Постанова 4857 № 380/1945/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1945/20 пров. № А/857/6833/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Пліш М.А., Шинкар Т.І., за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М., представник позивача: Шокало В.С. представник відповідача: Тістечко Ю.Я., Медвідь Р.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 380/1945/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару,- суддя в 1-й інстанції Брильовський Р.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000537/2 від 19.11.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.11.2019 декларантом подано до митного контролю митну декларацію №UА209190/2019/071411 на товар «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка - RENAULT; модель - CLIO; рік випуску - 2017, модельний рік - 2017, дата введення в експлуатацію 13.07.2017, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: невизначений, двигун - дизель, об`єм-1461 см3, потужність - 66 kw, колір - білий, кузов- універсал, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія -

5. Дверей

5. Країна виробництва Франція». На підтвердження факту купівлі-продажу товару продавцем видано (інвойс) від 01.11.2019 №217/11/2019 та митну декларацію країни відправлення (MRN) №19PL402010E1265490. Стверджує, що митниці було надано також банківський документ з назвою «підтвердження здійснення готівкової оплати» №217/11/2019 на суму 5100 євро польській фірмі EUROCAR&COMPANY. Вказує, що висновки посадової особи митного органу, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості зумовлені тим, що він не навів жодних розрахунків, не надав належних документів, які пояснюють митну вартість товару за якими ним було визначено таку вартість товару, а натомість використано інформацію із зовнішніх джерел, які використовувалися при визначенні митної вартості за резервним методом. Вважає, що рахунок-фактура є документом у відповідності до ч. 1 ст.368 МК України, який повинен використовуватися митним органом для цілей оподаткування товарів. Однак, відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості. На думку позивача, наданих відповідачу документів було достатньо для визначення митної вартості товару за основним методом. Вказане рішення позивач вважає протиправними, оскільки наданими до митного оформлення документами повністю підтверджується визначена декларантом митна вартість автомобіля. Додатково зазначив, що відповідачем порушено ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України (далі- МК України) з огляду на відсутність підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі митну вартість автомобіля марки RENAULT модель Clio, VIN-код НОМЕР_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби від 19.11.2019 № UA209000/2019/000537/2 про коригування митної вартості товарів. Не погодившись з прийнятим рішенням Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при перевірці поданої митної декларації №UA209190/2019/071411 від 06.11.2019 та документів, долучених до декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб, а саме касовий чек, який подався до митного оформлення, не містить підпису та печатки установи, яка зазначена як видавець документа (РКО Bank Polski), відсутні посилання на VІN код чи реєстраційний номер автомобіля, а зазначена комісія у розмірі 25.50 євро до митної вартості не була включена. Також, зазначає, що визначення митної вартості за результатами спрацювання АСАУР є правомірним, оскільки під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. В підсумку покликається на те, що позивачем було надмірно сплачено розмір судового збору ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», а саме 1593,73 грн. замість 840,80 грн.. Проте суд першої інстанції в порушення вказаної норми Закону стягнув із відповідача надмірно сплачену суму судового збору, незважаючи на те, що порядок повернення цієї суми є іншим. Тому рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 в частині стягнення з Галицької митниці Держмитслужби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 751,93 грн. підлягає скасуванню. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в справі №380/1945/20 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.11.2019 декларантом подано до митного контролю митну декларацію №UА209190/2019/071411 на товар «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка - RENAULT; модель - CLIO; рік випуску - 2017, модельний рік - 2017, дата введення в експлуатацію 13.07.2017, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: невизначений, двигун - дизель, об`єм-1461 см3, потужність - 66 kw, колір - білий, кузов- універсал, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія -

5. Дверей

5. Країна виробництва Франція». У поданій митній декларації визначено митну вартість вказаного автомобіля за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Одночасно із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару і обраного методу визначення такого надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 01.11.2019 №217/11/2019; Довіреність НОВ 994127; підтвердження здійснення готівкової оплати №217/11/2019; декларація країни відправлення (MRN) №19PL402010E1265490 від 04.11.2019; додатковий аркуш до Акту про проведення митного огляду товарів від 04.11.2019 № UA20903/2019/93501. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб зазначеної марки, модулі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За результатами опрацювання поданого пакету документів та аналізу профілів ризику посадовою особою Галицької митниці Держмитслужби було надіслано електронне повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. 19.11.2019 Галицькою митницею Держмитслужби здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення №UA209000/2019/000537/2 відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 10 900 євро. Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка міститься у даних АСАУР ДФС та складає 10 900 Євро. З метою отримання транспортного засобу у вільний обіг 20.11.2019 декларант подав митну декларацію № UА209190/2019/074433 з наданням гарантій, в якій зазначив митну вартість транспортного засобу відповідно до рішення про коригування митної вартості товару. Не погоджуючись з прийнятим Галицькою митницею Держмитслужби рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2019/000537/2 від 19.11.2019 та вважаючи його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 10 900 євро. Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенеровано АСАУР ДФС, не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Крім того, митним органом не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем та жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від 01.11.2019 №217/11/2019 та підтвердження здійснення готівкової оплати №217/11/2019. У свою чергу, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів. Відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Матеріалами справи підтверджується, що спірне рішення про коригування митної вартості прийнято у зв`язку з тим, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Як встановлено, під час митного оформлення на підтвердження ціни імпортованого товару позивачем подано: підтвердження здійснення готівкової оплати №217/11/2019 та рахунок-фактуру (інвойс) від 01.11.2019 №217/11/2019. З зазначеного слідує, що відповідач, здійснюючи контроль за правильністю обчислення позивачем митної вартості автомобіля, володів достатньою інформацією про вартість транспортного засобу, що був придбаний позивачем, оскільки вартість придбаного автомобіля в розмірі 5100 євро підтверджувалася вищевказаними документами. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Як уже зазначалось, коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка сформована АСАУР. Однак, слід зазначити, що спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Також, слід зазначити, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16. В підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від 01.11.2019 №217/11/2019 та підтвердження здійснення готівкової оплати №217/11/2019 (а. с. 9-10), в якому вказано вартість автомобіля в сумі 5 100 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки: Renault, модель: Clio, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, 2017 року випуску та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5 100 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а). В даному випадку апеляційний суд також звертає увагу на Додатковий аркуш до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/93501, якому в розділі «наявні пошкодження, ознаки експлуатації» зафіксовано, зокрема, «пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, забруднено та пошкоджено салон та сидіння» (а. с. 17(зворот)), що додатково підтверджує заявлену митну вартість транспортного засобу, з якого видно, що даний автомобіль має певні пошкодження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу покликання митного органу на те, що при розгляді поданих до митного оформлення документів було виявлено, що касовий чек, який подавався до митного оформлення, не містить підпису та печатки установи, яка зазначена як видавець документа (PKO Bank Polski), відсутні посилання на VIN код чи реєстраційний номер автомобіля, а зазначена комісія у розмірі 25.50 євро до митної вартості не була включена, через те, що зазначені висновки відповідача не містяться в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, а відтак митний орган не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Крім цього, відсутність в касовому чеку посилань на VIN-код чи реєстраційний номер автомобіля не можуть бути підставою для відхилення їх, оскільки вказаний документ містить інші дані, що дозволяють ідентифікувати операцію, зокрема реквізити фактури 217/11/2019, а комісія у розмірі 25.50 євро (банківські послуги) не включається до митної вартості товару, оскільки при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у статті 58 МК України. Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог повністю, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000537/2 від 19.11.2019 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправними та скасувати. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі №380/1945/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року.