Постанова 4873 № 910/5341/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2020 р. Справа№ 910/5341/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Кропивної Л.В. Мартюк А.І. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 (суддя Головіна К.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингбуд ЛТД" до Пенсійного фонду України про стягнення 57 318, 05 грн без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингбуд ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості у сумі 57 318, 05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати вартості виконаних за договором № МТЗ-2019-9ЦП від 05.11.2019 робіт з коригування проектно-кошторисної документації для здійснення капітального ремонту адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у Печерському районі міста Києва. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано згідно умов договору пеню, штраф, а також в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні та річні. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингбуд ЛТД" до Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості у сумі 57 318, 05 грн задоволено частково. Стягнуто з Пенсійного фонду України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингбуд ЛТД" основний борг у сумі 49 980, 00 грн, пеню у сумі 2 130, 30 грн, 7 % штрафу у сумі 3 498, 60 грн, 3 % річних у сумі 290, 87 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 049, 99 грн. У решті вимог - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, встановивши обставини виконання позивачем робіт з коригування проектно-кошторисної документації для здійснення капітального ремонту будівлі та відсутності доказів оплати відповідачем робіт, керуючись ст. ст. 837, 853, 882 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум пені, суд встановив невідповідність його вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а тому частково задовольнив позов. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Пенсійний фонд України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом не було надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо неналежного виконання позивачем робіт за договором. Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку з виконанням позивачем робіт з порушенням строків, що визначені в договорі, зобов`язання втратило для скаржника інтерес, у зв`язку з цим останній, в силу ч. 3 ст. 612 ЦК України, вправі відмовитися від прийняття виконання. Відповідач також звертає увагу на узгоджену між сторонами умову в пп. 6.1.3 договору, згідно якої відповідач вправі повернути позивачу акт приймання-передачі робіт без здійснення оплати якщо результат не відповідає вимогам договору, а також у разі виявлення інших недоліків, що виключають можливість використання робіт. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020, справа № 910/5341/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами отримано кореспонденцію суду: позивачем - 31.08.2020; відповідачем - 26.08.2020. Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 в апеляційному порядку. В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вказує на безпідставність доводів апелянта щодо неналежного виконання підрядником умов договору, оскільки від відповідача зауважень щодо ненадання проектно-кошторисної документації, або неповноти її надання (відсутність елекронного носія) позивачу не надходило. За доводами позивача, посилання відповідача в суді першої інстанції у своєму відзиві на позовну заяву на лист №м 2800-1002-8/38865 від 21.12.2019 не є доказом щодо неналежного виконання робіт, оскільки визначені відповідачем недоліки документації були виправлені позивачем та за актом приймання-передачі від 28.12.2019 передані замовнику. Щодо втрати у відповідача інтересу на отримання робіт за договором, позивач зазначає, що відповідач почав відмовлятися від прийняття робіт після їх повного виконання та надання в розпорядження замовника проектно-кошторисної документації разом з експертним звітом. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджується, що 05.11.2019 між ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" (виконавець за договором, позивач у справі) та Пенсійним фондом України (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № МТЗ-2019-9ЦП на виконання підрядних робіт (далі - договір). Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати та здати замовнику роботи з коригування проектно-кошторисної документації для здійснення капітального ремонту адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9, у Печерському районі міста Києва (п. 1.1). Результатом робіт є відкоригована проектно-кошторисна документація з позитивним експертним звітом щодо кошторисної документації (п. 1.4 договору). Згідно п. 1.2 договору замовник делегує повноваження щодо проведення експертизи відкоригованої кошторисної документації - виконавцю. В п. п. 3.1, 3.2 договору сторонами узгоджено, що роботи виконуються згідно з календарним планом робіт в один етап. Строк виконання робіт та отримання позитивного експертного звіту - 25 календарних днів відповідно до календарного плану робіт. Строком початку робіт вважається дата підписання договору. Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору по завершенню строку підготовки матеріалів виконаних розділів робіт згідно з календарним планом робіт, виконавець разом із супровідним листом надає на розгляд замовнику всі матеріали виконаних розділів робіт. Замовник в день отримання матеріалів виконаних розділів робіт реєструє супровідний лист як вхідний. Дата реєстрації замовником супровідного листа вважається дата передачі виконавцем матеріалів виконаних розділів робіт на розгляд замовнику. Замовник розглядає отримані матеріали виконаних розділів робіт в строк, зазначений в календарному плані робіт та протягом цього строку надає виконавцю зауваження до матеріалів виконаних розділів робіт. Відкоригована проектно-кошторисна документація передається замовнику на паперових носіях у чотирьох примірниках та на електронному носії разом з оригіналом позитивного експертного звіту та актом приймання-передачі робіт (п. 4.5 договору підряду). Ціна договору, згідно п. 5.1 договору, становить 49 980,00 грн. Розрахунки проводяться в межах затверджених кошторисних призначень на підставі акту приймання-передачі робіт протягом 5 банківських днів після його підписання (п. 5.3 договору підряду). Відповідно до п. 6.3 договору підряду замовник зобов`язується прийняти та оплатити належно виконані роботи згідно з актом приймання-передачі та відповідно до розділів 4, 5 договору. Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 12.1). Додатком № 2 до договору підряду сторони погодили календарний план робіт, згідно з яким строком подання проектно-кошторисної документації до експертної організації та отримання позитивного експертного звіту є - 15 календарних днів з дати затвердження замовником акту погодження розділу XI робіт (п. 4). На виконання умов договору ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" листом № 184 від 10.12.2019 надав відповідачу робочий проект «Коригування капітальний ремонт адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у м. Києві». Том 1 Вихідні дані. Пояснювальна записка. Креслення марки АР Шифр МТЗ-2019-9ЦП.1- 2 екз; Том

2. Креслення марки ОВ. Креслення марки ЕО. Креслення марки СВД. Креслення марки СПЗ.СПС/СО. Креслення марки ОС. Шифр МТЗ-2019-9ЦП.2 - 2 екз; експертний звіт щодо розгляду проектно-кошторисної документації за робочим проектом «Коригування капітальний ремонт адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у м. Києві» коригування № 3036/е/19 від 10.12.2019 - екз; додаток до експертного звіту № 3036/е/19 від 10.12.2019 щодо розгляду проектної документації за проектом «Коригування капітальний ремонт адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у м. Києві» коригування - 1 екз. Листом № 190 від 13.12.2019 позивачем надано відповідачу робочий проект «Коригування капітальний ремонт адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у м. Києві». Том 3 Шифр МТЗ-2019-9КП.3.КД кошторисна документація. Позивачем отримано Експертний звіт № 3352/е/19 від 28.12.2019, який разом з вищенаведеними документами за актом здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 28.12.2019 передано відповідачу. Листом № 15-1/01 від 15.01.2020 ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" звернулось до відповідача з проханням погодити акт здачі-приймання виконаних робіт згідно договору, однак, як стверджує позивач, Пенсійним фондом України проігноровано підписання направленого йому акта, а також не було проведено оплати. Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Місцевим господарським судом вірно зазначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів. Положеннями частини другої статті 317 ГК України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Так, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву (аналогічні доводи містить і апеляційна скарга), зокрема, зазначав, що передані позивачем роботи були виконані з порушенням строків, визначених в п. 1.4 договору (не пізніше 29.11.2019), про що повідомлено позивача листом від 18.02.2020 № 2800-1002-8/5212. В обґрунтування вказаних доводів відповідачем до матеріалів справи приєднано, зокрема, лист Пенсійного фонду України від 13.12.2019 № 2800-1002-8/37914, в якому вказано про надання позивачем неповного пакету документації; докази направлення на електронну адресу позивача зауважень; лист від 21.12.2019 № 2800-1002-8/38865 про повернення позивачу кошторисної документації на доопрацювання. Однак, доказів надіслання або надання позивачу нарочно листів від 13.12.2019, від 21.12.2019 та від 18.02.2020 відповідачем, в порядку ст. 74 ГПК України, суду не надано. Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач листом від 28.11.2019 № 1-11/19 звертався до відповідача з проханням щодо надання додаткової інформації задля забезпечення проведення експертизи. Листом від 28.11.2019 № 2800-1002-8/36502 Пенсійний фонд України надав позивачу необхідну інформацію, а листом від 03.12.2019 № 2800-1002-8/36862 повідомив про делегування повноважень щодо проведення експертизи. Крім того, листом від 29.11.2019 № 134 позивач повідомив відповідача про подання на експертизу проекту та причини затримки в отриманні позитивного висновку. Заперечення відповідача щодо затримання виконання позивачем робіт в матеріалах справи відсутні. Таким чином, з наявного у справі листування слідує, що відповідач вчиняв активні дії щодо наявного у ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" зобов`язання з виконання проектних робіт в останні дні строку достеменно знаючи про затримку з отримання позитивного експертного звіту та, відповідно, можливості його отримання вже після закінчення договірного строку. При цьому, будь-яких листів відмов від прийняття виконання зобов`язання в порядку ч. 3 ст. 612 ЦК України або відмови від договору у зв`язку із втратою у замовника інтересу, на чому наполягає скаржник в своїй апеляційній скарзі, до матеріалів справи не надано. В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлені вище обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що аргументація апеляційної скарги щодо виконання позивачем договірних зобов`язань поза межами встановленого договором строку та правомірність відмови відповідача у прийнятті виконаних проектних робіт є безпідставна, а відтак не може бути покладена в основу рішення про відмову в задоволенні позову. Як вже зазначалось у даній постанові, 28.12.2019 Державним підприємством «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» за № 3352/е/19 був виданий експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Коригування капітальний ремонт адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9 у м. Києві». Згідно наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 28.12.2019 та від 15.01.2020 позивачем передано відповідачу проектно-кошторисну документацію разом з експертним звітом від 28.12.2019 № 3352/е/19. Вказані акти зі сторони відповідача підписані провідним інженером Пенсійного фонду України Сухопар О.О. Таким чином, як вірно констатовано місцевим господарським судом, що у даному випадку, на виконання договору підряду ТОВ "Інжинірингбуд ЛТД" виконало роботи з коригування проектно-кошторисної документації для здійснення капітального ремонту адміністративної будівлі за адресою: вул. Бастіонна, 9, у Печерському районі міста Києва, та відповідач отримав кінцевий результат цих робіт - експертний звіт ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» № 3352/1/19 від 28.12.2019. Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не спростовано факт невиконання проектно-кошторисних робіт, а лише заявлено про їх виконання поза межами строку, що не може бути підставою для звільнення останнього від їх оплати. Доводи апеляційної скарги про те, що провідний інженер не наділений повноваженнями на прийняття виконаних робіт не спростовують обставин отримання усього пакету документів відповідачем. Докази того, що вказана документація не відповідає умовам договору, зокрема, відсутній електронний носій (про що зазначає відповідач лише у своїй апеляційній скарзі), в матеріалах справи відсутні. Тобто замовник на час виникнення питання щодо прийняття виконаних позивачем робіт жодним чином не висловлював вказаних недоліків проектно-кошторисної документації. Колегія суддів також вважає непереконливими аргументи скаржника в частині закінчення строків договору, оскілки в силу приписів ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. При цьому, за загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України, який не містить такої підстави для припинення зобов`язань, як закінчення строку дії договору. У зв`язку з цим, апеляційна інстанція вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі. Закінчення строку дії договору не виключає можливості використання результату виконаних позивачем робіт, а тому посилання апелянта на положення пп. 6.1.3 договору відхиляються судом як необґрунтовані. Беручи до уваги те, що відповідачем належними засобами доказування не було спростовано обставин виконання позивачем проектно-кошторисних робіт згідно договору, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання договірних зобов`язань відповідача в частині оплати виконаних робіт, судова колегія, керуючись приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 629 ЦК України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Пенсійного фонду України 49 980,00 грн заборгованості за договором від 05.11.2019 № МТЗ-2019-9ЦП. Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 3548,58 грн за період з 23.01.2020 по 02.04.2020, річних в сумі 290,87 грн, штрафу в сумі 3498,60 грн, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення строків оплати замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7 % цієї суми (крім випадків передбачених п. 5.4 договору). Наявність визначених в п. 5.4 договору випадків відповідачем належними засобами доказування не доведено. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Водночас розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19, від 30.01.2018 у справі № 910/10224/14. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт, місцевим господарським судом цілком правомірно було здійснено перерахунок пені із застосуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за результатами чого прийнято вірне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку проведеного судом першої інстанції розрахунку пені в межах заявленого періоду (з 23.01.2020 по 02.04.2020), а також штрафу і річних, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак висновок Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача пені в сумі 2130,30 грн, штрафу в сумі 3498,60 грн, 3% річних в сумі 290,87 грн є правомірним. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог не наведено. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі № 910/5341/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/5341/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/5341/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Пенсійний фонд України.

4. Справу №910/5341/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді Л.В. Кропивна А.І. Мартюк