Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1823/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8653/20 Справа № 177/1823/19 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року, яке постановлено суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі та повний текст рішення складено 11 серпня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам. В обґрунтування позову зазначив, що на підставі судового наказу, виданого Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 16 червня 2018 року, з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньоїдоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. На теперішній час у позивача склалося скрутне матеріальне становище у зв`язку із тривалою хворобою, внаслідок чого з`явилася і заборгованість по аліментам, тому просив зменшити йому розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частина з усіх його доходів, стягнутих з нього, відповідно до судового наказу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2018 року до 1/8 частини з усіх його доходів, починаючи з моменту звернення і до повноліття дитини; звільнити його від заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, стягнутих на підставі судового наказу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) та стягнуто з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про зменшення розміру аліментів до 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття та звільнення його від заборгованості по аліментам, посилаючись на те, що судом не було враховано, що у позивача склалися дуже важкі життєві обставини, оскільки останній хворіє і зв`язку з хворобою перебуває на обліку в Криворізькому протитуберкульозному диспансері . Апелянт вказує на те, що саме у зв`язку з хворобою у нього виникла заборгованість по аліментам, оскільки позивач довгий час знаходився на стаціонарному лікуванні, тому змушений був звільнитися з роботи . У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, натомість рішення суду ухвалено з урахуванням норм матеріального та процесуального права. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву представника відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 08 лютого 2011 року (а.с. 10). Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). На підставі судового наказу, виданого Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 16 червня 2018 року, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.11). Постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області № 13.13-32/46209 від 23 листопада 2018 року, звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача ОСОБА_1 (а.с.74). Відповідно до довідки №00000000006, виданої ПП «Строй Арсенал» від 18 березня 2020 року, позивач ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря ремонтника на ПП «Строй Арсенал» з 10 серпня 2018 року по 03 травня 2019 року та його дохід за період з з 10 серпня 2018 року по 03 травня 2019 року склав 37 272,37 грн., з них утримано аліменти 20 549,90 грн. (а.с.75). Згідно медичної довідки КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР», позивач ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 26 березня 2019 року по 31 липня 2019 року (а.с.12,14). Відповідно до висновку МСЕК від 28 січня 2020 року, позивачу первинно встановлена ІІ група інвалідності по загальному захворюванню (а.с. 44, 130). Відповідно до довідки № 114/02.32-09 від 04 березня 2020 року, виданої Саксаганським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності, яка за період з січня 2020 року по березень 2020 року, включно, склала 9675,90 грн. (а.с.60). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів, стягнутих судовим наказом Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2018 року з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини всіх видів доходів до 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, оскільки факт погіршення стану здоров`я позивача та змін в його майновому стані, зумовлених отриманням загального захворювання та 2-ї групи інвалідності, відповідно до ст. 192 СК України, є підставою для зменшення розміру аліментів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів у позивача виникла до виникнення до погіршення стану здоров`я, стаціонарного лікування та встановлення йому групи інвалідності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. За змістом ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України,розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже, значне погіршення матеріального становища платника аліментів або зміна його сімейного стану, погіршення стану його здоров`я, може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів. Тягар доказування вказаних обставин покладається на позивача. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, у позивача з моменту стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 від 16 червня 2018 року, погіршився стан здоров`я, оскільки він згідно медичної довідки КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР», знаходився на стаціонарному лікуванні з 26 березня 2019 року по 31 липня 2019 року та відповідно до висновку МСЕК від 28 січня 2020 року, позивачу первинно встановлена ІІ група інвалідності по загальному захворюванню, що у розумінні ст. 192 СК України, є підставою для зменшення розміру аліментів. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стан здоров`я позивача і його матеріальне становище змінилися, оскільки позивачу встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням, що є підставою для зменшення присуджених судовим наказом Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2018 року аліментів з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів). Виходячи з того, що згідно статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, колегія суддів вважає, що часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача та зменшення розміру аліментів з 1/4 частки на 1/6 частку доходів, щомісячно, буде відповідати зазначеним принципам справедливості та неупередженості. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про зменшення розміру аліментів до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходів), оскільки матеріалами справи підтверджено зміну матеріального стану позивача, і ці зміни є підставою для зменшення стягнутого судовим наказом розміру аліментів з підстав, передбачених ст. 192 СК України та суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач з урахуванням вищевикладених обставин має матеріальну можливість сплачувати аліменти у зменшеному розмірі до 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходів) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 від 16 червня 2018 року. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача, що судом не було враховано, що у позивача склалися дуже важкі життєві обставини, оскільки останній хворіє і зв`язку з хворобою перебуває на обліку в Криворізькому протитуберкульозному диспансерщо у позивача склалися дуже важкі життєві обставини, оскільки останній хворіє і зв`язку з хворобою перебуває на обліку в Криворізькому протитуберкульозному диспансері, так як, судом першої інстанції при винесені рішення було враховано наявності у позивача та ІІ групи інвалідності за загальним захворюванням, що є підтвердженням істотних змін в його матеріальному стані. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що саме у зв`язку з хворобою у нього виникла заборгованість по аліментам, так як позивач довгий час знаходився на стаціонарному лікуванні, тому змушений був звільнитися з роботи не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив стаціонарне лікування з 26 березня 2019 року по 31 липня 2019 року, натомість заборгованість зі сплати аліментів у позивача ОСОБА_1 утворилася у період з травня 2018 року по грудень 2018 року в розмірі 6706,80 грн, та за період з червня по серпень 2019 року, за період з вересня по грудень 2019 року позивач частково сплачував аліменти в розмірі 300- 400 грн. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість по сплаті аліментів у позивача виникла до стаціонарного лікування та встановлення ІІ групи інвалідності, тобто 26 березня 2019 року. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну правову оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: