Постанова 4872 № 916/376/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/376/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І. Разюк Г.П., секретар судового засідання Бебик А.М., за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Никоненко А.Г., за довіреністю; від відповідача: Приймачук С.І., за ордером; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод на рішення Господарського суду Одеської області від 26 червня 2019 року (повний текст складено 08.07.2019р.) по справі № 916/376/19 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача: Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод про стягнення 573 280 162,02 грн.,- суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В. час та місце винесення рішення: 26.06.2020р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 15.10.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (найменування позивача 21.03.2019р. змінено, попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України) (далі також позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України», продавець) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (далі також відповідач, ПАТ «ОПЗ», покупець) про стягнення боргу в загальній сумі 573 280 162,02 грн., з якої 154 713 825,62 грн. пені, 338 000 914,71 грн. інфляційних нарахувань, 80 565 421,69 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №224/16-ПР-15 від 04.10.2016 року (далі Договір) щодо своєчасної оплати за переданий газ у визначений Договором строк, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість, яка включає пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. по справі №916/376/19 (суддя Літвінов С.В.) позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено повністю. У вказаному рішенні, задовольняючи вимоги позивача, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність АТ НАК „Нафтогаз України факту неналежного виконання ПАТ «ОПЗ» взятих на себе зобов`язань за Договором №224/16-ПР від 04.10.2016 року щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу з боку ПАТ Одеський припортовий завод та про наявність невиконаного зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати вартості поставленого останнім газу на суму 1 374 772 272,90 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ Одеський припортовий завод звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також на відсутність досліджень місцевим судом усіх істотних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення 573 280 162,02 грн. відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ Одеський припортовий завод посилається, зокрема, на існування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016р. № 1018-р «Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «ОПЗ» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі Розпорядження №1018-р), змістом якого врегульовано боргові зобов`язання ПАТ «Одеський припортовий завод» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за постачання природного газу, а саме: здійснено реструктуризацію всього основного боргу ПАТ «ОПЗ» за Договором від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15, починаючи з 01.04.2017 року рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків. Отже, враховуючи вищевикладені обставини, на думку скаржника, право вимоги у ПАТ НАК Нафтогаз України за Договором №224/16-ПР-15 постачання природного газу від 04.10.2016 р. про стягнення повної суми боргу з нарахуванням санкцій настало з 01.04.2019 року. Апелянт вважає, що вказаним вище Розпорядженням, Регулятор в особі КМУ, змінив умови існуючого договору щодо строків виконання грошових зобов`язань та нарахування санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань. Так, відповідач наполягає на тому, що у зв`язку з тим, що Розпорядженням №1018-р боргові зобов`язання ПАТ «ОПЗ» розділено рівними частинами строком на два роки, починаючи з 01.04.2017 року, то відповідно і санкції за невиконання основного зобов`язання розраховуються згідно встановленого графіку та сум які підлягають сплаті у відповідний строк. Крім того, ПАТ «ОПЗ» зауважує, що вимога про стягнення санкцій була заявлена позивачем у справі №916/188/17 разом зі стягненням основного боргу. Тому, при розгляді даної справи №916/376/19, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» дублює вимоги, а тим самим спрямовує свої дії на подвійне стягнення коштів. Вказуючи про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не було розглянуто 20.05.2019р. у нарадчій кімнаті клопотання ПАТ «ОПЗ» про зупинення розгляду справи №916/379/19 до вирішення справи №16/188/17, але відповідача було повідомлено про відмову в задоволенні вказаного клопотання. Крім того, скаржник наполягає на тому, що ПАТ «ОПЗ» був позбавлений місцевим господарським судом процесуально заявити клопотання про об`єднання відповідно до ст. 173 ГПК України в одне провадження справи №916/376/19 про стягнення санкцій, зі справою №916/188/17 про стягнення основного боргу та санкцій за невиконання зобов`язань. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/376/19. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.10.2019р. судове засідання у справі №916/376/19 призначено до розгляду на 23.10.2019р. 08.10.2019р. від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами та просить суд відмовити в задоволенні останньої. У відзиві АТ НАК Нафтогаз України зазначає, зокрема, що Розпорядження КМУ від 28.12.2016р. №1018-р Про погодження реструктуризації боргу ПАТ Одеський припортовий завод перед АТ НАК Нафтогаз України не є актом цивільного законодавства, що змінює строки оплати за Договором №224/16-ПР-15, не є підставою для обов`язкового укладання позивачем договору та не є акцептом пропозиції щодо реструктуризації боргу. Позивач звертає увагу, що КМУ та інші органи державної влади не мають права на укладання угод чи прийняття рішень про укладання угод АТ НАК Нафтогаз України, крім угод в рамках державно-приватного партнерства. Крім цього, п. 3 постанови КМУ від 05.12.2015р. №1002 Деякі питання вдосконалення корпоративного управління АТ НАК Нафтогаз України в редакції станом на 28.12.2016р., містить заборону на втручання та перешкоджання господарській діяльності АТ НАК Нафтогаз України з боку органів державної влади, політичних партій та громадських організацій, їх посадових та службових осіб. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. розгляд справи №916/376/19 було відкладено на 20.11.2019р. Разом з тим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019р. було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на відповідне рішення суду першої інстанції від 26.06.2019р. у справі №916/376/19, у зв`язку з чим від громадянина ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на вказану ухвалу. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019р. було зупинене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Одеський припортовий завод на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/376/19 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції. Після надходження матеріалів справи №916/376/19 до Південно-західного апеляційного господарського суду із суду касаційної інстанції, апеляційне провадження у справі №916/376/19 поновлено з 23.09.2020р., справу призначено до розгляду на 23.09.2020 року о 10:00 год., про що винесена ухвала суду апеляційної інстанції від 27.07.2020р. 14.08.2020р. до суду надійшла заява представника АТ НАК Нафтогаз України» щодо участі останнього у судовому засіданні, призначеному на 23.09.2020 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вказана заява задоволена ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020р. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.09.2020р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.2020р. о 9:30 год. 06.10.2020р. до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» - адвоката Никоненко А.Г. про надання йому можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Наведена заява задоволена ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. У судових засіданнях Одеський припортовий завод підтримав вимоги апеляційної скарги та заявив усне клопотання про зменшення розміру пені. Представник Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. У судовому засіданні 15.10.2020р., яке проводилось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" поза межами приміщення суду з представником АТ НАК «Нафтогаз України», оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ПАТ Одеський припортовий завод (Споживач), відповідно до Закону України Про ринок природного газу, Постанови КМУ від 22.09.2016 № 658 Про внесення змін до Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) та інших нормативних актів, укладений договір №224/16-ПР-15 постачання природного газу (далі-Договір), за умовами якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 року природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу. За цим Договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ НАК Нафтогаз України на митну територію України) (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору). Відповідно до п. 2.1., 3.4., 3.5., 5.2. Договору, сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. (включно) газ обсягом до 183 000 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: у жовтні 2016 року - до 60,0млн.куб.м; у листопаді 2016 року до 60,0 млн. куб.м; у грудні 2016 року до 63,0млн.куб.м. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється Актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Акт складається Споживачем та надсилається Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, а той не пізніше 8-го числа повертає Споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором з 01.10.2016р. становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 7 099,20грн. Згідно з до п. 5.1 Договору ціна на природний газ на дату укладання Договору визначається відповідно до п. 5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Оплата за природний газ проводиться Споживачем протягом місяця поставки газу виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання Споживачем п.6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016р., і діє в частині передачі газу до 31.12.2016р. (включно) без права пролонгації, а в частині проведення розрахунків до їх здійснення (п.п.6.1., 8.2., 12.1. Договору). Додатковими угодами №1 від 24.10.2016р., № 2 від 21.11.2016р. вносились зміни в п.5.2. Договору щодо ціни за 1000 куб.м газу, яка з 01.11.2016р. становила 8 182,80 грн., в т.ч. ПДВ, а з 01.12.2016р. - 8 577,60 грн. в т.ч. ПДВ. На виконання умов Договору Постачальник протягом жовтня - грудня 2016 року поставив Споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 1 374 772 272,90 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 381 266 909, 11 грн., 30.11.2016р. на суму 479 357 277, 79 грн., 31.12.2016р. на суму 514 148 086, 00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (а.с. 19 зв.ст.-20 зв.ст.). Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором постачання природного газу від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15 щодо оплати поставленого природного газу не виконав. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем відповідно до п. 8.2 Договору та приписів законодавства було нараховано 154 713 825,62 грн. пені, 80 565 421,69 грн. 3% річних та 338 000 914,71 інфляційних втрат, що разом становить 573 280 162,02 грн., заявлених до стягнення. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «ОПЗ» не виконав зобов`язання з оплати поставленого природного газу на суму 1 374 772 272,90 грн. у строк, визначений умовами Договору. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі не виконання споживачем п. 6.1 договору нараховується пеня та додатково штраф у разі прострочення понад 30 днів та визначили їх розмір. У відповідності до п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років. Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у жовні 2016 року повинен був здійснити остаточну оплату до 14.11.2016р., за отриманий газ у листопаді 2016 року - до 14.12.2016р., за отриманий газ у грудні 2016 року - до 14.01.2017р. відповідно. З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач допустив порушення зобов`язання, що є підставою для застосування відповідальності, встановленою пунктом 8.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України. Судова колегія погоджується з розрахунками позивача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру основного боргу і суми. Крім того, при їх перерахунку судовою колегією суми співпали. Стосовно доводів апелянта про те, що право вимоги про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за договором №224/16-ПР-15 позивач набув лише 01.04.2019р., колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016р. №675 "Деякі питання управління Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" затверджено статут АТ «НАК «Нафтогаз України». Відповідно до п. 15 вказаного статуту засновником та єдиним акціонером товариства позивача є держава, функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснює Кабінет Міністрів України. 28.12.2016р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №1018-р "Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», зі змісту якого вбачається, що Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Фонду державного майна України щодо реструктуризації боргу за постачання природного газу, починаючи з 01.04.2017р. рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків. Разом з цим, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України за своєю юридичною природою є організаційно-розпорядчим індивідуально-владним правовим актом, який адресується органам чи посадовим особам, підпорядкованим уряду, з метою вирішення оперативних завдань, при цьому розпорядження вичерпуються однократним виконанням і чинні впродовж терміну, зазначеного в них, або ж до досягнення результату, тому посилатися на них можна лише в окремих випадках. Разом з цим, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України). В постанові від 29.01.2019р. у справі №826/8515/17 Шостим апеляційним адміністративним судом були встановлений, зокрема, преюдиціальний факт: „… на переконання колегії суддів, спір про зобов`язання вчинення певних дій КМУ, як єдиного акціонера ПАТ „НАК „Нафтогаз України в особі КМУ, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права». Тобто, КМУ, як єдиний акціонер ПАТ „НАК „Нафтогаз України» у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вказує, що видаючи Розпорядження №1018-р від 28.12.2016р. "Про погодження реструктуризації боргу ПАТ «Одеський припортовий завод» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», Кабінет Міністрів України діяв не в якості суб`єкта владних повноважень, а як єдиний акціонер товариства позивача. Отже, Розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016р. не є підзаконним нормативно-правовим актом, а є актом індивідуального характеру. Колегія суддів враховує, що Статут АТ «НАК «Нафтогаз України» не передбачає права Кабінету Міністрів України, як органу управління, укладати угоди від імені позивача, а тому без оформлення окремого правочину щодо внесення змін до існуючого Договору у Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що прийняття зазначеного Розпорядження мало наслідком зміну строків виконання відповідачем зобов`язань за Договором від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15 чи звільнення контрагента позивача від відповідальності за їх порушення. Зі змісту Розпорядженням №1018-р КМУ не вбачається, що ним було зобов`язано АТ «НАК «Нафтогаз України» до укладення відповідного Договору. КМУ лише погодився з пропозицією ФДМУ щодо реструктуризації боргу відповідача перед позивачем; у Розпорядженні №1018-р відсутні будь-які вказівки для АТ «НАК «Нафтогаз України» до виконання; Розпорядження №1018-р не містить жодних умов щодо зобов`язань ПАТ «ОПЗ» і АТ «НАК «Нафтогаз України», пов`язаних як зі спірним Договором, так і за їх господарськими відносинами в цілому; у Розпорядженні №1018-р відсутня сума боргу, яка підлягає реструктуризації, вид заборгованості (період виконання, склад боргу); Розпорядження №1018-р не має наслідком зміну умов Договору, зокрема і в частині зобов`язань ПАТ «ОПЗ» з оплати за поставлений позивачем природний газ, та наслідків неналежного виконання цих зобов`язань. Ці факти викладені також у постанові Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі №916/188/17. Враховуючи все вищенаведене, судова колегія зазначає, що питання щодо господарської діяльності АТ «НАК «Нафтогаз України» не регулюється даним розпорядчим актом його акціонера, не є актом цивільного законодавства, що змінює строки оплати за Договором №224/16-ПР-15; Розпорядження КМУ від 28.12.2016р. №1018-р не зареєстровано як нормативно-правовий акт в порядку, встановленому законом, тобто Міністерством юстиції України, обов`язковість здійснення якого вимагає положення ст.117 Конституції України, воно не містить норм, які б зобов`язували АТ „НАК „Нафтогаз України» укласти договір про реструктуризацію заборгованості з ПАТ «ОПЗ», у зв`язку з чим твердження апелянта про те, що право вимоги про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за договором №224/16-ПР-15 позивач набув лише 01.04.2019р. є хибними, а відтак, не враховуються апеляційним судом. Щодо твердження апелянта про подвійне стягнення коштів у справах №916/376/19 та №916/188/17. Як вбачається з матеріалів справи №916/376/19 позивачем зазначені наступні періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат: Пені. По акту за жовтень - з 18.01.2017р. по 13.04.2017р. становить 25 153 170,41 грн.; з 14.04.2017р. по 14.05.2017р. становить 8 419 209,04 грн.; по акту за листопад - з 18.01.2017р. по 13.04.2017р. становить 31 624 447,35 грн.; з 14.04.2017р. по 14.06.2017р. становить 21 170 518,76 грн.; по акту за грудень - з 18.01.2017р. по 13.04.2017р. становить 33 919 687,53 грн.; з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. становить 34 426 792,53 грн. 3% річних. По акту за жовтень в період з 18.01.2017р. по 31.12.2018р. становить 22 343 285,44 грн.; по акту за листопад - в період з 18.01.2017р. по 31.12.2018р. становить 28 091 649,79 грн.; по акту за грудень - в період з 18.01.2017р. по 31.12.2018р. становить 30 130 0486,46 грн. Інфляційні втрати. По акту за жовтень - в період з 01.12.2016р. по 31.12.2018р. становить 98 768 318,63 грн.; по акту за листопад - в період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. становить 118 795 542,90 грн.; по акту за грудень - в період з 01.02.2017р. по 31.12.2018р. становить 120 437 053,18 грн. Разом з цим, в рішенні у справі №916/188/17 зазначені наступні періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат: пеня в сумі 32 349 932,83 грн., нарахована за період з 15.11.2016р. по 17.01.2017р., 3% процентів річних в сумі 3 466 064,23 грн., розраховані за період з 15.11.2016 р. по 17.01.2017 р. інфляційні нарахування в сумі 3 431 402,18 грн., обраховані за період з 15.11.2016 р. по 30.11.2016р. З наведеного вбачається, що у справі №916/188/17 заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 15.11.2016р. по 17.01.2017 р., а у даній справі №916/376/19 за період з 18.01.2017р. по 31.12.2018р. У справі №916/188/17 інфляційні втрати обраховані за період з 15.11.2016р. по 30.11.2016р., а у справі №916/376/19 за період з 01.12.2016р. по 31.12.2018р. У справі №916/188/17 заявлені позовні вимоги про стягнення пені за період з 15.11.2016р. по 17.01.2017р., а у справі №916/376/19 - за період з 18.01.2017р. по 14.07.2017р. Отже, подвійного стягнення коштів у зазначених справах немає. Щодо відмови ПАТ «ОПЗ» у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи №916/379/19 до вирішення справи №16/188/17. Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Однак, цією ж нормою законодавства визначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: - як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Предметом позову у справі № 916/376/19 є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за Договором №224/16-ПР-15. У матеріалах справи містяться копії документів, що підтверджують заборгованість за зазначеним договором: договір, додатки до нього, акти приймання-передачі природного газу, а також докази розрахунків за договором (банківські виписки містяться у додатках до заперечень). Зазначені докази є цілком достатніми для встановлення обставин, які є предметом судового розгляду. В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів, які б могли поставити під сумнів позовні вимоги, і у даному випадку не існувало об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Також, відповідачем не наведено доказів, які мають значення для вирішення спору та не можуть бути подані у справі, не зазначено обставин, за яких способи доказування у межах справи №916/376/19 не дають можливості їх встановити. Крім того, 25.06.2019р. Господарським судом Одеської області винесено рішення у справі №916/188/17, яким позов АТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Одеський припортовий завод» про стягнення основного боргу та нарахувань на нього за Договором №224/16/ПР-15 задоволено в повному обсязі, та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ «Одеський припортовий завод» до відповідача АТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов`язання укласти договір. Рішення місцевого господарського суду у справі №916/376/19 винесено 26.06.2019р. Відтак, висновки, викладені у рішенні по справі №916/188/17 безперешкодно могли враховуватись при винесенні рішення у даній справі - №916/376/19. Зауваження апелянта про позбавлення місцевим господарським судом ПАТ «ОПЗ» можливості подати клопотання про об`єднання провадження у справі №916/376/19 разом з провадженням у справі №916/188/17 відхиляється судовою колегією з огляду на те, що частиною 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 25.02.2019р. ПАТ «ОПЗ» було надано строк на надання відзиву - 15 днів з дати отримання ухвали, та призначено підготовче засідання на 20.03.2019р. Вказану ухвалу відповідач отримав 01.03.2019р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.02.2019р. за трек-номером 6511910700673, яким апелянту було направлено ухвалу суду першої інстанції від 25.02.2019р. Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було подано клопотання про об`єднання справ №916/376/19 та №916/188/17 в одне провадження, у встановлений законом строк. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ОПЗ» надав до суду належним чином, до початку підготовчого засідання, клопотання про зупинення провадження у справі №916/376/19 до розгляду справи №916/188/17. Отже, в цей період часу відповідач не був обмежений у праві подати клопотання про об`єднання справ одне провадження, але не скористався цим правом. Таким чином, судова колегія зазначає, що твердження відповідача про порушення місцевим господарським судом процесуальних норм є помилковим. Водночас судова колегія звертає увагу на заявлене клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені. Як вже було зазначено вище, ПАТ «ОПЗ» порушив умови Договору від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15 щодо оплати поставленого йому природного газу. У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. Окремо, судова колегія вказує, що правовий аналіз вищеназваних статей свідчить, що вони не є імперативними, в чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Тому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходи для виконання зобов`язання за Договором та докладав зусиль для уникнення порушення відповідних вимог Договору, а саме намагався вирішити спір в досудовому порядку шляхом направлення АТ «НАК «Нафтогаз України» договору про реструктуризацію боргу. Крім того, судова колегія враховує, що АТ ОПЗ є акціонерним товариством з корпоративними правами держави з часткою у статутному фонді у розмірі 99,5667 %, управління якими здійснює Фонд державного майна України, а також те, що АТ ОПЗ є також одним з найбільших стратегічних підприємств хімічної галузі промисловості України містоутворюючим підприємством. Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що предметом даного судового розгляду, є стягнення штрафних санкцій, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і не може впливати на його господарську діяльність. Також, судова колегія зазначає, що в межах розгляду справи №916/188/17, якою розглядались, зокрема, вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення боргу та штрафних санкцій з ПАТ «ОПЗ» за Договором від 04.10.2016р. №224/16-ПР-15, позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, пені, штрафу та інфляційних нарахувань, що в певній мірі компенсує збитки позивача. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Підсумовуючи усе вищевикладене, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі № 918/116/19. З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, дотримуючись принципу розумного балансу між інтересами сторін, враховуючи обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі, звертаючи увагу на те, що предметом цього позову є стягнення саме пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, які, в свою чергу, не є основним доходом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і не можуть впливати на його господарську діяльність, апеляційна колегія вважає, що з відповідача підлягають стягненню пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 15 471 382,56 грн. (154 713 825,62 грн. х 10%). Така позиція суду апеляційної інстанції співвідноситься з аналогічною правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №761/26293/16-ц. При цьому, апеляційний суд зазначає, що присуджена до стягнені до стягнення пені є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення неустойки як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ. Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду від 26.06.2019 року у справі №916/376/19 підлягає зміні в частині розміру стягуваної суми пені з мотивів, викладених у даній постанові. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплати судового збору покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/376/19 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720,) пені в розмірі 15 471 382 (п`ятнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча триста вісімдесят дві) грн 56 коп., 3% річних в розмірі 80 565 421 (вісімдесят мільйонів п`ятсот шістдесят п`ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 69 коп., інфляційні в розмірі 338 000 914 (триста тридцять вісім мільйонів дев`ятсот чотирнадцять) грн. 71 коп. та 672 350 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят) судового збору.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" відмовити». Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк. Повний текст постанови підписаний 19.10.2020р. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Колоколов С.І. Суддя Разюк Г.П.