Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 810/3278/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3278/15 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. судді: Глущенко Я.Б. Пилипенко О.Є. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю сторін: представник відповідача Новицька А.О. представник третьої особи Чорнобривченко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від "08" вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Голови Правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов"язання вчинити певні дії , В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1), Голови Правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 16.06.2016, просив: - визнати протиправними дії/бездіяльність Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича за відмову надати об`єктивну відповідь позивачу на його звернення відповідно до ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»; - зобов`язати відповідачів надати позивачу обґрунтовану та вмотивовану відповідь відповідно до ст. 15, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» з викладенням мотивів відмови; - зобов`язати відповідачів притягнути до адміністративної відповідальності та звільнити з посади начальника Управління пенсійного фонду України в м. Броварах Сенько Л.І. за невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. та за надання до виконавчої служби листів з повідомленням про повне виконання рішення суду, в той час коли перерахунок пенсії позивачу в повному обсязі не зроблений до цього часу; - визнати протиправними дії відповідачів за відмову повідомити позивачу, які закони набрали законної сили з 01.11.2011 та які всупереч ст. 58 Конституції України були застосовані до позивача при нарахуванні пенсії; - зобов`язати відповідачів повідомити позивача про зміни в пенсійному законодавстві України та Конституції України з 01.11.2011, згідно з якими було зроблено перерахунок пенсії позивачу; - визнати протиправними дії відповідачів за відмову виконувати рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, яка до цього часу не виконана, не здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно рішення судів та не виплачено заборгованість по пенсійним виплатам; - визнати протиправними дії відповідачів за відмову виконувати рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 згідно із заявленими принципами пропорційності і справедливості при нарахуванні пенсії позивачу та за відмову виконувати рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008; - визнати протиправними дії відповідачів за здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.11.2011 всупереч ст. 58 Конституції України; - визнати протиправними дії відповідача, який підвередив узурпацію прав позивача Управлінням пенсійного фонду України в м. Бровари та здійснив дискримінаційне переведення позивача на пенсію відповідно до заробітної плати без його заяви та згоди; - визнати протиправними дії відповідачів за незабезпечення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2014 відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідачів забезпечити отримання пенсійних виплат з 01.01.2014 відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та як постраждалому від ЧАЕС III категорії; - зобов`язати відповідачів забезпечити виконання рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 та заявленим принципам пропорційності підпорядкованими йому органами при нарахуванні пенсії позивачу та іншим особам, а також виконання рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008; - зобов`язати відповідачів забезпечити отримання позивачем пенсійних виплат відповідно до ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком та як постраждалим від ЧАЕС III категорії з 01.11.2011; - зобов`язати відповідачів, відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі триста тисяч гривень (300000 грн.), які підтверджуються безпідставним переведенням позивача з 01.11.2011 з пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, та призначенням йому пенсії на власний розсуд без його заяви та без повідомлення про правові підстави для переводу на іншу пенсію; - зобов`язати відповідачів відшкодувати моральні збитки позивачу в розмірі сто тисяч гривень (100000 грн.), які зазнав позивач, отримуючи біля половини належної йому пенсії. При цьому позивач зазнав тяжких моральних страждань, через нестачу коштів на лікування та утримання сім`ї; - зобов`язати відповідачів компенсувати втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно із законом. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року роз`єднані у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Голови правління пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, про: - визнання протиправними дії/бездіяльність Пенсійного фонду України за відмову, відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», перевести позивача на пенсію; - зобов`язання Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсій позивача з 01.11.2011, у відповідності до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» у розмірі 100 % від 3,5 розмірів мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням здійснених виплат; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.11.2011, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунком 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат; - зобов`язання відповідача перевести позивача з 08.12.2014 на пенсію, у відповідності до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок пенсії позивача з 08.12.2014 у розмірі 300 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається п. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням отриманих виплат; - зобов`язання відповідача відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі ста тисяч гривень (100000,00 грн.), у зв`язку з безпідставним переведенням позивача з 01.11.2010 одного виду пенсій на інший; - зобов`язання відповідача відшкодувати моральні збитки позивачу в розмірі десяти тисяч гривень (10 000, 00 грн.); - зобов`язати відповідача компенсувати втрату частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати; та позовні вимоги про: - визнання протиправними дії/бездіяльність Пенсійного фонду України за відмову надати об`єктивну відповідь позивачу на його звернення; - зобов`язання відповідача притягнути до адміністративної відповідальності та звільнити з посади начальника управління Пенсійного фонду України в м. Бровари Сенько Л.І. за невиконання рішення Київського апеляційного суду від 01.06.2011, за ненадання до виконавчої служби листів з повідомленням про повне виконання рішення суду. - зобов`язання Пенсійний фонд України надати позивачу обґрунтовану відповідь на звернення позивача. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Пенсійного Правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича та Пенсійного фонду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, про оскарження дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії щодо переведення, перерахунку пенсії позивача та відшкодування шкоди передано до Броварського міськрайонного суду Київської області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 передано на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. За результатом оскарження позивачем ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2016 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині роз`єднання позовів, посилаючись на те, що ухвала у вказаній частині не може бути оскаржена окремо від постанови суду відповідно до ч. 2 ст. 185 КАС України. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року адміністративний позов в частині позовних вимог, що стосуються призначення, обчислення та перерахунку пенсії позивача, було залишено без розгляду, а в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо перерахунку і виплати пенсії позивача, керувався п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України та виходив з того, що в провадженні іншого суду перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що скарга позивача була розглянута відповідачами з дотриманням вимог чинного законодавства, в його присутності, на особистому прийомі і за результатами її розгляду йому надано ґрунтовну та мотивовану відповідь, а також з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень притягнути до відповідальності та звільнити його працівника не належить до завдань адміністративного судочинства у розумінні ст. 2, 17 КАС України. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, а також скасувати ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року про роз`єднання позовних вимог та передачу справи за підсудністю, від 01 червня 2016 року про повернення позивачу заяв про збільшення та доповнення позовних вимог і розглянути його заяву про збільшення позовних вимог від 08 вересня 2016 року та позовні вимоги, викладені в заяві від 16 червня 2016 року, і ухвалити нову постанову про їх задоволення в повному обсязі, так як, на думку скаржника, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича за відмову надати ОСОБА_1 об`єктивну відповідь на його звернення відповідно до ст.ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язання Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича надати ОСОБА_1 обґрунтовану та вмотивовану відповідь відповідно до ст. 15, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян». Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 19 травня 2015 року з порушенням порядку, визначеного законодавством. Зобов`язано Пенсійний фонд України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19 травня 2015 року у порядку, визначеному законодавством, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного судового рішення. В задоволенні іншої частини зазначених позовних вимог відмовлено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в іншій частині залишено без змін. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому, чи був позивач належним чином повідомлений про судове засідання, яке відбулось 26 листопада 2015 року та в якому Київським окружним адміністративним позовні вимоги ОСОБА_1 були роз`єднані у самостійне провадження та передані на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. Під час нового апеляційного перегляду справи позивач підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з тих же підстав, що були викладені в ній. Відповідачі заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Черпіцька Л.Т., судді Пилипенко О.Є., Собків Я.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року прийнято дану справу до свого провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 березня 2020 року об 11:10 годині. Судове засідання 18 березня 2020 року не відбулося, у зв`язку із введенням карантину, а також враховуючи вимоги ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 2 ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короно вірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року N 530-IX, приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211, вимоги рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року та рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 березня 2020 року, а також рекомендації Ради суддів України від 16 березня 2020 року N 9рс-186/20 про запровадження особливого режиму роботи судів на період проведення карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 15.06.2020р. позивачем заявлено клопотання про витребування додаткових доказів. В судовому засіданні 16 червня 2020 року колегія суддів постановила ухвалу про заміну процесуального правонаступника шляхом заміни третьої особи у справі (Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України) її правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2020 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України Київської області: письмові пояснення з наданням підтверджуючих доказів стосовно наявності нових обставин щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.05.2015 та щодо вчинення дій пенсійним органом після винесення постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 11 січня 2017 року до сьогодні; оригінал особової справи позивача (для огляду) та належним чином засвідчена її копія (для долучення до матеріалів справи). 11 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Черпіцької Л.Т. У судовому засіданні 15.09.2020р. заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Черпіцької Л.Т. залишено без задоволення та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.09.2020р., у зв`язку із заявленим позивачем клопотання. 24.09.2020р. на вимогу суду Головне управління Пенсійного фонду України Київської області надало копію пенсійної справи ОСОБА_1 28.09.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України Київської області подало письмове пояснення на клопотання ОСОБА_1 29.09.2020р. у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 усно заявив відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020р. заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. залишено без задоволення. Крім того, 29.09.2020р. у судовому засіданні позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Судова колегія, задовольнивши клопотання позивача оголосила перерву у судовому засіданні до 13 жовтня 2020 року. 01.10.2020р. на адресу суду від позивача ОСОБА_1 повторно надійшло клопотання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020р. заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. - визнано необґрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід суддів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2020р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. - відмовлено. Згідно автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Черпіцька Л.Т., суддів Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б. 13 жовтня 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М., який судова колегія визнала як зловживанням процесуальними правами, оскільки такий подавався неодноразово, та залишила дану заяву про відвід без розгляду. Крім того, позивачем подана заява про перенесення розгляду справи, у зв`язку з тим, що останній перебуває на амбулаторному лікуванні. Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки враховуючи тривалість розгляду даної справи, в якій, зокрема, участь сторін у судовому засіданні для учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також те, що дана справа неодноразово відкладалась, а також той факт, що позивачем не подано до суду підтверджуючих документів перебування його на лікуванні, тому судова колегія вважає, що правових підстав для відкладення розгляду справи немає. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та врахувавши підстави для скасування касаційним судом рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені в адміністративному позові у даній справі, з урахуванням заяви про їх уточнення та збільшення, складаються з позовних вимог щодо перерахунку і виплати його пенсії та щодо оскарження дій/бездіяльності відповідачів при розгляді звернення позивача в порядку ЗУ «Про звернення громадян», притягнення до відповідальності посадової особи за невиконання судового рішення. В частині позовних вимог стосовно перерахунку і виплати пенсії позивача ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015, залишеною без змін ухвалою КААС від 28.01.2016, позовні вимоги ОСОБА_1 роз`єднані у самостійне провадження та передано на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. Судові рішення були мотивовані тим, що в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться адміністративна справа № 810/5763/15 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України та Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в межах якої судом розглядаються ті ж самі позовні вимоги стосовно перерахунку та виплати пенсії позивачу, що й заявлені ОСОБА_1 у цій адміністративній справі ( з урахуванням заяви про їх збільшення та уточнення), тобто в цій частині предмет і підстава позову є тотожними. Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо перерахунку і виплати пенсії позивача, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України та виходив з того, що в провадженні іншого суду перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав Судом першої інстанції також було встановлено, що 19.05.2015 позивач звернувся до Пенсійного фонду України в порядку ЗУ «Про звернення громадян» зі скаргою, в якій просив: - зобов`язати УПФУ у м. Броварах нараховувати йому пенсію відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або зобов`язати УПФУ у м. Броварах перевести його на пенсію відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі в два рази більшому за пенсію інваліда війни III групи. Відповідно рішення Конституційного суду від 25.01.2012 № 3-рп/2012 та заявленим принципам пропорційності і справедливості пенсія інваліда війни II групи має бути в два рази більшою за пенсію інваліда війни III групи; - зобов`язати УПФУ у м. Броварах виконати рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 та здійснити перерахунок пенсії за жовтень 2011 року відповідно рішення суду; - притягнути до відповідальності Сенько Л.І. за невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 за надання до виконавчої служби листів з повідомленням про повне виконання рішення суду, в той час, коли перерахунок пенсії позивачу в повному обсязі не зроблений; - притягнути до відповідальності Сенько Л.І. за відмову перевести його на пенсію відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без пояснення причин; - компенсувати завдані йому збитки через неправомірні дії Сенько Л.І. , яка з 2007 року нараховувала та сплачувала заявнику зменшену пенсію, за рахунок Сенько Л.І. ; - повідомити ким та коли внесені зміни до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб»; - повідомити, чому розмір нарахованої йому пенсії суперечить рішенню Конституційного Суду України від 25.01.2012; - пояснити, чому заборгованість по пенсії не сплачена у вересні 2011 року; - роз`яснити, на яких підставах представник УПФУ під час розгляду апеляційної скарги 02.12.2014 в Київському апеляційному адміністративному суду в адміністративній справі № 361/3909/2014-а, щоб уникнути покарання, повідомив, що УПФУ неодноразово зверталося до казначейства з приводу сплати боргу, але Сенько Л.І. повідомила, що не зверталася до казначейства за сплатою боргу. - роз`яснити, чи діють всі рішення Конституційного Суду України на території м. Бровари та чому Сенько Л.І. відмовляється виконувати ці рішення та не перераховує пенсію позивачу пропорційно та справедливо. При перегляді рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційної додатково встановила, що позивач є інвалідом війни 2 групи та перебуває на обліку УПФУ у м. Бровари Київської області. 19.05.2015 позивач звернувся до ПФУ зі скаргою на дії УПФУ у м. Бровари Київської області, в якій, серед іншого, просив повідомити його про час та місце її розгляду, бажаючи бути присутнім. Однак, як відзначає ОСОБА_1 він не повідомлявся та не був присутнім під час розгляду його звернення взагалі. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги позивача від 19.05.2015, а також того, що він був присутнім під час її розгляду. Проте, на підтвердження своїх доводів щодо присутності ОСОБА_1 16.06.2015 Пенсійний фонд України подав копії реєстраційних карток (Т.3 а.с. 167-169), які свідчать про прибуття ОСОБА_1 16.06.2015 з власної ініціативи до пенсійного органу для реєстрації чергового звернення, а не для участі у розгляді його попередньої скарги від 19.05.2015. На виконання ухвали суду від 31.07.2020р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 , яка складається з 2 томів (196 арк. - т.5 а.с. 79-238, 222 арк. - т.6 а.с.1-244). Оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 , досліджувався в судовому засіданні, при цьому встановлено, що дана справа не прошита, не пронумерована, та сформована з порушенням хронологічного порядку. Відповідь Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 5559/Л-100 (Т. 1 а.с.12-13), датована 26.06.2015, що вказує на пропуск ПФУ місячного строку розгляду звернення позивача, регламентованого ст. 20 Закону № 393/96-ВР. Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), Інструкцією з діловодства у Пенсійному фонді України, затвердженою наказом Пенсійного фонду України від 03.07.2012 р. № 107 (далі - Інструкція № 107), Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в Пенсійному фонді України, затвердженою наказом Пенсійного фонду України від 16.10.2003 р. № 101 (далі - Інструкція № 101). Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно зі ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті. Згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Пунктом 5 Інструкції № 107 передбачено, що в разі звільнення працівника, відповідального за діловодство, а також разі його відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин усі не виконані, не закриті справи та не передані до архіву службові документи за вказівкою його безпосереднього керівника передаються особі, що його заміщує, з відповідної відміткою в реєстраційно-контрольних довідниках. У пункті 4.4, 6.1 Інструкції № 101 закріплено, що звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги Героїв Рядянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, інвалідів Великої Вітчизняної війни, народних депутатів України розглядаються Головою Правління Фонду (начальниками регіональних і територіальних управлінь). Якщо Голова Правління Фонду (начальник регіонального і територіального управління) тимчасово відсутній (відрядження, відпустка тощо) розгляд таких звернень здійснює особа, яка виконує його обов`язки. Облік особистого прийому громадян ведеться на реєстраційно-контрольних картках або в журналах. Згідно з п. 13, 30, 48, 154, 159, 161, 207, 208, 222 Інструкції № 107 документ повинен містити обов`язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис. Індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації. Для вихідних документів реєстраційний індекс складається з порядкового номера і доповнюється індексом структурного підрозділу, що підготував документ до відправлення. Документи підписуються посадовими особами Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень, визначених у Положенні про Пенсійний фонд України, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі про функціональні повноваження Голови правління та заступників Голови правління Пенсійного фонду України. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати. Реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. У Пенсійному фонді України застосовується автоматизована форма реєстрації документів (з використанням спеціальної комп`ютерної програми АСЕДО). При автоматизованій реєстрації документів виготовляється реєстраційно-контрольна картка, яка разом з документом передається виконавцеві, а діловодна служба, яка здійснює контроль за виконанням документів замість контрольної картотеки формує перелік документів, взятих на контроль. Для реєстрації документів застосовується єдина реєстраційно-контрольна картка, придатна для оброблення на персональному комп`ютері. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Для відправки кореспонденції через поштові відділення зв`язку складається реєстр відправлень в двох примірниках, де зазначаються адреса та повне найменування адресата, вага, вартість та вихідний номер відправлення. Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства. До номенклатури справ включаються назви справ, що формуються та відображають усі ділянки роботи, яка документується в структурних підрозділах центрального апарату Фонду. До номенклатури справ вносяться також назви справ, що ведуться лише в електронній формі. У пункті 227, 235 Інструкції № 107 визначено, що під час формування справ слід дотримуватися таких загальних правил: вміщувати у справи тільки виконані документи від заголовків справ в номенклатурі; групувати у справи документи, виконані протягом одного календарного року, за винятком перехідних справ (ведуться протягом кількох років), особових справ; вміщувати у справи лише оригінали або у разі їх відсутності засвідчені в установленому порядку копії документів; не допускати включення до справ чорнових, особистих розмножених копій та документів, що підлягають поверненню; окремо групувати у справи документи постійного і тимчасового зберігання. Листування групується за змістом та кореспондентською ознакою і систематизується в хронологічному порядку: документ-відповідь розміщується за документом-запитом. Згідно з пунктами 2.3, 3.1, 3.2, 4.2, 7.1 Інструкції № 101 звернення, оформленні належним чином і подані до Пенсійного фонду України та його органів у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли до центрального апарату і органів Пенсійного фонду України, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках персонального комп`ютера або в журналі. Конверти, в яких надійшли звернення по пошті (вирізки з них), збігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в регіональних і територіальних управліннях Фонду з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою ж кількістю звернень громадян, поданих на особистому прийомі. Після попереднього розгляду звернення громадян в день їх надходження, реєструються. Документи щодо розгляду звернень громадян розміщуються у справах у хронологічному або алфавітному порядку. Кожна пропозиція, заява, скарга з усіма документами щодо її розгляду і вирішення становлять у справі самостійну групу і вміщуються у м`яку обкладинку. На зверненні громадян після його розгляду та вирішення повинен бути напис «До справи» та підпис посадової особи, яка приймає рішення. Отже, законодавством регламентовано порядок розгляду суб`єктами владних повноважень звернень громадян і надання їм відповідей, яким зокрема передбачено право особи, що звертається, знати про дату, час та місце розгляду її звернення, бути присутньою під час його розгляду, особисто викладати свої аргументи особі, яка здійснює перевірку порушених в ньому питань, та право на отримання відповіді на її звернення у межах строків, визначених законодавством. При цьому, з викладених правових норм вбачається, що ПФУ повинен вести облік громадян, які були на особистому прийомі в уповноважених осіб під час розгляду їх звернень, відповідь на звернення має бути складена у письмовій формі, документ повинен містити всі необхідні реквізити, включаючи дату його складання та підпис уповноваженої особи, та після реєстрації як вихідної кореспонденції - направленим особі, яка звертається. Крім того, оригінал або належним чином завірена копія відповіді, яка направляється особі, повинна бути долучена до її особової справи. З огляду на вимоги наведених норм, а також беручи до уваги встановлені обставини в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що відповідачі не довели суду дотримання ними вимог щодо права позивача бути обізнаним про дату, час та місце розгляду його звернення від 19.05.2015 і на участь у його розгляді. Таким чином, вищезазначені обставини у їх сукупності виключають правові підстави вважати, що скарга позивача від 19.05.2015 була розглянута із наданням позивачу письмової відповіді у порядку, визначеному ст. 18-20 Закону № 393/96-ВР та Інструкціями №№ 101,

