Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/885/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С. 25 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/885/25 пров. № А/857/22436/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 140/885/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-РЕЙС" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: 29.01.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-РЕЙС" (далі по тексту ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд: -визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000261/1 від 31.10.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/001049. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 25.10.2024р. фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина (продавець) та ТзОВ «Бізнес-рейс» ( покупець) уклали контракт №31. За контрактом Контракту №31 продавець постачає покупцю товари (транспортні засоби), остаточна кількість яких позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару (п.1 контракту). п.2 Контракту передбачено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації. Вантажовідправником може бути третя сторона. Ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгодженими сторонами. Вони вказуються у інвойсах на кожну окрему поставку. Загальна сума контракту дорівнює 15 000,00 євро та складається із сум поставок, що вказані в інвойсах на кожну окрему поставку (п. 3 контракту). Остаточні розрахунки за товар, що постачається повинні бути виконаними з продавцем протягом 90 календарних днів, починаючи з дати поставки товару. Оплата товару, що постачається по контракту здійснюється, за вибором покупця, в Євро (п. 4 контракту). 25.10.2024р. фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) виставила позивачу рахунок, згідно якого вартість товару вантажівка IVECO Daily, номер кузова НОМЕР_1 становить 15000,00 євро. 28.10.2024р. на виконання умов контракту №31, ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС" перерахував на рахунок фірми Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) грошові кошти у сумі 15 000,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 271 та випискою по рахунку. 31.10.2024р. ТзОВ Бізнес-рейс на митний пост Волинської митниці подав МД № 24UA205050038770U1 з метою здійснення митного оформлення товару: "Вантажний автомобіль - тентований, дві осі, що був у використанні, марка згідно довідником IVECO, модель згідно довідником - 72-180, номер кузова (шасі, рами) - ZCFC670D805346218, загальна кількість місць 3, призначена для використання по дорогах загального користування, колісна формула 4*2, тип палива дизель, рік виготовлення 2020, повна маса 7200 кг, торговельна марка IVECO, виробник IVECO». Митна вартість товару була визначена на рівні 15000,00 євро, яку визначено за першим методом за курсом валюти 46,635 грн за 1 євро (а.с.26). До митної декларації з метою підтвердження митної вартості за першим методом її визначення додано такі документи: контракт №31 від 25.10.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 25.10.2024р.; платіжну інструкцію в іноземній валюті №271 від 28.10.2024р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.10.2020р.; висновок про якісні характеристики товарів №1167 від 31.10.2024р.; інші некласифіковані документи (фото автомобіля); договір про надання послуг митного брокера 2/2020-Д від 03.01.2020р.. Митний орган декларанту направив повідомлення та запропонував подати в 10-денний строк додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а. с. 37-38). 31.10.2024р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000261/1 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001049 (а.с. 40-41). Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення від 31.10.2024р. №UA205050/2024/000261/1 видно, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності, а саме: - покупець товару відповідно до контракту від 25.10.2024р. №31 ТзОВ "Бізнес-рейс". Однак, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2024р. виписане на ОСОБА_1 ; - одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.4, п.6 ч.2 ст.53 МК України ). Згідно норм Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджено постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008р. №216 (зі змінами) (далі-Постанова №216), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 28.10.2024р. №271 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216; відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією; - п. 2 Контракту визначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/або додатку та/або специфікації до цього контракту. При цьому, в інвойсі від 25.10.2024р. б/н відсутня інформація щодо умов поставки товару, а специфікації та/або додатку до контракту не надано. Умови поставки, вказані декларантом в графі 20 МД № 24UA205050038770U1 - DAP Kovel, UA, проте документального підтвердження тому, що оцінюваний товар продано саме на таких умовах поставки, не надано. - згідно наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТзОВ "Бізнес-рейс", що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару. Також в рішенні вказано, що декларант відмовився від надання додаткових документів, про що зазначив у заяві від 31.10.2024р. №1. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом за ст. 64 МК України, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митний орган за основу для коригування митної вартості товару взяв вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено - «Вантажний автомобіль марки IVECO, ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2020, з подібними технічними характеристиками (2998см3, 132квт, повна маса 7200 кг), та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт), рівень митної вартості становить: 26700 євро за шт (МД від 25.10.2024р. №UA305110/2024/012759). Товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205050038783U3 від 31.10.2024р. (а.с. 42) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що до митного оформлення, так і до суду першої інстанції ТзОВ «БІЗНЕС РЕЙС» надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару: контракт №31 від 25.10.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 25.10.2024р.; платіжну інструкцію в іноземній валюті №271 від 28.10.2024р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 19.10.2020р.; висновок про якісні характеристики товарів №1167 від 31.10.2024р.; інші некласифіковані документи (фото автомобіля); договір про надання послуг митного брокера 2/2020-Д від 03.01.2020р.. Суд апеляційної інстанції звертає увагу митного органу, що контрактом №31 від 25.10.2024р. визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до рахунку №4154196 від 25.10.2024р. вартість товару транспортного засобу становить 15000,00 Євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну та умови поставки DAP Ковель. На виконання умов контракту №31, позивач 28.10.2024р. перерахував на рахунок фірми Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) грошові кошти у сумі 15 000,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 271 та випискою по рахунку (а.с. 24-25). Колегія суддів звертає увагу апелянта, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Ціна товару в рахунку №4154196 від 25.10.2024р. (15000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205050038770U1 від 31.10.2024р. (графа 22). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. Стосовно доводів апелянта про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №271 від 28.10.2024р. не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216 та відміток виконавця надавача платіжних послуг, колегія суддів звертає увагу на таке. Оплата товару за контрактом №31 від 25.10.2024р. проведена позивачем з використанням системи Інтернет-Банкінг АТ ОЩАДБАНК. Тобто, платіжна інструкція №271 від 28.10.2024р. підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку та як наслідок не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг. Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що платіжна інструкція містить штамп АТ ОЩАДБАНК про проведення платежу банком, що підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту № 31 від 25.10.2024р. В п.54 ч.1 ст.1 Закону України Про платіжні послуги видно, що платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. ст.40 Закону України Про платіжні послуги, передбачено, що платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. ч.2 ст.47 Закону України Закону України Про платіжні послуги встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника. Згідно ч.1 ст.48 Закону України Закону України Про платіжні послуги надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем. Надана ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС" платіжна інструкція №271 від 28.10.2024р. не відкликалися, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару. Разом з тим, для підтвердження факту перерахунку коштів фірмі Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) за платіжною інструкцією №271 від 28.10.2024р. ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС" до позову додав виписку по рахунку ТзОВ Бізнес-рейс НОМЕР_3 (Євро) в АТ ОЩАДБАНК з 28.10.2024р. - 29.10.2024р. (а.с. 25). Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019р. у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022р. у справі №1.380.2019.006980. Отже, в даному випадку вірними є висновки суду першої інстанції, що такі доводи митного органу є безпідставними та необґрунтованими. Стосовно покликань митного органу на те, що покупець товару відповідно до контракту №31 від 25.10.2024р. ТзОВ «Бізнес-рейс». Проте, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2024р. виписане на ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Крім того, в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в графі С.4 чітко вказано: Власник свідоцтва про реєстрацію не ідентифікується як власник транспортного засобу (а.с. 29). Отже, розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини досліджені Верховним Судом,

позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020р. (справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600). Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а тому відомості даного документу щодо власника товару ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару. Стосовно покликань апелянта про те, що ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС" не надано документального підтвердження тому, що оцінюваний товар продано саме на умовах DAP Ковель, колегія суддів їх вважає безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне. Контрактом від 25.10.2024р. № 31, який укладений між позивачем та фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) визначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації (п. 2). На виконання умов контракту № 31 від 25.10.2024р. фірма Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) 25.10.2024р. виставила позивачу рахунок №4154196 від 25.10.2024р. на суму 15000,00 Євро, яким визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну та власне і умови поставки DAP Ковель. Тому, доводи апелянта з даного приводу є надуманими та безпідставними, які ґрунтується виключно на його припущеннях. Однією із розбіжностей під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару митний орган вказує те, що згідно інформаціє, яка наявна в АСМО «Інспектор» перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ Бізнес-рейс, що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару. п.6 ч.10 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. У п.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №31 від 25.10.2024р. зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту. Аналогічна інформації міститься у графі 20 МД №24UA205050038770U1 від 31.10.2024р., де умовами поставки вказано DAP. Умови DAP Інкотермс розшифровується Delivered At Point named point of destination перекладається Поставка в пункті, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Отже, оскільки умови поставки DAP передбачають, що ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення (в тому числі по території країни експорту), витрати на доставку товарів до митного кордону України понесені продавцем - фірмою Losch Transporte GmbH & Co. KG (Німеччина) та включені в ціну товару. Крім того, умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2010 не забороняють продавцю постачати товар покупцю силами і засобами інших осіб. Тому, перевізником може бути не сам продавець, а інша особа, в тому числі і покупець. Однак, це жодним чином не впливає на розподіл видатків між покупцем та продавцем, оскільки вартість доставки включається в ціну товару, а позивач не поніс жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України. Вказане свідчить про те, що жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України ТзОВ "БІЗНЕС-РЕЙС" понесено не було. Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Колегія суддів також відхиляє за необґрунтованістю витребування додаткових документів, оскільки митний орган не вказав та не обґрунтував, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак, за обставин цієї справи митний орган не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). При цьому, вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини. Колегія суддів наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, у своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган аргументовано не довів, що декларант заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 апеляційний суд звертає увагу, що вимоги ч.3 чт.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митним органом в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене ст.64 МК України, згідно якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару. Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №

598. Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо. Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару. Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом. Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16). Стосовно покликань апелянта в апеляційній скарзі на значно завищений розмір витрат на правову допомогу, колегія суддів звертає увагу апелянта на таке. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано копії таких документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2024 №б/н укладеного між адвокатом Нечипорук І.С. та ТОВ Бізнес-рейс; додаткову угоду №2 від 02.12.2024 до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 28.10.2024; рахунок до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 28.10.2024; виписку з рахунку за 01.12.2024 -05.12.2024 про оплату коштів в сумі 10 000 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2024 (а.с. 43-50). Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2024 (на суму 10 000 грн), адвокатом Нечипорук В.М. надано для ТОВ Бізнес-рейс послуги з надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн, які включають: надання консультації клієнту з питання визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Волинської митниці та картки відмови (20 хв); вивчення та аналіз документів, що були подані клієнтом Волинській митниці із митною декларацією (2 год); підготовка проекту позовної заяви та подання її до суду через ЄСІТС Електронний суд (8 год). З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацією вартість виконаної роботи в розмірі 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які суд першої інстанції пропорційно зменшив. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 140/885/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель