Постанова 4857 № 500/2844/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2844/19 пров. № А/857/8551/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Дерех Н.В. у м. Тернополі, повний текст судового рішення складено 12 травня 2020 року) у справі № 500/2844/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Нітроджен Логістік» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Державної фіскальної служби України від 05.12.2019 № 1345371/43000496 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.10.2019 № 36; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.10.2019, подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Нітроджен Логістік». В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивачем виконані всі умови для реєстрації податкової накладної, проте податкова накладна від 31.10.2019 № 36 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про протиправність дій відповідача. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1345371/43000496 від 05.12.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 36 від 31.10.2019. Зобов`язано Державну Податкову Службу України зареєструвати податкову накладну № 36 від 31.10.2019, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Нітроджен Логістік», в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкових накладних позивача п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, однак, жодного посилання на конкретний критерій, визначений у пункті 1.6. не наведено. Також, контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, проте не зазначено у квитанції конкретного переліку документів. Крім цього, з оскаржуваного у даній справі рішення відповідача вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, в той же час, в ньому зазначено, що у реєстрації податкової накладної відмовлено у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, (інвентаризаційні описи), в тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що комісією встановлено ризики в діяльності Товариства, встановлено, що придбання цукрового буряку у липні-вересні 2019 року відсутнє, прийнято протокольне рішення про включення Товариства в перелік ризикових платників податків. Скаржник вказує, що Товариство не надало документів на підтвердження факту оплати наданих послуг по виписаній оскаржуваній податковій накладній. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку та не зазначено в квитанції про зупинення конкретний критерій передбачений у п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є код КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт». Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Витягом № 1919034500009, індивідуальний податковий номер 430004919032. Позивачем було подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 36 від 31.10.2019. Після цього, позивачем була отримана Квитанція, у відповідності до якої реєстрація зазначеної податкової накладної була зупинена із посиланням на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків визначених пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в ЄРПН. На виконання вимог вказаної Квитанції, позивачем 27.11.2019 до Головного управління ДПС України у Тернопільській області було направлено повідомлення № 8 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Однак, рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.12.2019 № 1345371/43000496 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, (інвентаризаційні описи), в тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Позивач вважаючи, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з абзацами 1, 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі- Порядок № 117). Відповідно до п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно з п. 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (п. 10 Порядку № 117). Критерії ризиковості платника податку визначені Державною фіскальною службою України у листі від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, згідно з пп. 1.6 п. 1 якого платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Підпунктами 3, 4 п. 13 Порядку № 117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. У пункті 70 рішення від 20.10.2011 «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу. Відповідно до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Пунктом 16 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Згідно з п. 18 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Відповідно до п. 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункту 21 Порядку № 117). Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що контролюючий орган вправі здійснювати перевірку та встановлювати відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за наслідками чого зупиняти реєстрацію таких податкових накладних із зазначенням відомостей та переліку документів, необхідних для прийняття рішення про їх реєстрацію. Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, суд першої інстанції правильно виходив з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо правомірності зупинення реєстрації податкових накладних, як передумови прийняття зазначених рішень. Так, судом першої інстанції встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної № 36 від 31.10.2019, як передумови прийняття оскаржуваного рішення Комісії, оскільки у квитанції про прийняття такої податкової накладної та зупинення її реєстрації, відповідачем не вказано конкретного критерію ризиковості платника податку, ні конкретного переліку документів, які слід було подати позивачу. Відтак вказані обставини є свідченням невідповідності рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної вимозі правової визначеності, оскільки можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку цих документів. Натомість платником податків надано до податкового органу всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій із здійснення яких було виписано відповідні податкові накладні. Всупереч зазначеній у рішеннях підставі їх прийняття, контролюючим органом у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не наведено жодного порушення норм матеріального права, не зазначено, яку саме інформацію, зазначену у податкових накладних, позивачем не підтверджено. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, прийнятий суб`єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17. З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, а тому оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправними та підлягає скасуванню. Крім цього колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної Податкової Служби України зареєструвати податкову накладну № 36 від 31.10.2019, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Нітроджен Логістік», в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права позивача є ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та необхідність повторного звернення до суду. При цьому, суд враховує також, що у рішеннях у справах «Мултіплекс проти Хорватії» та «Кутіч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема, що ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 500/2844/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року