Постанова 4872 № 923/11/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/11/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г. при секретарі Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Херсонської області від 31.03.2020, суддя в І інстанції Закурін М.К., повний текст якого складено 01.04.2020 в м. Херсоні у справі № 923/11/20 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача: Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль про стягнення 1 824 599,82 грн., ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі АТ «НАК «Нафтогаз України», Компанія) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (далі Товариство) про стягнення 1 824 599,82 грн., з яких: 1 264 531,48 грн. основного боргу, 385 289,10 грн. пені, 68 327,56 грн. 3 % річних та 106 451,68 грн. втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору постачання природного газу № 1071/1718-КП-33 від 07.09.2017. В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного між сторонами 07.09.2017 року договору № 1071/1718-КП-33 постачання природного газу позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 12 312 117,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач у порушення умов пункту 6.1. договору оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення даного позову основний борг складає 1 264 531,48 грн. Зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу пені за неналежне виконання зобов`язання з оплати природного газу в порядку пункту 8.2. договору на суму 385 289,10 грн., а також 3% річних на суму основного боргу в розмірі 68 327,56 грн. та 106 451,68 грн. інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України, згідно з доданими до позовної заяви розрахунками. Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.03.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1 264 531,48 грн. основної заборгованості, 385 289,10 грн. пені, 68 327,56 грн. річних, 91 920,19 грн. інфляційних та 27 150,05 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Разом з тим, місцевий господарський суд, перевіривши і визнавши вірним здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних, зазначив що при розрахунку інфляційних позивачем допущена помилка та здійснивши перерахунок інфляційних втрат, задовольнив позовні вимоги у цій частині частково згідно з розрахунком суду в сумі 91 920,19 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у заявленому позивачем до стягнення розмірі, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 14 531,49 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 14 531,49 грн. задовольнити. Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, вважає оскаржуване рішення в цій частині прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а отже таким, що підлягає скасуванню відповідно до ч.1,2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норму статті 238 ГПК України, оскільки рішення суду не містить обґрунтованих підстав щодо відмови у стягненні інфляційних втрат в частині. Скаржник зазначає, що судом не враховано у вирішенні спору висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах № 905/21/19, № 905/600/18 та № 916/190/18, у частині нарахування інфляційних втрат. За твердженням скаржника, судом порушені приписи статті 625 ЦК України в частині порядку здійснення розрахунку інфляційних втрат, оскільки не враховано те, що нарахуванню згідно з інфляційними процесами підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач, зокрема, зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтування вчинення судом першої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, або наявності інших підстав в обґрунтування вимоги про його скасування. Натомість оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової позиції Верховного суду України. Про день, час і місце розгляду справи сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представника в засіданні суду, натомість позивач звернувся до апеляційного суду з клопотанням здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України підлягає задоволенню, з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Товариством (споживач) було укладено договір № 1071/1718-КП-33 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1310 тис. куб.м. Згідно з п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. За умовами п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493. У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 7907,20 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9488,64 грн. Згідно з п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Відповідно до п. 8.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Відповідно до п. 12.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Також судом установлено, що 03.04.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, умовами якої змінено обсяги помісячної поставки газу та строк дії договору до 31 травня 2018 року. Також, 13.06.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою змінено найменування Товариства. На виконання умов договору, у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 12 312 117,67грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 1 348 895,57 грн, від 31.12.2017 на суму 2 162 470,55 грн, від 31.01.2018 на суму 3 230 426,46 грн, від 28.02.2018 на суму 2 556 647,63 грн, від 31.03.2018 на суму 3 013 677,46 грн. Відповідно до складеного позивачем обліку операцій по договору постачання природного газу за період з 01.10.2017 по 31.07.2019, оплату за поставлений газ відповідач здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, зокрема: - за зобов`язаннями листопада 2017 року він мав заборгованість у сумі 148 885,57 грн станом на 26.12.2017, - за зобов`язаннями грудня 2017 року у сумі 739 346,87 грн станом на 26.01.2018, - за зобов`язаннями січня 2018 року у сумі 1 566 534,08 грн станом на 26.02.2018, - за зобов`язаннями лютого 2018 року у сумі 2 155 197,01 грн станом на 27.03.2018, - за зобов`язаннями березня 2018 року у сумі 2 773 587,07 грн станом на 26.04.2018. Станом на момент розгляду справи в суді за розрахунками позивача заборгованість відповідача за зобов`язаннями березня 2018 року складає 1 264 531,48 грн., що сторонами не заперечується. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за спірним договором, позивачем нараховано до стягнення 385 289,10 грн. пені, 68 327,56 грн. 3 % річних та 106 451,68 грн. інфляційних втрат. Отже, спір у справі стосується стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконання відповідачем договору постачання природного газу №1071/1718-КП-33 від 07.09.2017 року щодо своєчасної оплати поставленого природного газу. Разом з тим, предметом апеляційного оскарження стала правомірність відмови судом попередньої інстанції у задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 531,49 грн. Судове рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, пені та 3% річних жодною із сторін спору не оскаржуються. Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 530, 610-612 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Судом установлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором станом на момент звернення до суду з цим позовом складає 1 264 531,48 грн. Тобто Компанією доведено порушення Товариством умов спірного договору та наявність заборгованості. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Суд, перевіривши наданий Компанією розрахунок розміру нарахованих пені, 3% річних, дійшов висновку, що він є арифметично правильним. При цьому суд першої інстанції не погодився з розрахунком Компанії інфляційних втрат, зазначивши що позивачем допущена помилка. Тому, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 91920,19грн, з огляду на що у стягненні інфляційних втрат у розмірі 14 531,49 грн судом було відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «НАК «Нафтогаз України» не погоджується з частковою відмовою судом у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та задоволенням вказаної вимоги за розрахунком суду. Так, відмовляючи частково у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив про помилковість наданого Компанією розрахунку. Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, а також здійсненим місцевим господарським судом перерахунком інфляційних втрат, з огляду на таке. Так, приписами статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю». У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, « і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Колегія суддів зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами. Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19. Саме такому алгоритму нарахування інфляційних втрат відповідає розрахунок, наданий Компанією. Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі в частині оскарження часткової відмови у стягненні інфляційних втрат, є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Компанії та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 14 531,49 грн., з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 531,49 грн. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Компанії і скасування судового рішення попередньої інстанції в частині відмови у стягненні 14531,49 грн. інфляційних втрат, з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до пункту б частини 4 статті 282 ГПК України, у зв`язку з частковим скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення у скасованій частині про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, У зв`язку з тим, що суд частково скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям у цій частині нового рішення, суд покладає на Об`єднання витрати зі сплати судового збору у розмірі 218,95 грн за розгляд позовної заяви та 2881,50 грн за розгляд апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Рішення господарського суду Херсонської області від 31 березня 2020 у справі № 923/11/20 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 14 531,49 грн. У скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код 00131771) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в сумі 14 531,49 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 218,95 грн. за подання позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн. У решті рішення господарського суду Херсонської області від 31 березня 2020 у справі № 923/11/20 залишити без змін. Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 19.10.2020р. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Поліщук Л.В. Філінюк І.Г.