Постанова 4873 № 910/19496/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" травня 2021 р. Справа№ 910/19496/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Мартюк А.І. Зубець Л.П. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/19496/20 (суддя: Гулевець О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" про стягнення 2 577,93 грн за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" про стягнення 2 577,93 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 позов ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено повністю. До Господарського суду міста Києва ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок відповідача судових витрат в розмірі 8 683,57 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 стягнуто з ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/19496/20 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 483, 57 грн та прийняти нове, яким заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 683, 57 грн - задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не відповідає нормам чинного законодавства України та сталій судовій практиці. Так, апелянт стверджує, що суд першої інстанції в додатковому рішенні безпідставно вдався до застосування «правового пуризму», надмірного процесуального формалізму, не здійснивши при цьому дотримання ст. 238 ГПК України. Також позивач з посиланням на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі № 924/632/18, вказує на те, що суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. За доводами апелянта процесуальна позиція місцевого господарського суду свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість, що є порушенням принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). На думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно не було враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, згідно якої відсутність заперечень іншої сторони виключає можливість надання судом оцінки кількості часу витраченого адвокатом на виконання робіт. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021, апеляційна скарга у справі № 910/19496/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/19496/20. Учасникам справи запропоновано подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання. Розгляд апеляційної скарги у цій справі призначено на 24.05.2021. В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач вказує, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неадекватними і необґрунтованими, оскільки дана справа була нескладною, малозначною і розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження; весь обсяг наданих адвокатом послуг зводиться до написання позовної заяви і відповіді на відзив та відвідування відділення поштового зв`язку для надсилання цих документів; час, який об`єктивно міг знадобитися цьому адвокату з його стажем роботи, складає 2-3 години; сума заявлених скаржником до відшкодування судових витрат майже в 3,5 рази більша за ціну позову; справа не мала публічний інтерес. В судовому засіданні 24.05.2021 представниками сторін надано усні пояснення. Колегією суддів оголошено перерву до 31.05.2021, про що представники учасників справи повідомлені під розписку. 31.05.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що можуть бути заявлені позивачем за результатами розгляду справи в апеляційному порядку. Представник позивача в судове засідання 31.05.2021 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом. Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача та з врахуванням доводів представника позивача, що наводились ним в попередньому судовому засіданні, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем в підтвердження розміру понесених стороною судових витрат до матеріалів справи було надано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 та копію посвідчення адвоката, копію довіреності від 07.08.2020, копію договору про надання адвокатських послуг (правової) допомоги №30-11-2020/14 від 30.11.2020, укладеного ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" з адвокатом Грищенком О.М., копію акта від 30.11.2020, копію акта здачі-приймання виконаних робіт про надання адвокатських послуг від 05.03.2021. Зі змісту п. 3.1 договору, укладеного між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та адвокатом Грищенком О.М., сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи Виконавця складає 600,00 грн, (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт). Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: - ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 800,00 грн; - судові засідання - 800,00 - 1 200,00 грн/судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників); - побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 600,00 грн/год.: - витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів. Замовник повинен сплатити 100% від вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції за результатами завершення розгляду судом позовних вимог Замовника (п. 3.2. договору). Відповідно до Акта здачі-приймання виконаних робіт про надання адвокатських послуг від 05.03.2021 загальна вартість послуг склала 8 683,57 грн. Колегія суддів, дослідивши надані позивачем до матеріалів справи докази в обґрунтування розміру понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, встановила, що судом першої інстанції правомірно було зменшено витрати на професійну правничу допомогу до 1 200,00 грн, виходячи із наступного. Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до позасудового вирішення спору. Зі змісту ст. 129, ч. 1 ст. 126 ГПК України вбачається, що в разі задоволення позову, за загальним правилом, на відповідача покладаються інші судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 4 статті 126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також суд апеляційної інстанції враховує викладений в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про загальне правило розподілу судових витрат, визначене в ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, можливість зменшення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданого іншою стороною клопотання про їх зменшення. Разом із тим, як зауважено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в ч. 5 ст. 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покладає їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, на підставі перевірки відповідності заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, дійшла висновку про недотримання вимог стосовно співмірності витрат із ціною позову. А тому виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив такі витрати до 1 200,00 грн. При цьому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд виходив з правомірних висновків про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України). Твердження апелянта в частині того, що за висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 03.10.2019 у справі № 922/445/19) суд без клопотання сторони позбавлений можливості зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються судовою колегією, оскільки ґрунтуються на неповному та неґрунтовному вивченні вищенаведеної позиції касаційної інстанції. Щодо аргументації апеляційної скарги про невідповідність висновків суду доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) судова колегія вказує на невірне тлумачення та застосування апелянтом її положень. В контексті наведеного, суд зауважує, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки. За наведеного слідує, що названа доктрина може бути застосована при вирішенні того чи іншого спору, зокрема, між господарюючими суб`єктами при здійсненні ними своїх правомочностей, тоді як виправлення судових помилок та недоліків судочинства забезпечується шляхом наданя судам вищих інстанцій повноважень щодо перегляду відповідних рішень в апеляційному і касаційному порядках в порядку, встановленому процесуальним законом. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як безпідставні та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Посилання скаржника щодо невідповідності висновків суду першої інстанції правовій позиції Верховного Суду, в якій викладено положення доктрини venire contra factum proprium, також підлягають відхиленню. Також не заслуговують уваги і посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, оскільки зменшення витрат на професійну правничу допомогу здійснено судами за відсутності клопотання органу виконавчої служби на підставі приписів ст. 126 ГПК України. Натомість у даній справі, місцевим господарським судом з урахуванням приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, в межах наданих чинним процесуальним законодавством повноважень, зменшено названі судові витрати з урахуванням необґрунтованості їх розміру та пропорційним до ціни позову (співмірність заявленого до стягнення гонорару з розміром позовних вимог малозначної справи). Надання судом оцінки витраченого адвокатом часу не виключає встановлених обставин непропорційності судових витрат до предмета спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не відповідає нормам чинного законодавства України та сталій судовій практиці, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/19496/20 прийнято у відповідності до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/19496/20 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/19496/20 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/19496/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19496/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді А.І. Мартюк Л.П. Зубець Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2021 - у зв`язку з перебуванням суддів Мартюк А.І. та Зубець Л.П. у відпустці