Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4278/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4278/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Дата і місце ухвалення: 14.08.2020р., м. Миколаїв Дата виготовлення повного тексту: 14.08.2020р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. при секретарі Рябоконь Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій і вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2019р. №00043681306 та №00043691306; - визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019р. №0002191306; - визнати протиправними та скасувати в частині накладених штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043661306, №00043671306, №00043701306 та №00043711306; - визнати протиправним та скасувати в частині накладення штрафних санкцій рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), від 07.06.2019р. №0002201306; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Баштанського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.01.2020р. №Ф-138105-51. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 податковий орган дійшов помилкових висновків щодо: безпідставного віднесення ФОП ОСОБА_1 до витрат за період з 13.01.2016р. по 20.02.2016р. 25100 грн. добових витрат ОСОБА_1 , який перебував у відрядженні у якості водія для здійснення вантажних перевезень; безпідставного віднесення до витрат суми витрат на запчастини та на ремонт вантажних сідлових тягачів та напівпричепів; безпідставного віднесення до витрат за 2018 рік суми витрат на оплату перших п`яти днів лікарняних ОСОБА_1 за період з 13 по 29 грудня 2018 року в сумі 2558,80 грн.; безпідставного віднесення до витрат вартості отриманої та оплаченої електроенергії за березень 2018 року в сумі 4908,32 грн. Також, позивач зазначав, що відповідач, зменшуючи витрати господарської діяльності на суми ПДВ по отриманих зареєстрованих податкових накладних умисно та неправомірно не вказав в акті перевірки на необхідність відповідного збільшення суми від`ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту за період 2017-2018р.р. на суму 32 181,86 грн. Позивач вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, що у ФОП ОСОБА_1 виникли зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору від продажу вантажного сідлового тягача Е DAF FT XF 105.460, 2009 року випуску, з напівпричепом, оскільки тягач та напівпричіп придбані у 2011 році фізичною особою ОСОБА_1 та у 2016 році продані вказаною фізичною особою. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 14.08.2020р., з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. на суму 9359,07 грн., яке виникло за рахунок включення сум: 25100,00 грн. сума добових витрат по відрядженню самого ФОП ОСОБА_1 за січень-лютий 2016 року; 11240,00 грн. сума добових по відрядженню ОСОБА_2 , який надавав послуги позивачу за договором цивільно-правового характеру та не являвся найманим працівником ФОП ОСОБА_1 ; 946,94 грн. сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб та 485,89 грн. - сума сплаченого військового збору за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю ФОП; 28661,75 грн. занижена сума витрат згідно авансового звіту №15 від 02.09.2016р. по найманому працівнику ОСОБА_2 . Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням податкового органу, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням її господарської діяльності, витрат на утримання, технічне обслуговування і ремонт легкових та вантажних автомобілів. Посилається апелянт і на те, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку із заробітної плати працівників та виплат фізичним особам-підприємцям ФОП ОСОБА_1 . І квартал 2017 року подано позивачем несвоєчасно, чим порушено п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України та п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4. Крім того, ФОП ОСОБА_1 оподатковано не в повному обсязі суму винагород згідно договорів цивільно-правового характеру по ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У зв`язку з цим встановлено заниження утриманого податку з доходів фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 527,04 грн. Податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2018 року подано позивачем до контролюючого органу несвоєчасно, чим порушено п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 25.01.1999р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Види діяльності згідно з КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду). Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області №586 від 20.03.2019р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 08.04.2019р. по 26.04.2019р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки; платника податків НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2018р. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 , у висновках якого зафіксовано порушення позивачем: - п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. всього у сумі 39003,96 грн.; - п.51.1 ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України та п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, а саме: ФОП ОСОБА_1 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2017 року подано до ДПІ несвоєчасно; - пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.1 п.164.2 ст. 164, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: встановлено заниження утриманого податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 527,04 грн. (не в повному обсязі оподатковано суми винагород згідно договорів цивільно-правового характеру по ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); - п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, пп.177.7 ст.177 ПК України, а саме: за рахунок заниження місячного (річного) оподаткованого доходу, виплаченого ОСОБА_2 за період з 22.02.2016р. по 01.03.2016р. і з 04.03.2016р. по 12.03.2016р., та ОСОБА_5 за період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р., встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб на суму 5992,35 грн.; - пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року, лютий, травень, липень, жовтень 2017 року на загальну суму 2008,25 грн.; - п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив порядок нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 47671,51 грн.; - абз.2 ч.8 ст.9 Закону України №2464, а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску, який мав бути перерахований одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) за період з 07.03.2017р. по 15.03.2017р. на суму 1122,50 грн.; - п.203.1 ст.203 ПК України, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2018 року подано до ДПІ несвоєчасно; - п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: відсутність реєстрації податкової накладної, виписаної 17.10.2016р. на суму 24000,00 грн.; - п.16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору нарахованого на оподаткований дохід, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. всього на суму 3250,34 грн.; - п.16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: за рахунок заниження місячного (річного) оподаткованого доходу, виплаченого ОСОБА_2 за період з 22.02.2016р. по 01.03.2016р. та з 04.03.2016р. по 12.03.2016р., та ОСОБА_5 за період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р. встановлено неутримання та неперерахування військового збору з доходів фізичних осіб на суму 499,36 грн.; - пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів фізичним особам за лютий, вересень, жовтень, грудень 2016 року та лютий, травень, липень, вересень, жовтень 2017 року в сумі 285,14 грн. На підставі акту перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області 07.06.2019р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00043681306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 4062,93 грн. (в т.ч. за основним зобов`язанням - 3520,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 812,59 грн.); - №00043691306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 48754,95 грн. (в т.ч. за основним зобов`язанням 39003,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9750,99 грн.); - №00043711306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); - №00043701306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб; - №00043671306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 8865,00 грн. (в т.ч. за основним зобов`язанням 4248,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4614,41 грн., пеня 2,44 грн.); - №00043661306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 706,03 грн. (в т.ч. за основним зобов`язанням 330,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 374,75 грн., пеня 0,52 грн.). Також, 07.06.2019р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено: - рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) №0002201306, яким позивачу нараховано штраф у сумі 112,25 грн. - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002191306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8135,56 грн. 15.01.2020р. Баштанським управлінням ГУ ДПС виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138105-51 на суму 44838,70 грн. Не погоджуючись з правомірність прийнятих Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив з того, що вантажні сідлові тягачі та напівпричепи бортові, які використовував ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення. А відтак, за висновками суду, контролюючим органом при проведенні перевірки неправомірно віднесено транспортні засоби позивача до основних засобів подвійного призначення та застосовано положення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України при перевірці правильності визначення валових витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи позивача за період 01.01.2017р. по 31.12.2018р., що призвело до донарахуванням сум єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Щодо висновків Головного управління ДФС у Миколаївській області про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат в сумі 9359,07 грн., яке виникло за рахунок включення суми добових по відрядженням ОСОБА_1 за січень лютий 2016 року згідно авансових звітів № 1-3 у розмірі 25100,00 грн., то суд зазначив, що під час перевірки позивачем надано достатньо доказів в підтвердження того, що добові витрати безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності і отриманням доходу позивача та не відносяться до витрат, які не включаються до складу витрат підприємця згідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Щодо суми валових витрат за 2018 рік у розмірі 2558,80 грн. (за перші п`ять днів лікарняного позивача у період з 13.12.2018р. по29.12.2018р.) та нарахування єдиного соціального внеску на суму цих лікарняних в сумі 1913,98 грн., то судом першої інстанції також визнано необґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на вказану суму, зазначивши, що фізичні особи-підприємці набули права на одночасне отримання допомоги за місцем здійснення діяльності та за місцем роботи за наймом. Позивачем надано до матеріалів справи листок непрацездатності, який підтверджує перебування його на лікарняному, Також, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про безпідставне зняття відповідачем з витрат вартості отриманої та оплаченої ним електроенергії за березень 2018 року в сумі 4908,32 грн. без ПДВ, зазначивши, що позивачем господарська діяльність припинена лише 22.01.2019р., у зв`язку з чим, наявні підстави для висновку про використання придбаної електроенергії позивачем у межах власної господарської діяльності. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 ПК України. Так, відповідно до п.177.1, п.177.2, п.177.3 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; (п.п.177.4.1) - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); (п.п.177.4.2) обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; (п.п.177.4.3) - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. (п.п.177.4.4) При цьому,п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: - витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; - витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; - витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; - документально не підтверджені витрати. Як вбачається зі змісту акту перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 при проведенні перевірки контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 у період з 13 січня по 20 лютого 2016 року до складу витрат 25100 грн. в якості добових витрат ОСОБА_1 , який перебував у відрядженні в якості водія. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.01.2016р. по 20.02.2016р. позивач був відряджений як водій для здійснення вантажних перевезень власним автомобілем MAN ВЕ0872 НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . За вказаний період ним було здійснено перевезення вантажів (надано послуг) на суму 89766,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами на відрядження, актами виконаних робіт, подорожніми листами вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), посвідченнями про відрядження з відмітками вантажовідправників та вантажоотримувачів, копіями закордонного паспорта з відмітками прикордонної служби про перетин кордону, авансовими звітами з первинними документами. Вказана сума віднесена ФОП ОСОБА_1 до загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, з якого по результатам річного декларування сплачено ЄСВ в розмірі 22%, ПДФО в розмірі 18% та військовий збір в розмірі 1,5% . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення відповідної суми добових витрат до складу витрат фізичної особи-підприємця з огляду на пов`язаність відповідних витрат з господарською діяльністю позивача, підтвердження їх належно складеними первинними документами, зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки не міститься та апелянт не зазначає. Більше того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, у період з січня по лютий 2016 року ФОП ОСОБА_1 не мав найманих працівників, тому він сам здійснював вантажні перевезення. Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2018 рік встановлено неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат суми перших п`яти днів лікарняних ОСОБА_1 за період з 13 по 29 грудня 2018 року в розмірі 2558,80 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом зменшено валові витрати на вказану суму та здійснено донарахування єдиного соціального внеску на суму цих лікарняних в розмірі 1913,98 грн. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків Головного управління ДФС у Миколаївській області у відповідній частині виходячи з наступного. Відповідно до ст.18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999р. №1105 страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Частиною 1 статті 30 Закону №1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З вказаного слідує, що фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність набули права на одночасне отримання допомоги за місцем здійснення діяльності та за місцем роботи за наймом. Згідно ст.22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) та виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності МСЕК незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. В підтвердження перебування ОСОБА_1 на лікарняному позивачем надано листок непрацездатності, а також виписку зі спеціального рахунку позивача у банку для виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності, в якій зазначено отримання коштів по лікарняному листу від Фонду соціального страхування України в Миколаївській області. А відтак, колегія суддів вважає правомірним віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2018 рік суми перших п`яти днів лікарняних ОСОБА_1 за період з 13 по 29 грудня 2018 року в розмірі 2558,80 грн. Стосовно твердження контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат за 2017-2018р.р. суми придбаних та встановлених на власні транспортні засоби (основні засоби подвійного призначення, визначенні пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України) запасних частин, а також послуг із здійснення ремонту, колегія суддів зазначає наступне. Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що вищевказаний висновок контролюючого органу побудовано на твердженні, що до основних засобів подвійного призначення відносяться вантажні сідлові тягачі та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів. У зв`язку із цим, усі витрати по проходженню технічного обслуговування та ремонту таких транспортних засобів, на думку контролюючого органу, відносяться до витрат на утримання автомобіля, а тому не включаються до підприємницьких витрат. Відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не заперечується факт наявності у позивача первинних документів, як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та використання запчастин в господарській діяльності позивача. Проте, контролюючий орган зазначає, що позивачем завищено витрати за 2017-2018р.р. за рахунок включення до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема, вантажних автомобілів до яких відноситься сідловий тягач та вантажний напівпричіп. Для правильності вирішення спірних правовідносин необхідно з`ясувати, чи відноситься сідловий тягач та вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України. При цьому, вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної категорії є його технічні умови, сфера застосування та призначення. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-ІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобіль колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій. Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій. Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу. Однак, у статті 1 Закону №2344-ІІІ відсутнє визначення «сідловий тягач». Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013р. №584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому, трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів. Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Доводи контролюючого органу, що сідловий тягач в поєднанні з напівпричіпом відносяться до категорії вантажних автомобілів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці два транспортні засоби зареєстровані, як окремі види транспорту, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ( НОМЕР_4 від 03.09.2016р., НОМЕР_5 від 03.09.2016р., НОМЕР_6 від 28.04.2011р., НОМЕР_7 від 28.04.2011р.) та кожний окремо не пристосований до перевезення вантажів. З огляду на зазначене вище, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи контролюючого органу про безпідставність віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат сум коштів на придбання запасних частин, а також послуг поточного ремонту не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України. При проведенні перевірки Головне управління ДФС у Миколаївській області, серед іншого, дійшло висновку про те, що у ФОП ОСОБА_1 виникли зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору від продажу вантажного сідлового тягача Е DAF FT XF 105.460, 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , а також напівпричепу бортового Е SCHMITZ, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_9 . Зокрема, в акті перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 зазначено, що отриманий дохід ФОП ОСОБА_1 від продажу вантажного сідлового тягача DAF та напівпричепу бортового Е SCHMITZ в сумі 564 200,00 грн. податковим агентом ПП «Еліт Транс» в податкових розрахунках 1ДФ не відображений, податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28210,00 грн. та військовий збір в сумі 8463,00 грн. до бюджету не перераховані. Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані тягач та напівпричіп придбані у 2011 році фізичною особою ОСОБА_1 та продані у 2016 році вказаною фізичною особою. При цьому, під час проведення перевірки у контролюючого органу не виникало запитань щодо оподаткування доходів від продажу цих транспортних засобів, оскільки покупцем ПП «Еліт Транс» надано відповідні довідки, копії звітів 1-ДФ про сплату податків підприємством, як податковим агентом відносно фізичної особи ОСОБА_1 . Таким чином, посилання податкового органу, що у ФОП ОСОБА_1 виникли зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору від продажу вантажного сідлового тягача Е DAF FT XF 105.460, 2009 року випуску, та напівпричепу бортового Е SCHMITZ, 2001 року випуску, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як зазначається на стор. 14 15 акту перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 та в апеляційній скарзі Головного управління ДПС у Миколаївській області розбіжність в сумі валових витрат виникла за рахунок не вірного визначення сум валових витрат, зокрема, 19547,97 грн. сплата за електроенергію (з ПДВ) за квітень листопад 2018 року, тобто за період, за який не велась господарська діяльність. Колегія суддів звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 господарська діяльність припинена лише 22.01.2019р. Позивач не заперечує, що у березні 2018 року ним, як фізичною особою-підприємцем, вже не надавалися послуги по перевезенню вантажів, однак на розрахунковий рахунок ФОП у березні 2018 року надійшли платежі за надані послуги по чотирьох актах виконаних робіт в сумі 141 698,00 грн. Поряд з цим, позивач ще вів документальний облік, здавав звітність до контролюючого органу, сплачував єдиний соціальний внесок. Варто зазначити, що зміст апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області фактично відтворює вибірково зміст акту перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 , в тому числі і в тій частині, в якій спірні податкові повідомлення-рішення визнано позивачем та не оскаржено їх в судовому порядку. У зв`язку з цим, колегія суддів не надає правову оцінку посиланням контролюючого органу про обґрунтованість нарахування ним податкових зобов`язань в частині основного платежу згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043661306 та №00043671306. Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043711306 (яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та №00043701306 (яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб). Як зазначено в акті перевірки від 08.05.2019р. №608/14-29-13-06/ НОМЕР_1 в порушення п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України та п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, ФОП ОСОБА_1 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2017 року подано до ДПІ несвоєчасно, а саме 17.05.2017р. при граничному строку подання 10.05.2017р. Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.203.1 ст.203 ПК України, податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2018 року подано до ДПІ несвоєчасно, а саме: за серпень 2018 року 31.10.2018р. при граничному терміні подання 20.09.2018р., за вересень 2018 року 31.10.2018р. при граничному терміні подання 22.10.2018р. При зверненні з позовом до суду ОСОБА_6 не обґрунтовує помилковості висновків контролюючого органу у відповідній частині та не надає доказів протилежного. А відтак, на думку колегії суддів, відсутні підстави для висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043711306 і №00043701306, та їх скасування. В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 14.08.2020р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043711306 і №00043701306, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції від 14.08.2020р. підлягає залишенню без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Частиною статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043711306 і №00043701306. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.06.2019р. №00043711306 і №00043701306. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 20 жовтня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук