Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1115/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1115/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Будішевської Л.О., Філінюка І.Г. (склад колегії суддів сформовано згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020) при секретарі Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від позивача: Курлович О.О. від відповідача: Зуєва І.І. від прокуратури: Тунік В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.05.2020, суддя в І інстанції Желєзна С.П., повний текст якої складено 19.05.2020 в м. Одесі у справі №916/1115/20 за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС ЛОДЖИСТІКС про розірвання договору та зобов`язання звільнити майно ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОКУС ЛОДЖИСТІКС про розірвання договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.08.2017р., укладеного між сторонами, та зобов`язання відповідача звільнити комунальне майно берегозахисну споруду першої черги ділянки штучного пляжу, загальною площею 2 800,00 кв.м., що розташована між траверсами №12 та 12-а першої черги ПОС в районі пляжу „Дельфін, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, на користь позивача. В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного 01.08.2017р. між сторонами договору №129/юр оренди берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 2 800,00 кв.м., що розташована між траверсами №12 та 12-а першої черги ПОС в районі пляжу „Дельфін, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, на орендованій ділянці пляжу без попереднього письмового погодження орендодавця і одержання оформленої та узгодженої дозвільної документації самовільно встановлено споруду, яка за зовнішніми ознаками є капітальною та допущено скупчення будівельного сміття, у зв`язку з чим 13.04.2020 винесено припис, яким відповідача зобов`язано провести демонтаж самовільно встановленої споруди власними силами та привести у первинний стан ділянку штучного пляжу, однак вимоги даного припису відповідачем не виконані. 15.05.2020р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України посилаючись на те, що 15.05.2020р. за результатами проведення комісійної перевірки на предмет утримання ділянки штучного пляжу з урахуванням вимог договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.09.2017р. встановлено, що відповідачем було розміщено на ділянці штучного пляжу тимчасові споруди, що відповідає умовам договору та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №127 від 24.05.2001р. Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2020 клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про закриття провадження у справі №916/1115/20 та повернення судового збору задоволено. Провадження у справі №916/1115/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус лоджистікс про розірвання договору та зобов`язання звільнити майно закрито. Повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. сплачений згідно з платіжним дорученням №163 від 10.04.2020р. Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції прийняв до уваги доводи, наведені позивачем в обґрунтування вказаного клопотання щодо розміщення відповідачем на ділянці штучного пляжу споруди, які мають тимчасовий характер, що відповідає умовам договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.09.2017р., та дійшов висновку про відсутність між сторонами предмета спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України. Заступник прокурора Одеської області у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить ухвалу господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі № 916/1115/20 про закриття провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Прокурор вважає, що вказана ухвала суду ухвалена на підставі неповно з`ясованих обставин справи, є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 210,231, 236 ГПК України, що відповідно до статті 280 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує те, що підставою позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради стало порушення ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» умов договору оренди берегозахисної споруди № 123/юр від 01.08.2017, а саме: п. 4.2 абзацу г) та п. 4.2 абзацу е ). Таким чином, предметом вказаного спору є розірвання договору оренди берегозахисної споруди укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС». Згідно доказів наданих Департаментом в обґрунтування позовних вимог, ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» неналежним чином утримує орендоване майно, про що свідчить засмічення земельної ділянки орендованого штучного пляжу, а також незаконне розміщення конструкції та споруди, які мають ознаки капітальності, що підтверджується актами обстеження ділянки штучного пляжу «Дельфін» між траверсами № 12 та № 12-а від 01.04.2020, від 20.03.2020 та від 13.04.2020. В ході розгляду справи представником Департаменту подано до суду клопотання, в якому останній просив суд закрити провадження у справі мотивуючи це тим, що споруди які розміщені на орендованій земельній ділянці є спорудами, що мають тимчасовий характер, а тому відповідають умовам договору, на підтвердження чого надано лист комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» № 516889.72.29 від 15.05.2020. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність предмету спору та прийняв рішення про закриття провадження у справі. Разом з тим, судом не враховано, що вказаний лист стосується лише п. 4.2 абзацу г) договору оренди. Більш того, вказаним листом спростовуються доводи позивача про капітальність вказаних споруд, проте законність розміщення таких споруд на земельній ділянці не перевірено. Крім того, судом взагалі не з`ясовано обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог. Також судом не досліджено наявні в матеріалах справи докази та не надано їм належну оцінку. Окрім того, судом не неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого не досліджено питання порушення умов договору передбачених п. 4.2 абзацу е), а саме порушення орендарем вимог санітарного стану об`єкту оренди, що також було підставою позову, а тому ухвала про закриття провадження у справі є необґрунтованою, передчасною, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. В матеріалах справи будь-які докази усунення порушень п. 4.2 абзацу е) договору відсутні, а тому підстави для задоволення клопотання Департаменту про закриття провадження у справі також відсутні. Невжиття заходів реагування на усунення наявних порушень інтересів держави є неналежне здійснення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради захисту інтересів держави, про що свідчить наявне в матеріалах справи клопотання про закриття провадження у справі, при наявних порушеннях умов договору оренди з боку ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС», чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади Одеської міської ради та не оскарження ухвали суду про закриття провадження у справі. Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18). Таким чином, неналежне здійснення заходів реагування органами, що виконують відповідні функції у спірних правовідносинах щодо усунення обставин, якими спричинено порушення інтересів держави, а також неналежне представництво інтересів територіальної громади у суді є обставинами що виправдовують звернення прокурора з апеляційною скаргою до суду. У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. Позивач зазначає, що листом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 15.05.2020 р. підтверджено, що на орендованій ділянці штучного пляжу відповідачем розміщено споруди, які мають тимчасовий характер. Приймаючи до уваги доводи, наведені Департаментом в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі щодо розміщення відповідачем на ділянці штучного пляжу споруд, які мають тимчасовий характер, що відповідає умовам договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.09.2017р., господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про відсутність між сторонами предмету спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави та бездіяльності відповідного органу, на який покладено обов`язок захисту інтересів в суді. Проте, у даній справі не вбачається порушення законних інтересів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та територіальної громади м. Одеси, оскільки відповідачем на даний час не порушуються умови договору оренди, утримується ділянка штучного пляжу, що надана ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» з метою надання громадських платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту, за що орендарем сплачується відповідна орендна плата, яка у свою чергу є складовою місцевого бюджету. У відзиві на апеляційну скаргу аналогічного змісту відповідач також заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, як прийняту з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» (орендар) було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 129/юр, за умовами якого орендодавець того ж дня за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 2 800,00 кв.м., яка розташована між траверсами №12 та 12-а першої черги ПОС в районі пляжу „Дельфін, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, терміном дії 10 років. На виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018р. додатковим погодженням № 1 від 03.09.2018р. змінено орендодавця з «Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» та змінено порядок розрахунків між сторонами. За умовами підпунктів г), е) п. 4.2 договору протягом дії цього договору орендар зобов`язався не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництво капітальних споруд або встановлення тимчасових споруд, реконструкцію або будь-які інші будівельні роботи, без попереднього письмового погодження орендодавця та одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації; утримувати об`єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території. Згідно з п. 5.4 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. «а», «б», «в», «г», «д», «е», «л», «м», «н», «п», п. 4.3, п. 4.8 цього договору орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством. Так, 20.03.2020 року, 01.04.2020 року та 13.04.2020 року комісією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у складі Лисак М.У., ОСОБА_1 за участю незацікавлених осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 при обстеженні території ділянки пляжу між траверсами №12 та № 12а, встановлено, що орендарем ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» самовільно встановлено споруду, яка за зовнішніми ознаками є капітальною та зафіксовано скупчення будівельного сміття, що є порушенням п.п. г), е) п. 4.2 договору оренди та Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1133-V від 05.04.2007, про що складено відповідний акт та здійснено фотофіксацію. 13.04.2020 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради винесено припис № 13-04/2020, яким ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» зобов`язано провести демонтаж самовільно встановленої споруди власними силами та привести у первинний стан ділянку штучного пляжу у 5-ти денний термін. Невиконання відповідачем вимог вказаного припису стало підставою для звернення Департаменту до господарського суду Одеської області з даним позовом. 15.05.2020р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України посилаючись на те, що 15.05.2020р. за результатами проведення комісійної перевірки на предмет утримання ділянки штучного пляжу з урахуванням вимог договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.09.2017р. встановлено, що відповідачем було розміщено на ділянці штучного пляжу тимчасові споруди, що відповідає умовам договору та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №127 від 24.05.2001р. Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2020 клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про закриття провадження у справі №916/1115/20 та повернення судового збору задоволено. Провадження у справі №916/1115/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус лоджистікс про розірвання договору та зобов`язання звільнити майно закрито. Повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. сплачений згідно з платіжним дорученням №163 від 10.04.2020р. Закриваючи провадження у справі за відсутністю предмета спору, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи, наведені позивачем в обґрунтування вказаного клопотання щодо розміщення відповідачем на ділянці штучного пляжу споруди, які мають тимчасовий характер, що відповідає умовам договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.09.2017р., та дійшов висновку про відсутність між сторонами предмета спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Предметом позову у даній справі є заявлені Департаментом вимоги про розірвання договору оренди берегозахисної споруди №129/юр від 01.08.2017р., укладеного між сторонами, та зобов`язання відповідача звільнити комунальне майно берегозахисну споруду першої черги ділянки штучного пляжу, загальною площею 2 800,00 кв.м., що розташована між траверсами №12 та 12-а першої черги ПОС в районі пляжу „Дельфін, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, на користь позивача. Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою позову у даній справі було те, що Департаментом виявлено, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного 01.08.2017р. між сторонами договору №129/юр оренди берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 2 800,00 кв.м., що розташована між траверсами №12 та 12-а першої черги ПОС в районі пляжу „Дельфін, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, на орендованій ділянці пляжу без попереднього письмового погодження орендодавця і одержання оформленої та узгодженої дозвільної документації самовільно встановлено споруду, яка за зовнішніми ознаками є капітальною, та допущено скупчення будівельного сміття, у зв`язку з чим 13.04.2020 винесено припис, яким відповідача зобов`язано провести демонтаж самовільно встановленої споруди власними силами та привести у первинний стан ділянку штучного пляжу, однак вимоги даного припису відповідачем не виконані. Отже, підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов цього договору щодо нездійснення на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництва капітальних споруд або встановлення тимчасових споруд, реконструкції або будь-яких інших будівельних робіт, без попереднього письмового погодження орендодавця та одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації; щодо утримання об`єкту оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечення санітарного, екологічно чистого стану, прибирання та упорядкування прилеглої території. Отже, предмет та підстава позову за цим спором обумовлюються наявністю між сторонами договірних зобов`язань за договором оренди берегозахисної споруди. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Разом з тим, при вирішенні спору суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 905/1926/16. При цьому, судом першої інстанції не було враховано та досліджено підстав, з яких Департамент звернувся з позовною заявою, та не розглянуто по суті наявність або відсутність порушених прав територіальної громади м. Одеси і не прийнято за результатами їх розгляду відповідне рішення; натомість було закрито провадження з інших підстав, які не були предметом розгляду в межах поданої Департаментом позовної заяви. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04). Доводи позивача та відповідача, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, про те, що у даній справі не вбачається порушення законних інтересів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та територіальної громади м. Одеси, оскільки відповідачем на даний час не порушуються умови договору оренди, утримується ділянка штучного пляжу, що надана ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС» з метою надання громадських платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту, за що орендарем сплачується відповідна орендна плата, яка у свою чергу є складовою місцевого бюджету, колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що належних письмових доказів у розумінні ч. 2 ст. 91 ГПК України на підтвердження вказаних доводів сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Водночас, колегія суддів враховує, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". В апеляційній скарзі прокурор зазначив про те, що невжиття заходів реагування на усунення наявних порушень інтересів держави є результатом неналежного здійснення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради захисту інтересів держави, про що свідчить наявне в матеріалах справи клопотання про закриття провадження у справі, при наявних порушеннях умов договору оренди з боку ТОВ «ФОКУС ЛОДЖИСТІКС», чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади Одеської міської ради та не оскарження ухвали суду про закриття провадження у справі. Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18). Таким чином, неналежне здійснення заходів реагування органами, що виконують відповідні функції у спірних правовідносинах щодо усунення обставин, якими спричинено порушення інтересів держави, а також неналежне представництво інтересів територіальної громади у суді є обставинами що виправдовують звернення прокурора з апеляційною скаргою до суду. Окрім того, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі № 916/1115/20 з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити. Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.05.2020 року у справі № 916/1115/20 скасувати. Справу № 916/1115/20 направити до господарського суду Одеської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 15.10.2020. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Будішевська Л.О. Філінюк І.Г.