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 -адвокат Лука Т.М. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про права , свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_5 , який був сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Стверджує, що батько апелянта ОСОБА_5 проживав за одною адресою з ОСОБА_4 на момент смерті останнього, тобто вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після його смерті за заявою ОСОБА_1 була зведена спадкова справа. Таким чином , рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно впливає на права та законні інтереси ОСОБА_1 , який не був залучений до участі в справі. Неоформлення ним права власності на спадкове майно не свідчить про втрату права на спадщину , яка є предметом спору у цій справі. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати стягути з позивачки. 23 вересня 2024 року позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. У візиві просить рішення суду скасувати і залишити позов без розгляду, у зв`язку з тим, що такий не подавався. 11 листопада 2024 року позивач ОСОБА_2 надіслала клопотання про розгляд спави у її відсутності. Просить рішення суду скасувати і залишити позов без розгляду, у зв`язку з тим, що такий нею не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 -адвоката Луки Т.М., перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено такі обставини. ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 0 кв.м., житловою площею 67.1 кв.м., допоміжною площею 36.9 кв.м., що стверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок виданим 25.03.1987 року; довідкою виданою виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1191 від 19.10.2020 року; довідкою ОКП «БТІ та ЕО» від 25.08.2020 року № 2276. Технічні характеристики житлового будинку наведені технічному паспорті виготовленим ОКП «ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 25.08.2020 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим повторно 11.08.2020 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець ОСОБА_4 своєю власністю на випадок смерті не розпорядився, а тому спадкування після його смерті відбулося за законом. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.08.2020 року, однак своїх спадкових прав не оформила, належним їй майном на випадок своєї смерті не розпорядилася. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 були його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 , які своїх спадкових прав не оформили, однак фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця була зареєстрована з нею за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 323 від 13.03.2020 року. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно з ст. 529 ЦК України 1963 року, яка була чинною на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом першої інстанції не з`ясовано чи були у ОСОБА_4 інші спадкоємці крім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вступили в управління або володіння спадковим майном. З свідоцтва про народження ОСОБА_5 встановлено, що його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.46). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.45). ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а.с.44), а відповідно внуком спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та стверджує, що його батько на час смерті діда ОСОБА_4 проживав разом з спадкодавцем. ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 , а відтак оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права та інтереси як спадкоємця за правом представлення. Згідно з ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано склад осіб, які мають бути відповідачами у цій справі. Відповідно до ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц висловлено висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи . Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усу нення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при наявності іншого спадкоємця ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - онука ОСОБА_5 , відповідачем у цій справі є орган місцевого самоврядування, а саме Лисиничівська сільська рада, яка жодного відношення до спадкового майна не має, оскільки ОСОБА_4 був власником спадкового майна . Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Крім цього, судом не враховано, що позивач не зверталася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що особа,яка прийняла спадщину у складі якої є нерухоме майно зобов`язана звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину та лише після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець має право на звернення до суду. Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 299/2447/21, від 16 січня 2019 року в справі № 2-390/2006, від 21 лютого 2021 року в справі № 392/1213/17. Однак в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач зверталася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. Задовольняючи позов в частині визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за позивачем, суд першої інстанції не врахував, що позивач порушила встановлений порядок оформлення права на спадщину та дійшов передчасного висновку, що її права підлягають захисту в судовому порядку. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Позивач не надала суду доказів того, що в неї існували перешкоди для прийняття спадщини у встановленому законом порядку, зокрема нотаріальному. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК). Враховуючи те, що судом неповно досліджені обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не залучено до участі у справі належного відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права(п. п.1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 -адвоката Луки Тараса Миколайовича задовольнити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову до Лисиницької сільської ради Пустомитівського району про визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 21 листопада 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк