Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3120/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 р. Справа № 480/3120/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 (суддя С.В. Воловик, м. Суми) по справі № 480/3120/19 за позовом Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якій просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000525012 від 10.01.2019 про зобов`язання сплатити штраф в сумі 318 536,06 грн. Позовні вимоги Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства обґрунтовує тим, що 20.12.2018 відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, жовтень та листопад 2018 року. За результатами перевірки складено акт №327/18-28-50-12/03352716 від 20.12.2018, на підставі якого Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату штрафу. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, зокрема, відповідачем порушено строк прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Тому, на думку позивача, є підстави для його скасування. Крім того, позивач зазначив, що ДФС України несвоєчасно збільшено реєстраційний ліміт за рахунок субвенції, що позбавило можливості підприємству своєчасно реєструвати в ЄРПН податкові накладні. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовими особами Головного управління ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, жовтень та листопад 2018 року, за результатом якої складено акт від 20.12.2018 №327/18-28-50-12/03352716 (а.с.45-58). Вказаний акт перевірки був направлений позивачу поштою та отриманий уповноваженою особою Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 26.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4161508152300 (а.с.58, зворот.). На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2019 №0000525012, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 8,00 грн. від 16 до 30 календарних днів в розмірі 10% в сумі 1,60 грн. та на суму ПДВ 636 148,49 грн. на 366 і більше календарних днів в розмірі 50% в сумі 318 074,26 грн., всього 318 536,06 грн. (а.с.12). Позивач не погодився із таким податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0000525012 від 10.01.2019 відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з таких підстав. Так, згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів та платежів. Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів, так відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків. За приписами ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків. Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Стаття 62 Податкового кодексу України визначає способи здійснення податкового контролю: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, враховуючи положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною перевіркою (у контексті спірних правовідносин) вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Сумській області відповідно до вимог підпункту 19-1.1.1, 19-1.1.2 підпункту 19-1.1 пункту 19-1 статті 19 розділу І, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, в порядку статті 76 глави 8 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних накладних за грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, жовтень та листопад 2018 року. За результатами камеральної перевірки складено акт від 20.12.2018 №327/18-28-50-12/03352716. Акт перевірки був направлений поштою рекомендованим листом з повідомленням на адресу позивача і отриманий ним 26.12.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.58, зворот.). Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. При цьому, позивач заперечення на акт перевірки не подавав. Враховуючи, що акт перевірки отриманий позивачем 26.12.2018, контролюючим органом правомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 10.01.2019, тобто на 9-й робочий день з дня наступного за днем вручення позивачу акта перевірки. Щодо несвоєчасного збільшення ДФС реєстраційного ліміту за рахунок субвенції, колегія суддів зазначає таке. Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01 січня 2017 року, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів. Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України під час розрахунку показника "Сума поповнення рахунка" також враховується сума коштів у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку. При цьому для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами. Порядок та строки врахування таких сум у системі електронного адміністрування датку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Одночасно, відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу. Таким чином, джерелом поповнення електронного рахунку платника можуть бути не виключно кошти: - з рахунків платника податку, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; - суми податку, зазначені у податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 01 липня 2015 року у зв`язку з застосуванням касового методу податкового обліку. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПКУ не забезпечено перерахування потрібної суми коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для своєчасної реєстрації податкових накладних за період з 31.12.2015 року по 01.03.2016 та порушено граничні строки реєстрації податкових накладних за жовтень та листопад 2018 року. Колегією суддів встановлено, що позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000525012 від 10.01.2019, посилається на те, що відповідачем несвоєчасно збільшено реєстраційний ліміт за рахунок субвенції з державного бюджету на електронний рахунок підприємства в розмірі 1 520 442,85 грн., при цьому позивачем не надано доказів того, що вказаної суми субвенції після її реєстрації ДФС України було б достатньо для реєстрації податкових накладних. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства намагалось своєчасно зареєструвати податкові накладні за грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, однак отримувало відмову податкового органу у зв`язку з відсутністю ліміту для реєстрації податкових накладних. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0000525012 від 10.01.2019 відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 по справі № 480/3120/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 19.10.20. (у зв`язку із перебуванням складу колегії у відпустці)