Постанова 4851 № 480/2900/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 р.Справа № 480/2900/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Демидова Я.Ю. представник відповідача Савченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 повний текст складено 05.03.20 року по справі № 480/2900/19 за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просило суд: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027805012, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 630976,92грн., прийняте Конотопським управлінням Головного управління ДФС у Сумській області. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 16.10.2019 року, Головне управління ДПС у Сумській області було залучено до участі у розгляді справи як другого відповідача. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що саме з вини податкового органу від`ємна реєстраційна сума не дозволяла підприємству здійснювати реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість, оскільки ДФС України несвоєчасно збільшено реєстраційний ліміт за рахунок субвенції, що позбавило можливості підприємству своєчасно зареєструвати податкові накладні. Відповідач, ГУ ДПС у Сумській області, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача, ГУ ДПС у Сумській області, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа та є платником податку на додану вартість. Конотопським управлінням ГУ ДФС у Сумській області 03.04.2019 проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства за квітень, червень-вересень 2016р., за результатами якої складено акт від 03.04.2019 №765/18-28-50-12/03352716 (т. 1 а.с.30-64). Актом перевірки встановлено несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень, червень-вересень 2016 р. чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказаний акт перевірки був направлений позивачу поштою та отриманий уповноваженою особою КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 05.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с.65), а також копію першої сторінки акта, наданого самим представником позивача з зазначенням вхідного номера та дати та датою резолюції керівника 05.04.2019 (т. 1 а.с.19). За результатами вказаної перевірки, на 13-й робочий день з дня наступного за днем вручення позивачу акта перевірки, Конотопським управлінням ГУ ДФС у Сумській області 24.04.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0027805012 (т. 1 а.с.12), яким за затримку реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 1261953,82грн. на 366 і більше календарних днів було застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 630976,92грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено позивачу поштою та отримано уповноваженою особою КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 26.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с.66). Непогодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог Податкового кодексу України, воно відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.191 ПК України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Статтею 20 ПК України визначені права контролюючих органів. Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків. За приписами ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. З матеріалів справи вбачається, що податковим органом відповідно до вказаних вище норм ПК України проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем за квітень, червень-вересень 2016р. Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки складено акт від 03.04.2019 №765/18-28-50-12/03352716 (т. 1 а.с.30-64), який був направлений позивачу поштою та отриманий представником КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Величко 05.04.2019 (т. 1 а.с.19,65). При цьому, позивач заперечення на акт перевірки не подавав. Враховуючи, що акт перевірки отриманий представником позивача 05.04.2019, на 13-й робочий день з дня наступного за днем вручення позивачу акта перевірки, тобто у строки, визначені ПК України було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу несвоєчасного збільшення ДФС реєстраційного ліміту за рахунок субвенції, судова колегія зазначає наступне. Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абзац в редакції чинній до 31.12.2016). Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (у редакції чинній до 01.01.2017), у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами. Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Одночасно, відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України. А з 01.01.2017 також з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу (пп. «г» п.200-1.4 ст.200-1 ПК України). Таким чином, джерелом поповнення електронного рахунку платника можуть бути не виключно кошти (п. «в»): з рахунків платника податку, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; а й ІНШІ джерела поповнення, серед яких, поповнення з поточних рахунків платника. При цьому, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Письмові докази свідчать, що на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 (зворот т. 1 а.с.83-а.с.86), згідно даних СЕА (т. 1 а.с.100-101) за рахунок субвенції з державного бюджету 04.07.2017 Державною фіскальною службою України відбулося поповнення електронного рахунку КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, відкритого Державною казначейською службою України на загальну суму 1520442,85грн. (трьома транзакціями в розмірі 334017,32грн., 200000грн. та 986425,53грн.), в результаті чого від`ємна реєстраційна сума з -2111614,24грн. зменшилась до -591171,39грн. Тобто, після зарахування субвенції з державного бюджету на електронному рахунку КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства продовжувало залишатися від`ємне значення реєстраційного ліміту. Таким чином, судом першої інстанції вірно було взято до уваги, що будь - яких доказів того, що позивач намагався зареєструвати вказані накладні вчасно в Єдиному реєстрі податкових накладних, до суду не надано. Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення №0027805012 від 24.04.2019, посилається на те, що відповідачем несвоєчасно збільшено реєстраційний ліміт за рахунок субвенції з державного бюджету на електронний рахунок підприємства в розмірі 1520442,85 грн., при цьому позивачем не надано доказів того, що вказаної суми субвенції після її реєстрації ДФС України було б достатньо для реєстрації податкових накладних. Позивачем не надано доказів поповнення із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для своєчасної реєстрації податкових накладних. Власне поповнення рахунку, як вбачається з наданих доказів та визнавалась представником позивача в судовому засіданні, відбувалось виключно для сплати узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість (т. 1 а.с.191-197). Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства намагалось своєчасно зареєструвати податкові накладні, виписані в квітні, червні-вересні 2016р., однак отримувало відмову податкового органу у зв`язку з відсутністю ліміту для реєстрації податкових накладних. Надані копії податкових накладних за липень 2015р. та квитанції про відмову в їх реєстрації (а.с.198-201) не можуть бути доказами виконання обов`язку підприємства позивача щодо вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних за квітень, червень-вересень 2016р. Колегія суддів зазначає, що зведена таблиця щодо сум податкових накладних, виписаних підприємством позивача (т. 1 а.с.190) не може спростувати вказані вище висновки суду, оскільки, як вбачається з даної таблиці та копій податкових накладних за липень 2015р.-грудень 2016. (т. 1 а.с.202-232,252-255), таблиця не містить показників, зокрема, сум коригування податкових зобов`язань, що відбувалось у кожному місяці, при її заповненні позивачем були зазначені показники податкового кредиту, в тому числі з урахуванням податкових накладних зареєстрованих контрагентами в попередніх періодах, що не узгоджується з нормами ст. 200-1 Податкового кодексу України. Крім іншого, скаржником не заперечується наявність незареєстрованих податкових накладних, виписаних підприємством позивача до квітня 2016р. на більш ніж 1млн. податку на додану вартість. При цьому, як встановлено судом навіть після поповнення (04.07.2017) Державною фіскальною службою України електронного рахунку КП виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на виконання рішення суду, підприємством позивача податкові накладні за квітень, червень-вересень 2016р. були зареєстровані лише в січні-березні 2019р. Будь-якого належного обґрунтування неможливості зареєструвати податкові накладні одразу після поповнення рахунку, представником позивача суду не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі №480/2900/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року по справі № 480/2900/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 08.07.2020 року