Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/14378/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року справа №200/14378/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №200/14378/19-а (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: -визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час та не виправлення фактичних даних заробітку за період 1991 - 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах; -зобов`язати відповідача привести у відповідність дані персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку за період 1991 - 2017 роки, відповідно до довідок, що зберігаються в матеріалах пенсійної справи, шляхом виправлення даних заробітку за період 1991- 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах; -зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за період з 14.11.2017 року по теперішній час відповідно до фактичних даних заробітку з поверненням недоотриманої пенсії. В обґрунтування позову зазначила, що неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» як працюючому пенсіонеру за період з квітня 2015 року по листопад 2017 року. На чергове звернення щодо правильності проведеного перерахунку отримала відповідь, що їй здійснено перерахунок пенсії на підставі заяви від 14.11.2017 року, у зв`язку зі звільненням з роботи з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1 %; розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність встановлено в розмірі 1452 грн.; страховий стаж враховано по 11.11.2015 року, який становить 32 роки 10 місяців 02 дні. Індивідуальний коефіцієнт стажу 0,32833. Середній заробіток для обчислення пенсії з 01.11.1991 року по 31.10.1996 року на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 року по 31.12.2010 року за даними персоніфікованого обліку становить 5456,01 грн., розмір пенсії з 14.11.2017 року склав 1820,41 грн. 01.03.2019 року проведено масову індексацію пенсії та перерахунок за заявою позивача та повернуто неправомірно утриманих коштів в сумі 3242,93 грн. на виконання судового рішення від 04.09.2019 року у справі № 200/7406/19-а. Проте, перерахунок пенсії позивачу необхідно провести на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» в розмірі не нижче 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає розміру нарахованої їй пенсії. Також позивач неодноразово заявляла про помилки, відображені в персоніфікованому обліку, які впливають на розрахунок її пенсії та призводять до її зменшення, а саме заробітку за період з 01.05.2008 року по 29.11.2010 року, оскільки позивач не працювала в Управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської Ради в цей період. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлена наявність певних довідок в матеріалах справи, однак не встановлено відповідність даних заробітної плати по довідках, які перебувають в матеріалах пенсійної справи позивача, з даними персоніфікованого обліку за 1998-2010 рр, не взято до уваги додані до позову документи з цього приводу та відповідь на відзив. Судом першої інстанції помилково встановлено, що позивач звернулася з заявою від 14.05.2019 року про перерахунок пенсії по зміні заробітку. Метою звернення позивача було вирішення питання внесення вірних даних у форму ОК-5, бухгалтерські відомості за період з 13.05.2008 року по 30.11.2010 року. Нарахована пенсія позивачу за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року є значно нижчою, ніж прожитковий мінімум працюючих пенсіонерів, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача з 02 червня 2005 року. Відповідно до матеріалів справи розмір пенсійних виплат позивачу складав з 11.04.2013 року у сумі 909,67 грн., з 01.12.2013 року - 964,67 грн., 01.09.2015 року - 1089,67 грн., з 01.05.2016 року - 1145,67 грн., з 01.12.2016 року - 1262,67 грн., з 01.05.2017 - 1327,67 грн. (а.с.206), з 14.11.2017 року - 1820,41 грн., з 01.12.2018 року - 1821,31 грн., з 01.03.2019 року - 2125,84 грн. та після проведення оптимізації 2419,98 грн., з 01.07.2019 року - 2421,32 грн. (а.с. 66-67 т.1). Матеріалами справи підтверджено, що у період з 27 вересня 1996 року до 13 листопада 2017 року між позивачем та ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» укладалися договори цивільно-правового характеру, в тому числі, про надання послуг № 830652 від 27.09.1996 року з відповідною оплатою. Проте, відповідну довідку, видану 03 липня 2017 року ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», позивач надала органу Пенсійного фонду лише 31 липня 2017 року. До жовтня 2017 року позивач мала статус непрацюючого пенсіонера. У жовтні 2017 року пенсійна справа приведена у відповідність та починаючи з 12.09.2012 року виставлена ознака «працює ЦПХ», а з 01.08.2017 року здійснено перерахунок з додаванням стажу. В результаті проведеного перерахунку виникла переплата за період з 12 вересня 2012 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3242 грн. 93 грн., яка була стягнута з позивача. Вказані фактичні дані встановлені також при розгляді адміністративної справи №200/7406/19-а та зазначені в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року. Також при розгляді справи №200/7406/19-а встановлені такі обставини. Позивач з 2 червня 2005 року перебувала на пенсійному обліку як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). З 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058 та станом на вказану дату встановлено статус непрацюючого пенсіонера згідно заяви позивача та документів про стаж. В червні 2013 року на підставі наданої ОСОБА_1 довідки Маріупольської музикальної школи № 1 здійснено перерахунок - працевлаштування на роботу з 11 квітня 2013 року та перерахунок - звільнення з роботи з 14 травня 2013 року. 31 липня 2017 року позивач звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії по стажу на підставі частини 4 статті 42 Закону № 1058. Зазначена заява прийнята відповідачем 31 липня 2017 році та зареєстрована за № 4891. До заяви, як свідчить розписка-повідомлення, ОСОБА_1 надано паспорт та документи про стаж, а саме: довідку від 3 липня 2017 року № 40-94-95, виданої ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» про підтвердження повноважень позивача на надання презентаційних та консультаційних послуг згідно з цивільно-правовим договором послуг від 27 вересня 1996 року № 830652 у період з 27 вересня 1996 року по 13 листопада 2017 року. На підставі зазначеної заяви відомості про зайнятість позивача у компанії «Цептер Інтернаціональ Україна» згідно цивільно-правової угоди були внесені до особового рахунку позивача та пенсійна справа спочатку була приведена у відповідність, починаючи з 12 вересня 2012 року - виставлена ознака «працює ЦПХ», а потім з 1 серпня 2017 року здійснено перерахунок пенсії з додаванням стажу. В наслідок проведеного перерахунку виникла переплата за період з 12 вересня 2012 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3242,93 грн. Рішенням управління від 10 жовтня 2017 року № 838 було вирішено утримувати переплату пенсії у сумі 3242 грн. 93 коп. за рахунок пенсії позивача щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року по 20% до повного погашення. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо стягнення надмірно виплачених сум пенсійних виплат ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року у справі №200/7406/19-а рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги позивача задоволені, визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 жовтня 2017 року № 838 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 3242, 93 грн., зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити (повернути) позивачу утримані кошти в розмірі 3242, 93 грн. В обґрунтування доводів про існування помилок в персоніфікованому обліку, позивачем надано довідку ліквідаційної комісії УСЗН Центрального району Маріупольської міської Ради від 29.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 01.05.2008 року по 29.11.2010 року не працювала і не отримувала заробітну плату в управлінні (а.с.48, 253 т.1). Натомість, в матеріалах справи є довідка УСЗН Маріупольської міської Ради № 2668 від 06.04.2008 року, про отримання позивачем компенсації за надання соціальних послуг за період з 13.05.2008 року по 30.11.2010 року (а.с.252 т.1). Також в матеріалах справи є довідки про заробітну плату, на підставі яких визначено розмір пенсійних виплат позивачу, а саме: довідки видані Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67» № 01/294 та № 01/295 від 26.05.2005 року, та довідка № 04/19 від 26.02.2019 року, видана ДП «Цептер Інтернаціональ України» (а.с.37, 38, 43, 194, 195 т.1). Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67» також видана довідка № 01/296 від 26.05.2005 року про заробітну плату позивача за період з червня 2000 року по червень 2005 року (а.с.39 т.1). До матеріалів справи долучені індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 (а.с.88-80, 254-258 т.1). Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 2 червня 2005 року перебувала на пенсійному обліку як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчисленої відповідно до Закону № 1058. З 12.09.2012 позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком згідно Закону №1058. 02.01.2018 року ОСОБА_1 подана до пенсійного органу заява №21 на перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з роботи. До заяви долучена угода про розірвання договору №430210 від 27.09.1996 з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» з 13.11.2017 року. В січні 2018 року, відповідно до заяви від 02.01.2018 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 14.11.2017 у зв`язку із звільненням з роботи. З 14.11.2017 розмір пенсії, обчислений з урахуванням загального стажу 32 роки 10 міс. 02 дні (стаж враховано по 11.11.2015) та заробітної плати за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2010 (157 міс.), став складати 1820.41 грн. де: 0,32833 - коефіцієнт стажу, 5456,01 грн. - середньомісячний заробіток (середній з-к за 2016 - 3764,40 грн., інд. к-т з-ку - 1,44937), 1791,37 грн. - основний розмір пенсії (5456,01 грн.*0,32833), 29,4 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1452,00 грн.*2%). З 01.12.2018 року пенсійним органом проведено масовий перерахунок пенсій у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії за віком позивача після проведення масового перерахунку, став складати 1821,31 грн., де: 1791,37 грн. - основний розмір пенсії (5456,01 грн.*0,32833), 29,94 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1497,00 грн.*2%), 1821,31 грн. - загальний розмір пенсії за віком. 17.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою №429 про перерахунок пенсії по заробітку. До заяви була надана довідка про заробітну плату за сумісництвом в ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» №34/18 від 18.06.2018 року за період роботи з 01.10.1996 по 31.12.2000. Рішенням №8 від 28.01.2018 відмовлено в проведені перерахунку пенсії по заробітку, так як на довідці №34/18 від 18.06.2018 року відсутній штамп підприємства. 28.02.2019 року позивач знову звернулась із заявою №1592 про перерахунок пенсії по зміні заробітку. До заяви надана довідка про заробітну плату за сумісництвом в ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» №04/19 від 26.02.2019 року за період роботи з 01.10.1996 по 31.12.2000. Між тим, з 01.03.2019 року позивачу проведено масову індексацію пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 та згідно з порядком, визначеним постановою КМУ №124 від 20.02.2019. Після масового перерахунку з 01.03.2019 року розмір пенсії позивача став складати 2125,84 грн. З 01.03.2019 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по заробітку на підставі заяви №1592. За допомогою функції «оптимальний заробіток» визначено найбільш вигідний варіант розрахунку заробітку - з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.12.2010 (157 міс.) Отже, розмір пенсії, після перерахунку по зміні заробітку, з 01.03.2019 року став складати 2419,98 грн., де: 0,32833 - коефіцієнт заробітку, 7279,38 грн. - середньомісячний заробіток (проіндексований середній з-к за 2016-4404,35 грн., інд. к-т з-ку - 1,65277), 2390,40 грн. - основний розмір пенсії (7279,38 грн.*0,32833), 29,94 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1497,00 грн.*2%). 14.05.2019 року позивач звернулася із заявою №3124 про перерахунок пенсії по зміні заробітку, долучивши при цьому довідку №1324 від 06.04.2018 року про отримання з 13.05.2008 по 30.11.2010 компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги інваліду 1 групи відповідно постанови КМУ№558 від 29.04.2004 року «Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги». Рішенням №137 від 20.06.2019 відповідач відмовив в проведені перерахунку пенсії, оскільки обчислення заробітку для призначення пенсії після 01.01.2004 року відповідно до статті 40 Закону №1058 здійснюється за даними персоніфікованого обліку. Крім цього, в УСЗН Центрального району ОСОБА_1 не працювала, а перебувала на обліку, як одержувач компенсації за надання соцпослуг інваліду 1 групи (в пенсійній справі є лист Ліквідаційної комісії управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 29.08.2018 року, де зазначено що в період з 01.05.2008 по 29.11.2010 в Управлінні СЗН ОСОБА_1 не працювала та заробітну плату не отримувала). З 01.07.2019 року, після проведення масового перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії ОСОБА_1 за віком складає 2421,32 грн. Спірним питанням у справі є встановлений розмір пенсійних виплат за період з 01.01.2015 року по теперішній час та відображення фактичних даних заробітку за період 1991-2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах, а також застосування до розміру пенсії позивача норм частини 1 статті 47 Закону № 1058. Оцінка суду. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. На підставі статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» пенсійний орган формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону. Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі Положення №10-1), реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 5 Положення №10-1 реєстр застрахованих осіб забезпечує: накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно статті 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. На підставі пункту 3 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794 (далі Положення 794) починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку. Як визначено пунктом 6 Положення 794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз`яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку. Відповідно до пункту 7 Положення уповноважений орган: - створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та зцією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб длявизначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особа відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб. Згідно пункту 9 Положення 794 роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства. За змістом статті 10 Положення 794 роботодавці зобов`язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку. На підставі пункту 11 Положеня 794 фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку. Як визначено пунктом 12 Положення 794 фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду: повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку; подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку. Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що питання розрахунку та обчислення пенсій, перевірка чи ревізія суцільним порядком правильності обчислення пенсії за весь період страхового стажу осіб, які перебувають на обліку як отримувачі пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Пенсійного фонду України. Позивачем не наведено, які саме фактичні дані на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 чи відомості персоніфікованого обліку та інших бухгалтерських та фінансових документах за період 1991-2017 роки спричинили порушення її прав чи інтересів. Додані до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 за вказаний період з довільними рукописними дописами позивача не доводять порушення прав позивача при обчисленні пенсії. Крім того, власні довільні розрахунки позивача не спростовують доводи відповідача, що пенсія обчислена відповідно до чинного законодавства, а за допомогою функції «оптимальний заробіток» визначено найбільш вигідний варіант розрахунку заробітку - з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.12.2010. Отже, суд не приймає доводи апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги додані до позову документи, не встановлена відповідність даних заробітної плати по довідках, які перебувають в матеріалах пенсійної справи позивача, з даними персоніфікованого обліку за 1998-2010 рр, оскільки ці доводи та розрахунки позивача за відсутності посилань на невідповідність даних про заробіток у визначеній сумі та за конкретний період з обґрунтуванням, що саме такі відхилення призвели до порушення прав позивача, - не підтверджені жодними нормативно-правовими нормами, носять суб`єктивний характер через незадоволення позивачем загальним рівнем пенсійного забезпечення. Зазначене обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час та не виправлення фактичних даних заробітку за період 1991-2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах та зобов`язання привести у відповідність дані персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку за період 1991 - 2017 роки. Щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 47 Закону № 1058 суд зазначає наступне. За змістом частини першої статті 47 Закону № 1058 в редакції Закону№ 213-VIII від 02.03.2015 року тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: (в подальшому абзац другий частини першої статті 47 викладений в редакції Законів №911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами№ 1774-VIII від 06.12.2016,№ 2148-VIII від 03.10.2017) тимчасово, по 30 вересня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року№ 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Отже, наведені норми Закону №1058 мали обмежувальний характер та застосовувалися до працюючих пенсіонерів, пенсія яких перевищувала 150 відсотків прожиткового мінімуму. Саме цим особам пенсія виплачувалася в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму. Матеріали справи свідчать, що пенсія, призначена позивачу в період дії вказаної норми, не перевищувала 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тому до ОСОБА_1 обмеження щодо виплати в розмірі 85 відсотків призначеного розміру не застосовувалося, що спростовує доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин ст.47 Закону №1058. За таких обставин відсутні підстави для обчислення позивачу пенсії з 1 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року в розмірі не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, також задоволенню не підлягають. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктами 3, 8 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №200/14378/19-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №200/14378/19-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20 жовтня 2020 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А.Блохін А.В. Гайдар