107. Враховуючи вищевикладене та перевіряючи оскаржувані дії/бездіяльність відповідачів у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що дії ПФУ при розгляді звернення позивача (скарга від 19.05.2015) були вчинені не у спосіб, визначений чинним законодавством, недобросовісно, нерозсудливо та без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, а отже, є протиправними. Приходячи до такого висновку, колегія суддів також враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своєму адміністративному позові ОСОБА_1 , окрім іншого, просив суд визнати протиправними дії/бездіяльність відповідачів, що стосується відмови у наданні об`єктивної відповіді на його звернення і зобов`язання надати обґрунтовану і вмотивовану відповідь. Отже, з огляду на встановлені вище обставини та з метою повного і всебічного захисту прав і законних інтересів позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає доцільним вийти за межі позовних вимог та задовольнити його адміністративний позов в цій частині шляхом визнання протиправними дій ПФУ щодо розгляду звернення позивача від 19.05.2015 з порушенням порядку, визначеного законодавством, та зобов`язати ПФУ повторно розглянути таке звернення позивача, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного рішення суду. Колегія суддів також приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні зазначених позовних вимог було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду в цій частині. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача притягнути до адміністративної відповідальності та звільнити з посади начальника територіального УПФУ в м. Бровари, колегія суддів звертає увагу на наступне. Правовідносини, що виникли між позивачем і вказаною посадовою особою, виходять за межі даного адміністративного спору і, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до положень ст. 2, 17 КАС України, виявлення адміністративних правопорушень, встановлення осіб, винних у їх вчиненні, притягнення їх до адміністративної і дисциплінарної відповідальності не належить до завдань адміністративного судочинства і компетенції адміністративного суду та не є способом захисту прав особи в розумінні КАС України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо перерахування і виплати пенсії позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, вказані позовні вимоги, заявлені з тих самих підстав і з тим самим предметом спору та на момент вирішення даної справи у суді першої інстанції розглядалися Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 810/5763/15, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України є правовою підставою для залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, що, в свою чергу, було правильно встановлено судом першої інстанції. При цьому, доводи позивача про те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 було неправомірно роз`єднано його позовні вимоги шляхом виділення вимог щодо перерахунку і виплати пенсії в окреме провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки такі вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогами щодо оскарження дій/бездіяльності ПФУ при розгляді скарги позивача та підсудні місцевому загальному суду як адміністративному. Крім того, колегія суддів акцентує увагу позивача на тому, що правомірність передачі справи за підсудністю встановлена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016, яка ухвалена за результатами перегляду вищевказаної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015, відповідно рішення в частині передачі справи за підсудністю набрало законної сили /Т. 1 а.с. 182-185/, а отже, встановлені нею обставини у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України мають преюдиційне значення. В той же час, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 в частині роз`єднання позовів, оскільки така ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції. В апеляційній скарзі, у даній справі, ОСОБА_1 стверджує і про неправомірність ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2015, посилаючись на те, що в силу вимог ст. 21 КАС України позивач має право заявити кілька вимог в позовній заяві, а також на те, що він не був належним чином повідомлений про судове засідання, яке відбулось 26 листопада 2015 року та в якому Київським окружним адміністративним позовні вимоги ОСОБА_1 були роз`єднані у самостійне провадження та передані на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. Колегією суддів встановлено, що направлена судом першої інстанції 20 листопада 2015 року судова повістка, була отримана ОСОБА_1 27 листопада 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 1 а.с. 135). Тобто ОСОБА_1 судова повістка була отримана ОСОБА_1 на наступний день після судового засідання. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду (Стаття 35 КАС України). В той же час, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був додатково повідомлений 20 листопада 2015 року о 09:05 год. про дату, час та місце судового засідання телефонограмою на номер 068 044 20 13 (Т. 1 а.с. 126). Вказаний телефонний номер також зазначений самим ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, а також у касаційній скарзі. Відповідно до частини третьої статті 33 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації. Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року у справі №17-рп/2011 (справа за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України), вирішуючи питання щодо конституційності положень статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) стосовно виклику до суду шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою вказав, що такий порядок є обов`язковим лише для суб`єктів владних повноважень, а стосовно інших осіб - виключно за їх вибором. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач був неналежним чином повідомлений про розгляд справи 26 листопада 2015 року в суді першої інстанції. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу та, у першу чергу, виходять з того, що дотримання цього принципу є необхідною передумовою сприйняття судового рішення як належного сторонами. Європейським судом з прав людини сформовані сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певно мірою, повинна враховуватися при розгляді справи та винесенні рішень. Між тим, стаття 116 КАС України (в редакції, що діяла на дату постановлення ухвали судом першої інстанції), якою передбачено об`єднання і роз`єднання позовів, не визначає обов`язку суду розглядати такі питання у судовому засіданні, як і не містить вимог стосовно вирішення таких питань за згоди позивача чи за його участі. Відповідно відсутність позивача у судовому засіданні 26 листопада 2015 року, в якому не були вирішені позовні вимоги по суті не зумовила порушення його прав, свобод чи інтересів та не позбавила можливості захищати себе у провадженні, як і не поставила його в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Підсумовуючи викладене, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процесуальної можливості суду першої інстанції (пункт 1 частини першої статті 128 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) відкласти розгляд справи та повідомити учасників справи про дату судового розгляду належним чином, колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції процесуальне порушення у даній справі не піддає сумніву справедливість судового розгляду. Колегія суддів також вважає за доцільне відзначити, що роз`єднання одної чи декількох поєднаних в одне провадження позовних вимог у самостійні провадження здійснюється у разі, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи. Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, запобігаючи сповільненню та ускладненню розгляду справи. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). Наведене дає підстави для беззаперечного висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Посилання скаржника на неправомірність ухвал Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 про відмову у забезпеченні доказів та про повернення заяви про збільшення і доповнення позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини та вимоги, щодо яких позивач просив суд забезпечити докази, є предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 810/3278/15, яка перебуває у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області, а вимоги, викладені в його заяві про збільшення та доповнення позовних вимог збігаються з предметом позову у вказаній справі. Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо притягнення до відповідальності посадової особи УФПУ в м. Бровари і залишення без розгляду вимог щодо перерахунку і виплати пенсії позивача, а судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в цій частині було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права, що є правовою підставою для залишення його без змін. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, постанова Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій/бездіяльності відповідачів за відмову надати відповідь на звернення та зобов`язання вчинити відповідні дії - скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню частково; в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.241,242,310,317,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича за відмову надати ОСОБА_1 об`єктивну відповідь на його звернення відповідно до ст. 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язання Пенсійного фонду України та Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного Олексія Борисовича надати ОСОБА_1 обґрунтовану та вмотивовану відповідь відповідно до ст. 15, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» з викладенням мотивів відмови - скасувати. Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.05.2015 з порушенням порядку, визначеного законодавством. Зобов`язати Пенсійний фонд України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.05.2015 у порядку, визначеному законодавством, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині даного судового рішення. В задоволенні іншої частини зазначених позовних вимог відмовити. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в іншій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2020 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді: Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко