Постанова 4855 № 640/7529/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7529/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 ОСОБА_1 ; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017 в старому розмірі 13 190,00 грн. та провести індексацію цього розміру пенсії на підставі постанови КМУ № 124 з 20 лютого 2019 року та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно з законодавством. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 22 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій просив не здійснювати перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки страхового стажу 1% (а.с.7). Листом від 27.02.2020 № 2381-1741/Д-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 проведено перерахунки пенсій. При проведенні такого перерахунку здійснено осучаснення заробітної плати (враховано показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.). При цьому, величина оцінки одного року страхового стажу була переглянута з 1,35% на 1%. Таким чином, визначений у встановленому порядку з урахуванням статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії до виплати з 01.10.2017 становив 10 740,00 грн. (а.с.9). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом і просить провести індексацію пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки та провести перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%. Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими законами України від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до статті 27 Закону України №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Коефіцієнт страхового стажу - це величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу. Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону України Закону України №1058-IV відповідно до якої при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України №1058-IV в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017, до частини першої статті 25 Закону №1058-IV були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Також Законом №2148-VІІІ Прикінцеві положення Закону №1058 доповнено пунктом 4-3, яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Відповідно до частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень. Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Тобто, з 01.10.2017 пенсії, призначені згідно Закону №1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, тоді як при призначенні вперше пенсії в період з 01.10.2017 по 31.12.2017, зокрема, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем пенсія за віком позивачеві була призначена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 19.10.2016. Таким чином, пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону №1058-IV до набрання чинності Законом № 2148-VIII, у зв`язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При цьому, суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування. Суд зауважує, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. що свідчить про те, що вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем. Посилання позивача на те, що розмір пенсії станом на 30.09.2017 року становив 13190,00 грн., спростовується частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, які втратили працездатність. Тимчасово по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10740,00 грн. Загальний розмір пенсії до виплати з 01 жовтня 2017 року становив - 10740,00 грн. Тобто, доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищевикладеним. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії. Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії"). Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Ураховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством та правомірно здійснив перерахунок належної позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 19.09.2018 у справі № 825/1898/18, від 03.10.2018 у справі № 805/3188/18-а, від 08.01.2019 у справі № 2340/2946/18 та від 25.04.2019 у справі № 0840/3529/18. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк