Постанова Київський апеляційний суд № 753/5875/20

Справа № 753/5875/20 Головуючий в суді І інстанції - Коренюк А.М. Провадження № 33/824/2025/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Навродського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, фізичну особу-підприємця, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, об 11 год. 00 хв. 20 березня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32, здійснювала продаж квітів, чим порушила положення ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вимоги Постанови Кабінету Міністрі України № 215 від 16.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", чим вчинила правопорушення, передбачене ст.443 КУпАП України, якою був установлений з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин, й заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вона повністю не погоджується з постановою суду першої інстанції та вважає її такою, яка винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню. Одночасно при винесенні постанови судом було порушено ряд норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що вона є особою-підприємцем, здійснює діяльність з реалізації продажу квітів. 20 березня 2020 приблизно об 11 год. 00 хв., ОСОБА_1 знаходилась за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32, де має «кіоск» в якому до початку карантину здійснювала продаж квітів. В цей день, вона приїхала для того, щоб обрізати та полити квіти. Наміру продавати товар в неї не було. Подбавши про квіти, ОСОБА_1 знаходилась в магазині де чекала на свого чоловіка, який повинен був приїхати за нею, оскільки самостійно дістатися до додому у неї не було можливості. На час карантину, чоловік ОСОБА_1 привозить її до магазину раз на тиждень для того, щоб вона подбала про квіти, оскільки за ними повинен бути належний догляд. Перевезти їх на час карантину за своєю адресою проживання для догляду не зважилася, оскільки квіти вразливі і зміна температури може призвести до їх зіпсування. Твердження працівників поліції, що ОСОБА_1 , нібито, здійснювала торгівлю, ні чим не доведено крім того, що остання знаходилась в магазині. Покупець, якому вона б продавала квіти відсутній. Свідки, які засвідчили, що ОСОБА_1 здійснювала продаж не бачили, що вона продавала квіти. Вони йшли повз магазин і працівники поліції їм запропонували написати в поясненнях, а саме: ніби ОСОБА_1 здійснювала продаж. Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що працює у вказаному магазині вже досить тривалий час, має постійних клієнтів, які можуть підтвердити, що на час карантину торгівлею вона не займалась. Продавці магазинів, які знаходяться поруч, також можуть підтвердити, що продаж на час карантину вона не здійснювала, а прибуває до магазину для того щоб доглянути квіти. Магазин постійно зачинений. Факт того, що ОСОБА_1 була в магазині 20 березня 2020 приблизно об 11 год. 00 хв. остання не заперечує, але продаж квітів не здійснювала. Апелянт звертає увагу на те, що в порушення ст.ст. 245, 280 КУпАП не дав змоги заявити клопотання про допит свідків, які могли підтвердити, що продаж вона не здійснювала. Також, ОСОБА_1 зазначає, що до даного протоколу, на доведеність вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП, інспектором не було надано пояснення відвідувачів магазину, які купували квіти. Окрім того ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію в розмірі 2000 грн. на місяць, а сума покладеного на неї штрафу є не підйомна. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. У відповідності із ст.245, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративні правопорушення має своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності з законом. Суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, суть якого зазначена в протоколі, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про порушення ОСОБА_1 положень ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 125 від 16.03.2020 року «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» не відповідає фактичним обставинам справи. Так, з постанови суду, яка оскаржується вбачається, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, об 11 год. 00 хв. 20 березня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32, здійснювала продаж квітів, чим порушила положення ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вимоги Постанови Кабінету Міністрі України № 215 від 16.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", чим вчинила правопорушення, передбачене ст.443 КУпАП України, якою був установлений з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин, й заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, за що відповідальність передбачена ст. 443 КУпАП. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надала аналогічні пояснення, наданих нею в суді першої інстанції, з яких убачається, що вона вину не визнала та просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення , пояснила, що вона дійсно є особою-підприємцем, здійснює діяльність з реалізації продажу квітів. 20.03.2020 приблизно об 11 год. 00 хв., знаходилась за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32, де має «кіоск», в якому до початку карантину здійснювала продаж квітів. В цей день, вона приїхала для того, щоб обрізати та полити квіти. Товар вона не продавала, а подбавши про квіти, ОСОБА_1 знаходилась в магазині де чекала на свого чоловіка, який повинен був приїхати за нею, оскільки самостійно дістатися до додому у неї не було можливості. На час карантину, чоловік ОСОБА_1 привозить її до магазину раз на тиждень для того, щоб вона подбала про квіти, оскільки за ними повинен бути належним догляд. Перевезти їх на час карантину за своєю адресою проживання для догляду не зважилася, оскільки квіти вразливі і зміна температури може призвести до їх зіпсування. Крім того, в суді апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що він працює в магазині «Червоне та біленька», який знаходиться поруч з «кіоском» ОСОБА_1 . Він знає її особисто, оскільки майже кожного дня до карантину вони бачились. В той день прийшли працівники поліції і почали складати протокол про те, що начебто ОСОБА_1 здійснювала торгівлю квітами. Однак, він сам неодноразово звертався до працівників поліції і зазначав, що вона квіти не продавала, а лише прибирала в кіоску і поливала їх. Він наполягав, щоб його пояснення занесли до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , однак працівники поліції його відштовхнули та запросили якихось осіб, щоб ті підписали протокол. Суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості перевірити пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом допиту свідків, зазначених в протоколі, оскільки адреса даних свідків для виклику їх у судове засідання вказана не була. Письмові пояснення даних свідків також не були долучені до протоколу. Крім того, апеляційний суд вважає безпідставним твердження судді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушила положення ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки дана стаття передбачає обов`язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями. Таким чином, досліджуючи матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги первинні пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , приходжу до висновку, що за наявних в матеріалах справи доказах, не можна встановити, що в матеріалах адміністративного провадження міститься достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП. Відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини», представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів. Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах,одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а його висновок про порушення ОСОБА_1 положень ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», вимоги Постанови Кабінету Міністрі України № 215 від 16.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим постанова Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко