Постанова Харківський апеляційний суд № 619/2796/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «13» жовтня 2020 року м. Харків справа № 619/2796/19-ц провадження № 22ц/818/3791/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б. за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідач Дергачівська міська рада Дергачівського району Харківської області, третя особа Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представниця особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року в складі судді Жорняк О.М. в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа: Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1 . Вказав, що заповіту батько не залишив, та він, як син померлого, є єдиним спадкоємцем першої черги. Зазначив, що 26 червня 2019 року він звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив йому про те, що строк на прийняття спадщини пропущений ним на 10 днів. Вказав, що пропуск строку на прийняття спадщини пов`язаний з тим, що він проживає у іншому населеному пункті, часто виїжджав до міста Слов`янська через сімейні обставини. Крім того, йому не було відомо про місцезнаходження оригіналу правовстановлюючого документа на будинок. Свідоцтво про смерть батька він також отримав лише 26 червня 2019 року. Просив визначити йому додатковий строк (2 місяці), достатній для подання до Дергачівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено; визначено для ОСОБА_1 додатковий строк для подання до Дергачівської нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці з дня набрання чинності цим рішенням. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, cуд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов заявлено до неналежного відповідача, не встановлено коло спадкоємців ОСОБА_5 , які прийняли спадщину; що вона не залучена до участі у справі, тоді як оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки померлий батько позивача ОСОБА_5 є її двоюрідним дядьком, та вона прийняла спадщину після його смерті, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса протягом передбаченого законом строку; що вона не знала про розгляд цієї справи та про оскаржуване рішення суду дізналась лише у травні 2020 року, коли ОСОБА_1 повідомив її листом про те, що за ним зареєстровано право власності на Ѕ частину спадкового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину. 20 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вказав, що судом не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , яка є двоюрідною племінницею його батька, чи інших осіб, оскільки він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька; інших спадкоємців першої черги, з якими виникав би спір про право, немає; що витяг зі Спадкового реєстру лише підтверджує відкриття спадкової справи, однак не свідчить про право ОСОБА_3 на спадщину; що ОСОБА_3 не є особою, яка прийняла спадщину, оскільки могла відкликати свою заяву. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , пропустив строк на подачу заяви про прийняття спадщини з поважних причин, та рішення у справі не порушує права інших осіб. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а. с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у м. Дергачі Харківської області (а. с. 5). На час смерті батька ОСОБА_1 разом з ним не проживав, адже він з 23 листопада 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7 зворот). На підтвердження своїх доводів щодо поважності пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 надав посадочні документи за напрямком Харків Слов`янський курорт від 26 лютого 2019 року та 09 травня 2019 року, та у зворотному напрямку від 02 березня 2019 року та 13 травня 2019 року (а. с. 8-11). Разом з тим, як вбачається з витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 54584905, 21 грудня 2018 року у Дергачівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 265/2018 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 38). ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею померлого ОСОБА_5 , що визнає ОСОБА_1 , як вбачається з його відзиву на апеляційну скаргу. 21 травня 2020 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-412 на Ѕ частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та його право власності зареєстровано належним чином, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209714252 (а. с. 42). Про зазначені обставини у травні 2020 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , направивши їй листа за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43). Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). За змістом частини 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-1215цс16. Підстав для відступлення від цієї правової позиції Верховним Судом не встановлено. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі, закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року, справа № 140/1117/16-ц, провадження № 61-23892св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року, справа № 717/1796/16-ц, провадження № 61-24501св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року, справа № 639/2082/17, провадження № 61-25267св18. Разом з тим, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Жодна зі сторін не має права вимагати відкриття провадження з метою повторного розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Існування різних поглядів на одне питання не є підставою для перегляду, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Нелюбін проти Росії», від 2 листопада 2006 року, заява № 14502/04). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції Україниосновними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Статтею 17 ЦПК Українивизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частина перша статті 352 ЦПК Українинадає право учасникам справи, а також особам, які не брали участь у справі, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)зроблено висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки. Зазначене відповідає висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року, справа № 639/9780/15-ц, провадження № 61-17957ск19. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року, справа № 178/1047/17-ц, провадження №61-28598св18. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третястатті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 30 квітня 2020 року по справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 22 травня 2020 року по справі № 638/17618/17 (провадження № 61-40168св18), від 03 червня 2020 року по справі № 297/2591/14-ц (провадження № 61-13025св18), від 04 червня 2020 року по справі № 494/178/17 (провадження № 61-5859св19), від 12 червня 2020 року по справі № 347/532/19 (провадження № 61-2332св20). При розгляді цих справ суду слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців. Вказаний висновок викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20). Як вбачається з матеріалів справи 21 грудня 2018 року заведено спадкову справу щодо майна померлого за заявою ОСОБА_3 . Проте, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач. 21 травня 2020 року ним отримано свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею ОСОБА_5 , спадкоємицею п`ятої черги, тому, враховуючи, що є спадкоємець першої черги, ОСОБА_3 не має права на спадкування. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи та вимоги апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 16 жовтня 2020 року.