Постанова 4808 № 347/1204/20

Справа № 347/1204/20 Провадження № 33/4808/481/20 Категорія ст. 124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Повзло ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Кириляк Соломії Григорівни, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн.., стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИЛА: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що вважає рішення суду необґрунтованим та необ`єктивним, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи та чинному законодавству України. Пояснює, що дійсно він здійснив виїзд на узбіччя дороги, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, однак на момент зіткнення транспортних засобів даний маневр вже був завершений, тобто він встиг зайняти свою смугу руху і рухався в напрямку смт. Кути. Той факт, що він встиг виконати маневр підтверджується даними відеоспостереження, який не було досліджено в суді, поясненнями свідка ОСОБА_2 та план-схемою з місяця ДТП, з якої видно, що скло та інше деталі автомобілів знаходяться на смузі руху, яку займав його автомобіль. Зазначає, що ці обставини вказують на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між тим, що він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та ДТП, такі його дії повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП. Заперечує висновки судді суду першої інстанції відносно пояснень свідка ОСОБА_2 . Вказує, що цей свідок безпосередньо спостерігав ДТП, бачив всі обставини, навіть ті, які він, перебуваючи в автомобілі, не міг бачити і оцінювати. Цього свідка зафіксовано на відео з камер спостереження, його пояснення узгоджуються з змістом відеоматеріалів. На його думку, суд не взяв до уваги те, яким чином викладена фабула адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, з якої вбачається, що фактично обвинувачують не у вчиненні ДТП, як передбачає диспозиція ст. 124 КУпАП, а у створенні аварійної обстановки для автомобіля ВАЗ 2107, яке охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 122 КУпАП. Звертає увагу на фатотаблиці, де зафіксований гальмівний шлях автомобіля ВАЗ 2107, які свідчать, що в даного автомобіля загальмувало лише одне колесо, що очевидно і стало причиною виїзду на його смугу руху, а, відповідно, і причиною ДТП. Підсумовує, що немає причинно-наслідкового зв`язку між тим, яким чином він здійснив виїзд на дорогу і тим, що сталося ДТП, оскільки на момент зіткнення він виїзд уже виконав, завершив маневр, а інший водій, керуючи автомобілем з несправною гальмівною системою, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість та був змушений екстрено гальмувати перед крутим поворотом, що призвело до виїзду його транспортного засобу на смугу зустрічного руху та зіткнення із належним йому транспортним засобом. Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 07.07.2020 року о 15-15 год. в с. Тюдів по вул. Шевченка Косівського району, керуючи транспортним засобом марки «AUDI A6», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності та при зміні напрямку руху не переконався, що не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створив аварійну обстановку водію автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулась ДТП та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху, та притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, його захиснику Кириляк С.Г. роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. В судове засідання не з`явився ОСОБА_3 , про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином - телефонограмою (а.п. 40), клопотань про відкладення судового розгляду не надходило, а тому доходжу висновку про можливість розглянути справу у відсутності сторін, що не з`явились. Під час апеляційного розгляду: - ОСОБА_1 та його захисник підтримала доводи апеляційної скарги, просили провадження по справі закрити. Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову місцевого суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точності у відповідності з законом. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що впливають на відповідальність, а також повинен з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних вимог закону дотримано судом першої інстанції. З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у порушенні ним п. 10.1, 2.3 б ПДР України, за що останнього притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на нечітке обвинувачення, оскільки суть адміністративного правопорушення, що викладена в протоколі, фактично містить твердження про створення ним аварійної обстановки для автомобіля ВАЗ 2107, що, на думку апелянта, охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 122 КУпАП, проте йому інкримінують вчинення ст. 124 КУпАП. Перевіряючи вказані доводи апелянта доходжу наступного висновку. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №233970 від 07.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 07.07.2020 року о 15-15 год в с. Тюдів по вул. Шевченка Косівського району, керуючи транспортним засобом марки «AUDI A6», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності та при зміні напрямку руху не переконався, що не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створив аварійну обстановку водію автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулась ДТП та транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10,1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАП (а.п. 1). Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з приписами п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Отже, з наведеного вбачається, що змістом п. 10.1 ПДР України, зокрема в частині того, що водій зобов`язаний переконатися, що будь-який його маневр не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, охоплюється суть адміністративного правопорушення, що викладена в протоколі як «створення аварійної обстановки». З наданих суду матеріалів, а саме відеозапису, вбачається як ОСОБА_1 на своєму транспортному засобі, що був припаркований на лівому узбіччі по ходу його руху, розпочинає рух, та намагаючись перетнути зустрічну полосу руху, з метою виїзду на праву смугу, не переконавшись в безпеці свого маневру, створив небезпечну дорожню обстановку для транспортного засобу ВАЗ 2107, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Характер та локалізація ушкодження транспортних засобів свідчить про те, що транспортний засіб «AUDI A6», під керуванням ОСОБА_1 , не встиг завершити свій маневр, оскільки транспортний засіб не зайняв відповідну смугу руху, чим спростовується твердження апелянта про те, що він не створював небезпеки для водія ОСОБА_3 , під керуванням автомобіля ВАЗ 2107. З наведеного встановлено, що саме водій ОСОБА_1 створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - і аварійну ситуацію, що призвела до ДТП, а тому суть адміністративного правопорушення, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, повністю відповідає змісту відеозапису (а.п. 23), що, в свою чергу, свідчить проте, що зміст обвинувачення, яке міститься в протоколі є чітким та зрозумілим. Доводи апелянта про те, що створення аварійної обстановки для автомобіля ВАЗ 2107 охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 122 КУпАП, а тому кваліфікація його дій за ст. 124 КУпАП є помилковою, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів є складом саме адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Враховуючи наведене вище вважаю, що дії водія ОСОБА_1 внаслідок порушення останнім вимогам п. 10.1, п. 2.3 (б) ПДР України, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної події, що настали у виді механічного пошкодження транспортних засобів, а тому доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв`язку, також не знайшли свого підтвердження. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Положення п. 1.4 ПДР України, наголошує на тому, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. Аналізуючи надані докази, вважаю, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у ситуації що склалась, повинен був належним чином слідкувати за дорожньою обстановкою та перед початком руху, при зміні напрямку руху, впевниться в безпечності свого маневру, щоб не створювати перешкод іншим учасникам руху. Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, та відповідає як змісту відеозапису, так й поясненням водія ОСОБА_3 , що керував транспортним засобом ВАЗ 2107, наданих ним безпосередньо після зіткнення транспортних засобів, (а.п. 3), а також схемі ДТП (а.п. 2). Доводи ОСОБА_1 про те, що він здійснив виїзд на узбіччя дороги, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, однак на момент зіткнення транспортних засобів даний маневр вже був завершений, не є слушними, оскільки спростовуються змістом відеозапису (час відеозапису 00:00:04), на якому чітко видно розташування транспортних засобів відносно смуг до та під час зіткнення, а також вбачається безпосередньо момент їх зіткнення, яке відбулось у задню ліву частини транспортного засобу марки «AUDI A6», під керуванням ОСОБА_1 , саме в час коли вказаний транспортний засіб задньою частиною перебував на лівій смузі дорожнього руху, тобто смузі зустрічного руху. Зіткнення транспортного засобу марки «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_3 з транспортним засобом засобу марки «AUDI A6», під керуванням ОСОБА_1 , відбулось саме в задню ліву частину транспортного засобу марки «AUDI A6». Наведеним вище відеозаписом спростовуються й інші доводи апелянта, зокрема в частині того, що місцем зіткнення є смуга руху, яку займав саме його автомобіль, після завершення ним маневру, про що, як стверджує апелянт, свідчить наявність скла та інших деталей автомобілів від ДТП, та гальмовий шлях, що зафіксовано на схемі ДТП. Твердження апелянта про те, що поясненнями свідка ОСОБА_2 (а.п. 19), який був очевидцем події, підтверджуються дійсність вказаних ОСОБА_1 обставин про те, що ДТП сталось внаслідок великої швидкості руху транспортного засобу марки «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_3 , не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1, п. 2.3 (б) ПДР України. Підставою для такого висновку стала оцінка всіх зібраних по справі доказів в їх сукупності, з врахуванням як фактичних даних, зафіксованих на схемі ДТП, так й відеозаписом з місця події, чим повністю спростовуються пояснення водія ОСОБА_1 щодо механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди та дотримання ним ПДР України. Твердження апелянта про те, що ДТП виникла внаслідок порушення швидкості руху водієм транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», під керуванням ОСОБА_3 , не суперечить матеріалам провадження, з яких вбачається, що працівниками поліції за вказаним фактом ДТП складено проколи на 2-х водіїв, про порушення ними ПДР України (а.п. 5). Разом з тим, можливе порушення ПДР України водієм ОСОБА_3 , не спростовує доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП саме внаслідок порушення п. 10.1, п. 2.3 (б) ПДР України. Крім цього, під час апеляційного перегляду неможливо встановити факти порушення іншим учасником ДТП Правил дорожнього руху, оскільки таке може бути встановлено лише під час розгляду відповідним судом першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №233971 від 07.07.2020 року складеного відносно ОСОБА_3 , копія якого міститься на а.п.

5. Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що його дії повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП, виходячи з того, що транспортні засоби при ДТП отримали механічні пошкодження, що є складом ст. 124 КУпАП. Таким чином доходжу висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло