Постанова Харківський апеляційний суд № 629/2704/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 16 жовтня 2020 року м. Харків справа № 629/2704/20 провадження № 22-ц/818/4537/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Тичкової О.Ю., учасники справи: заявник: Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, боржник: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання, управління багатоквартирним будинком, захоронення та вивозу твердих побутових відходів в розмірі 20423,52 грн. та судового збору в розмірі 105,10 грн., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2020 року, постановлену суддею Ткаченко О.А., - В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання, управління багатоквартирним будинком, захоронення та вивозу твердих побутових відходів в розмірі 20423,52 грн. та судового збору в розмірі 105,10 грн. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 липня 2020 року відмовлено КП «Житлова управляюча компанія» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за послуги з холодного водопостачання і водовідведення за період з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2017 року, теплопостачання, утримання будинків та прибудинкової території, захоронення та вивозу твердих побутових відходів за період з 01 травня 2010 року по 30 червня 2017 року. 02 липня 2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Житлова управляюча компанія» заборгованість за послуги з холодного водопостачання і водовідведення за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2020 року, теплопостачання, утримання будинків та прибудинкової території, захоронення та вивозу твердих побутових відходів за період з 01 липня 2017 року по 31 травня 2020 року в розмірі 20 423,52грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Житлова управляюча компанія» витрати по сплаті судового збору по 105,10грн. з кожного. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто заявникам без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 24 липня 2020 року скасувати та постановити нову, яким скасувати судовий наказ. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області подав заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги в розмірі 43914,19грн. за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2020 року, а суд першої інстанції вирішив розділити заборгованість в межах строку позовної давності і за межами строку позовної давності, що підтверджується ухвалами від 02 липня 2020 року. Також вказує, що він отримав поштою від суду першої інстанції судовий наказ від 02 липня 2020 року та заяву про видачу судового наказу з додатками; ухвали суду від 02 липня 2020 року про відмову у видачі судового наказу він не отримував. В оскаржуваній ухвалі суд не послався на нормативні акти якими передбачена вимога з приводу надання споживачами до суду доказів на спростування заявленої суми стягнення. Розділивши заборгованість на ту, яка підлягає стягненню та на ту, яка стягненню не підлягає, суд першої інстанції тим самим підтвердив, що є спір про право. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів щодо повної або часткової необгрунтованості вимог стягувача КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області до боржників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що не відповідає вимогам ст.170 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Частинами 1, 2 статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ передбачені ст.161 ЦПК України. Так, п.1 ч.1 цієї статті передбачено, що судовий наказ може бути видано, в т.ч. якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Апеляційним судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у червні 2020 року КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання, управління багатоквартирним будинком, захоронення та вивозу твердих побутових відходів в розмірі 20423,52 грн. та судового збору в розмірі 105,10 грн. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 липня 2020 року відмовлено КП «Житлова управляюча компанія» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за послуги з холодного водопостачання і водовідведення за період з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2017 року, теплопостачання, утримання будинків та прибудинкової території, захоронення та вивозу твердих побутових відходів за період з 01 травня 2010 року по 30 червня 2017 року. 02 липня 2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Житлова управляюча компанія» заборгованість за послуги з холодного водопостачання і водовідведення за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2020 року, теплопостачання, утримання будинків та прибудинкової території, захоронення та вивозу твердих побутових відходів за період з 01 липня 2017 року по 31 травня 2020 року в розмірі 20 423,52грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Житлова управляюча компанія» витрати по сплаті судового збору по 105,10грн. з кожного. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу посилаючись на те, що суд ухвалою суду від 02 липня 2020 року та судовим наказом від 02 липня 2020 року фактично розділив заборгованість, що свідчить про наявність між сторонами спору про право. Також зазначив, що судом не встановлено факту надання житлово-комунальних послуг, відсутності договорів про надання комунальних послуг і права вимоги заборгованості, а також на пропуск заявником строків позовної давності. Також зазначив, що вказаний судовий наказ з пакетом документів отримав 13 липня 2020 року. Статтею 170 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Частиною 1 цієї статті передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Матеріали справи свідчать, що копії вказаного судового наказу разом з пакетом документів і ухвалою суду від 02 липня 2020 року, 03 липня 2020 року були направлені боржникам за адресою проживання останніх, які 13 липня 2020 року були отримані боржниками особисто (а.с.33,34,35). Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися 21 липня 2020 року, тобто в межа п`ятнадцятиденного строку. Доводи ОСОБА_1 , що суд першої інстанції безпідставно розділив заборгованість на ту, яка підлягає стягненню, та на ту, яка стягненню не підлягає у зв`язку з пропуском строку позовної давності є безпідставними. Так, пунктом 5 частини 1 та частини 3 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Таким чином, суд першої інстанції мав право видати судовий наказ лише в частині заявлених вимог, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового наказу з цих підстав. Що стосується доводів ОСОБА_1 з приводу не встановлення факту надання житлово-комунальних послуг та відсутності договорів про надання комунальних послуг і права вимоги заборгованості, то колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування. Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц. Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги, у випадку фактичного користування ними. Разом з тим, в матеріалах справи відсутня відмова ОСОБА_1 від надання житлоково-комунальних послуг у встановлену законом порядку. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень п.5 ч.3 ст.170 ЦПК України заява про скасування судового наказу, в т.ч. має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Відповідно до ч. 6 ст.170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Натомість, заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу не містить доводів які надавали б підстави вважати, що необгрунтованими є вимоги стягувача стосовно періоду, за який судом першої інстанції було видано судовий наказ, як і не надано доказів на підтвердження цих обставин. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що при постановленні ухвали районним судом були додержані норми матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова