Постанова 4872 № 916/704/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/704/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, секретар судового засідання - І.С. Мисько, за участю представників сторін: від прокуратури: С.О. Ейсмонт від позивачів: 1)Одеської міської ради: Д.В. Явченко 2)Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: І.В. Вакаренко від відповідача: В.В. Горобець розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 (суддя Т.Г. Д`яченко, м.Одеса, повний текст рішення складено 10.08.2022) у справі №916/704/22 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» про стягнення, розірвання договорів та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (надалі також - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі також - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» (надалі також - ТОВ «Академія здоров`я плюс»), в якій просив: 1)стягнути з ТОВ «Академія здоров`я плюс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість за договором оренди нежилого приміщення №539/19 від 12.12.2019 у сумі 67900,00 грн та 3920,88 грн пені; 2)стягнути з ТОВ «Академія здоров`я плюс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість за договором оренди нежилого приміщення №540/19 від 12.12.2019 у сумі 244981,80 грн та 14146,48 грн пені; 3)розірвати договір оренди нежилого приміщення №539/19 від 18.07.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс», на нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; 4)розірвати договір оренди нежилого приміщення №539/19 від 12.12.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс», на нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; 5)зобов`язати ТОВ «Академія здоров`я плюс» звільнити приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, шляхом повернення нежитлових приміщень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до акту приймання передачі нежитлових приміщень від 18.07.2019 у 15-денний термін після набрання рішенням законної сили; 6)розірвати договір оренди нежилого приміщення №540/19 від 18.07.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс», на нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Героїв Крут, 3/5; 7)розірвати договір оренди нежилого приміщення №540/19 від 12.12.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс», на нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Героїв Крут, 3/5; 8)зобов`язати ТОВ «Академія здоров`я плюс» звільнити приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, шляхом повернення нежитлових приміщень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 18.07.2019 у 15-денний термін після набрання рішенням законної сили. В обґрунтування позовної заяви прокурор послався на те, що на зазначені об`єкти нерухомого майна фактично укладено по два договори оренди нерухомого майна з ідентичними умовами, у тому числі щодо створення умов безперешкодного доступу до об`єкту оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями та щодо своєчасної сплати заборгованості, які відрізняються лише терміном, на який їх укладено, а саме: на 2 роки 11 місяців та на 20 років (нотаріально посвідчені), які є діючими на теперішній час. Звертаючись із позовними вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати прокурор вказав, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної сплати орендної плати за укладеними договорами оренди, у зв`язку з чим у відповідача за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 включно виникла заборгованість за договором №539/19 від 12.12.2019 в сумі 67900,00 грн, а за договором №540/19 від 12.12.2019 - в сумі 244981,80грн, всього в сумі 312881,80 грн, на яку нараховано на підставі пункту 5.2. договорів оренди пеню за несвоєчасну сплату орендної плати. Згідно розрахунку, наданого Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, розмір пені за договором № 539/19 від 12.12.2019 за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року становить 3920,88 та за договором №540/19 від 12.12.2019 за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року становить 14146,48грн. Обґрунтовуючи вимоги про розірвання договорів оренди прокурор зазначив, що систематичне (протягом 6 місяців) істотне порушення умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання договорів на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3., 5.3., 5.5., 7.6. договорів. Крім того, прокурором було зазначено, що відповідно до підпункту «н» пункту 4.2. зазначених договорів орендар зобов`язаний протягом року з моменту укладання цього договору оренди створити для осіб з обмеженими фізичними можливостями умови для безперешкодного доступу до об`єкту оренди. Пунктом 3.2. договорів передбачено право орендодавця контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду. На запит прокуратури щодо виконання відповідачем умов договору, а саме, підпункту «н» пункту 4.2 договорів, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано відповідь від 14.03.2022 № 01-19/319, з якої вбачається, що орендарем не створено для осіб з обмеженими фізичними можливостями умов для безперешкодного доступу до об`єкту оренди. Позовні вимоги про виселення відповідача із займаних орендованих приміщень позивач обґрунтував статтею 785 Цивільного кодексу України та пунктом 4.7. договорів, якими на орендаря покладений обов`язок повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди. Отже, враховуючи викладене, за посиланням прокурора, відповідачем не виконано умови договорів щодо створення умов доступу до об`єкта оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями та в результаті систематичної несплати відповідачем орендних платежів за зазначеними договорами виникла заборгованість, що свідчить про наявність всіх підстав для розірвання договорів оренди та повернення майна його власнику. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Академія здоров`я плюс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість за договором оренди нежилого приміщення №539/19 від 12.12.2019 у розмірі 56261,55 грн та пеню у розмірі 3697,11 грн. Стягнуто з ТОВ «Академія здоров`я плюс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість за договором оренди нежилого приміщення №540/19 від 12.12.2019 у розмірі 202990,50 грн та пеню у розмірі 13339,10 грн. Розірвано договір оренди нежилого приміщення № 539/19 від 12.12.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс» на нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5. Зобов`язано ТОВ «Академія здоров`я плюс» звільнити приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, шляхом повернення нежитлових приміщень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 18.07.2019 у 15-денний термін після набрання рішенням законної сили. Розірвано договір оренди нежилого приміщення № 540/19 від 12.12.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс» на нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5. Зобов`язано ТОВ «Академія здоров`я плюс» звільнити приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1454,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, шляхом повернення нежитлових приміщень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 18.07.2019 у 15-денний термін після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Академія здоров`я плюс» на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 14068,33 грн. Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання ТОВ «Академія здоров`я плюс» прийнятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, а також врахувавши, що під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено орендну плату за договорами, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та пені. Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договорів оренди №539/19 від 12.12.2019 та №540/19 від 12.12.2019 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не здійснював виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання договорів оренди. Прийнявши до уваги наявність правових підстав для розірвання договору оренди №539/19 від 12.12.2019 та договору оренди № 540/19 від 12.12.2019 і задоволення позовних вимог в цій частині, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що позовні вимоги про звільнення відповідачем, як орендарем, приміщень, які є об`єктом оренди за вказаними договорами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом. Щодо позовних вимог прокурора про розірвання договорів оренди нежилого приміщення №539/19 від 18.07.2019 та №540/19 від 18.07.2019 суд вказав, що розірвати можна лише договір, який діє, тоді як на час розгляду справи по суті строк дії вказаних договорів припинився у зв`язку із закінченням терміну, на який їх було укладено, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ТОВ «Академія здоров`я плюс» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у даній справі скасувати, а позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що приміщення, які були передані в оренду за спірними договорами, знаходилися у стані, який не передбачав їх експлуатацію, а потребував ремонту, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі від 18.07.2019 до договорів №539/19 та №540/19. Апелянт вказав, що технічний стан орендованих приміщень також підтверджується висновками звіту про технічний стан, експлуатаційну придатність нежитлових приміщень першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, та висновками звіту про технічний стан, експлуатаційну придатність нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, виконаних Приватним підприємством «Дельта-консалтінг». Згідно із вказаними звітами, технічний стан об`єкту оренди незадовільний та обмежує використання об`єкта за визначеним у договорі призначенням, оскільки наявний значний знос конструктивних елементів на 49%, відсутні інженерні комунікації (електроенергія, вода, тепло та каналізація). Рекомендовано проведення капітального ремонту об`єкта оренди, в складі робіт якого передбачити виконання опоряджувальних робіт, влаштування підлоги, заміну дверних блоків, відновлення інженерних комунікацій. Листами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.09.2019 №01-13/4451 та від 16.09.2019 №01-13/4453 відповідачу надано згоду на проведення невід`ємних поліпшень у орендованих приміщеннях. Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що факт виконання робіт з капітального ремонту об`єкту оренди підтверджується: 1)договором підряду №01/10/2019 від 18.09.2019, укладеного між ТОВ «Академія здоров`я плюс» та ТОВ «Будівельна корпорація «Будмонтаж-98», на виконання будівельних робіт (капітальний ремонт) нежитлових приміщень першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; 2)договором підряду №02/10/2019 від 18.09.2019, укладеного між ТОВ «Академія здоров`я плюс» та ТОВ «Будівельна корпорація «Будмонтаж-98», на виконання будівельних робіт (капітальний ремонт) нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 373,1кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; 3)актом виконаних робіт КБ-2в від 08.11.2019 на суму 608692,10 грн; 4)довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 на суму 608692,10 грн; 5)актом виконаних робіт КБ-2в від 08.11.2019 на суму 2243383,15 грн; 6)довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 на суму 2243383,15 грн. Звітами незалежного аудитора ТОВ «Аудіт» від 20.11.2019 повністю підтверджується обсяг виконаних будівельних робіт та вартість проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Як зазначив відповідач, всі наведені вище документи є у розпорядженні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, але не були надані до суду. При цьому скаржник зазначив, що орендоване майно знаходиться у стані капітального ремонту, який не продовжується у зв`язку з необхідністю прийняття низки рішень щодо подальшого використання об`єкту оренди, а саме: отримання дозволу від орендодавця стосовно права на суборенду приміщень, а також зміни цільового призначення об`єкту оренди для розміщення закладу освіти з підвищенням орендних платежів (листи ТОВ «Академія здоров`я плюс» вх.№01-14/3370 від 28.09.2020 та вх.№01-14/3371 від 28.09.2020, на які відповідь відповідач станом на теперішній час не отримав). Крім того, відповідач звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листом від 20.09.2021 №20/09 щодо надання згоди на зарахування вартості виконаних невід`ємних поліпшень орендованого майна в сумі 2852075,25 грн в рахунок оплати орендних платежів, проте відповіді також не отримав. Таким чином, відповідач зазначив, що він належним чином виконував свої зобов`язання, передбачені договорами оренди. У зв`язку з наведеним, до апеляційної скарги скаржником були долучені наступні документи: -копію акту прийому-передачі приміщення за договором оренди №540/19 від 18.07.2019; -копію акту прийому-передачі приміщення за договором оренди №539/19 від 18.07.2019; -копію звіту про технічний стан, експлуатаційну придатність нежитлових приміщень загальною площею 1454,5 кв.м; -копію звіту про технічний стан, експлуатаційну придатність нежитлових приміщень загальною площею 373,1 кв.м; -копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.09.2019 №01-13/4451; -копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.09.2019 №01-13/4453; -копію листа ТОВ «Академія здоров`я плюс» вх. №01-14/3370 від 28.09.2020; -копію листа ТОВ «Академія здоров`я плюс» вх. №01-14/3371 від 28.09.2020. Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не застосовані положення статей 21, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ХІ, який підлягав застосуванню. На переконання скаржника, оскільки у даному випадку відсутня жодна із підстав для припинення умов договору оренди, передбачених статтею 24 вказаного Закону, то суд не мав права задовольняти позовні вимоги в частині розірвання договорів оренди. В якості ще однієї підстави для скасування оскаржуваного рішення суду апелянт зазначив те, що судом не перевірено обґрунтованості участі прокурора у даній справі, оскільки відсутні законні та обґрунтовані підстави для звернення прокурора з цим позовом. Скаржник, пославшись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначив, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Позиція заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо апеляційної скарги У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2101/22/Д3 від 01.03.2023) заступник керівника Одеської обласної прокуратури просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для розірвання договорів оренди прокурор зазначив, що частиною другою статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених законом або договором. Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, підстави для розірвання договорів оренди нежитлових приміщень мають бути визначені або безпосередньо договором оренди, або приписами законодавства. Враховуючи приписи законодавства, а також умови договорів щодо дострокового їх розірвання, невиконання відповідачем істотних умов договорів щодо створення умов доступу до об`єкта оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями і систематична несплата орендної плати свідчать про наявність всіх підстав для розірвання договорів оренди та повернення майна його власнику. При цьому прокурор зазначив, що звернення відповідача у вересні 2021 року до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із листом про надання згоди на зарахування вартості виконаних невід`ємних поліпшень орендованого майна в рахунок оплати орендних платежів (відповідь на який не отримано) не надає відповідачу права на несплату орендних платежів та на порушення умов договорів оренди. З приводу доводів апеляційної скарги щодо подання прокурором позову у даній справі, прокурор зазначив, що ним належним чином обґрунтовано необхідність представництва інтересів держави в суді через невжиття Одеською міською радою та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як уповноваженими органами, належних заходів, направлених на захист майнових інтересів держави у спірних правовідносинах. Позиція Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо апеляційної скарги Департамент комунальної власності Одеської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2101/22/Д2 від 24.02.2023) просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Позивач зазначив, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк, встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, а також невиконання інших зобов`язань є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна. Департамент зазначив, що він відреагував на невиконання орендарем істотної умови договорів оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі, провівши претензійну роботу. Щодо умови договорів оренди, визначеної у підпункті «н» пункту 4.2., позивач вказав, що 02.02.2022 відбулося обстеження орендованих відповідачем приміщень, в ході якого встановлено, що у приміщеннях виконуються ремонтні роботи, у період обстеження умови для осіб з обмеженими фізичними можливостями виявлені не були. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Згідно із протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2022, автоматичний розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран. У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/704/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 16.01.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Академія здоров`я плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/704/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/704/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 26.01.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Академія здоров`я плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/704/22 залишено без руху з підстав відсутності належних доказів надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. В межах встановленою ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.01.2023 строку від ТОВ «Академія здоров`я плюс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 2101/22/Д1 від 09.02.2023). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 поновлено ТОВ «Академія здоров`я плюс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/704/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Академія здоров`я плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/704/22. Встановлено учасникам справи строк до 01.03.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 01.03.2023 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/704/22. 24.02.2023 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. 01.03.2023 від Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу. Будь-які інші відзиви, заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 розгляд справи №916/704/22 призначено на 28.03.2023 о 12:00 год. В судовому засіданні, яке відбулось 28.03.2023, Південно-західним апеляційним господарським судом було порушено питання щодо додаткових доказів, долучених скаржником до апеляційної скарги. Стосовно вказаних доказів представником скаржника заявлено усне клопотання про поновлення строку на їх подання до суду апеляційної інстанції та про залучення останніх до матеріалів справи. Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду, постановленою в судовому засіданні 28.03.2023, долучені до апеляційної скарги документи залишено без розгляду, з огляду на таке. Обґрунтовуючи неможливість надання нових доказів до суду першої інстанції апелянт зазначив, що він не отримував за адресою його місцезнаходження ні позовної заяви, ні жодних процесуальних документів Господарського суду Одеської області у даній справі, а тому раніше подати вказані докази до суду не виявлялось можливим. Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14. Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - відповідача). При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603. Колегією суддів встановлено, що всі процесуальні документи у даній справі надсилалися Господарським судом Одеської області за адресою місцезнаходження ТОВ «Академія здоров`я плюс», зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте поштові відправлення повертались на адресу суду з довідкою оператора поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу. Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Південно-західний апеляційний господарський суд, врахувавши наведене вище та оцінивши доводи скаржника щодо прийняття додаткових доказів, дійшов висновку, що наведені скаржником причини неподання доказів до суду першої інстанції (неотримання поштової кореспонденції суду) не є тим винятковим випадком, який об`єктивно унеможливив своєчасне вчинення цієї процесуальної дії в суді першої інстанції, оскільки такі причини є суто суб`єктивними та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 28.03.2023 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 11.05.2023 о 14:00 год. Про оголошення в судовому засіданні 28.03.2023 перерви до 11.05.2023 о 14:00 год. присутні в судовому засіданні учасники справи повідомлені під розписку. При визначенні дати наступного судового засідання у даній справі колегією суддів враховувалось наступне. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. З огляду на необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.03.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Академія здоров`я плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/704/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. У судових засіданнях скаржник підтримав доводи, що викладані в апеляційній скарзі, у повному обсязі, та просив її задовольнити. Представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позов. Представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підтримали позицію прокуратури, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. Фактичні обставини справи 19.01.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул.Терешкової (наразі - вул. Героїв Крут), 3/5, в цілому, дійсно належить Одеській міській раді на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з нежилих приміщень, загальною площею 454,5 квм, відображених у технічному паспорті від 16.10.2003. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.10.2003 №590. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2013, номер запису про право власності - 1123555, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 71482051101. 10.06.2011 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення другого поверху, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Валентини Терешкової (наразі - вул. Героїв Крут), 3/5, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з приміщень літ. «А», загальною площею 373,1 кв.м, основною площею 243,0 кв.м, відображених у технічному паспорті від 25.08.2010. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.01.2011 №6. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2013; номер запису про право власності - 3665775; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 230498451101. Наказом директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 18.07.2019 № 539 «Про укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» вирішено укласти договір оренди для розміщення будинку побутових послуг терміном на 2 роки 11 місяців. Наказом директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 18.07.2019 № 540 «Про укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» вирішено укласти договір оренди для розміщення будинку побутових послуг терміном на 2 роки 11 місяців. 18.07.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс», як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення № 539/19, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; термін дії договору: з 18.07.2019 до 18.06.2022. 18.07.2019 орендарю передано нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, технічний стан яких визначено як такий, що потребує ремонту, що вбачається із підписаного представниками сторін акту приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №539/19 від 18.07.2019, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5. 18.07.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс», як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення №540/19, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; термін дії договору: з 18.07.2019 до 18.06.2022. 18.07.2019 орендарю передано нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, технічний стан яких визначено як такий, що потребує ремонту, що вбачається із підписаного представниками сторін акту приймання-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №540/19 від 18.07.2019, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5. 12.12.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс», як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення № 539/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за №2736, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 373,1 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; термін дії договору: 20 років з дати державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав, а саме: з 12.12.2019 до 12.12.2039. 12.12.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс», як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення №540/19, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за № 2737, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501, загальною площею 1454,5 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5; термін дії договору: 20 років з дати державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав, а саме: з 12.12.2019 до 12.12.2039. Право оренди відповідача, яке виникло на підставі договорів оренди №539/19 від 12.12.2019 та №540/19 від 12.12.2019, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019, що вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2019 за індексними номерами витягів 192719999, 192731110. Пунктом 2.1. зазначених договорів передбачено, що орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради №4214-VІІ від 30.01.2019, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. Відповідно до пункту 2.2. договорів №539/19 за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 8305,44 грн (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. У пункті 2.2. договорів №540/19 визначено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 29965,91 грн (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (пункт 2.3. договорів оренди). Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4. договорів оренди). Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду (пункт 3.1. договорів оренди). Крім того, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі (пункт 3.3. договору). Вказані у пункті 1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно під розміщення будинку побутових послуг (пункт 4.1. договорів оренди). У пункті 4.2. договорів оренди передбачено, що орендар, крім своєчасного внесення орендної плати, зобов`язаний, зокрема: забезпечувати збереження об`єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню (підпункт «а»); протягом року з моменту укладення цього договору оренди створити для осіб з обмеженими можливостями умови для безперешкодного доступу до об`єкту оренди (підпункт «н»). Капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об`єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження орендодавця, з наданням проектно-кошторисної (кошторисної) документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (пункт 4.4. договорів оренди). Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7. договорів оренди). Пунктом 5.2 договорів оренди визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. У пункті 5.3. договорів оренди сторонами узгоджено, що у разі невнесення орендарем орендної плати напротязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п.4.1., п. 4.2 абз. «а», «г», «е», «м», «л», «н», п. 4.3., п. 4.8, п. 4.9., п. 4.13. цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 5.5. договорів). Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають (пункт 7.6. договорів оренди). Пунктом 7.11. договорів визначено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду. Вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень (пункт 7.13. договорів оренди). Отже, на підставі договорів оренди №539/19 та №540/19, укладених між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «Академія здоров`я плюс», у строкове платне користування останнього передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, для розміщення будинку побутових послуг. При цьому на зазначені об`єкти нерухомого майна фактично укладено по два договори оренди нерухомого майна з ідентичними умовами, у тому числі щодо створення умов безперешкодного доступу до об`єкту оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями та щодо своєчасної сплати заборгованості, які відрізняються лише терміном, на який їх укладено: на 2 роки 11 місяців та на 20 років (нотаріально посвідчені). Матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку з невиконанням ТОВ «Академія здоров`я плюс» умов договорів щодо сплати орендної плати, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу орендаря скеровано претензії за вих.№0-13/4445 від 06.12.2021 та за вих.№0-13/4446 від 06.12.2021, відповідно до яких Департамент вимагав сплатити заборгованість з орендної плати та пеню, а також повідомив про те, що у разі залишення зазначеної претензії без розгляду або без задоволення, останнім буде ініційовано питання звернення до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м.Одеси. Також з матеріалів справи вбачається, що 02.02.2022 представниками Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відбулося обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, наданих у орендне користування ТОВ «Академія здоров`я плюс» за договорами №539/19 та №540/19, за результатами якого складено відповідні акти обстеження від 02.02.2022 з фотофіксацією, з яких вбачається, що ремонтні роботи орендарем призупинено. Виконання орендарем робіт зі створення умов для осіб з обмеженими фізичними можливостями у актах зафіксовано не було. При цьому орендодавцем надавався дозвіл на ремонтні роботи на здійснення невід`ємних поліпшень, про що свідчать листи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вих.№01-13/4451 від 16.09.2021 та за вих.№01-13/4453 від 16.09.2019. Прокурор, звертаючись з позовними вимогами про стягнення заборгованості, зазначив, що у відповідача за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 включно виникла заборгованість зі сплати орендної плати, а саме: за договором №539/19 від 12.12.2019 у розмірі 67900,00 грн, за договором №540/19 від 12.12.2019 у розмірі 244981,80 грн, всього за двома договорами - у сумі 312881,80 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати на підставі пункту 5.2. договорів за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 була нарахована пеня, а саме: за договором №539/19 від 12.12.2019 у розмірі 3920,88 грн, за договором №540/19 від 12.12.2019 у розмірі 14146,48грн, всього у загальному розмірі 18067,36 грн. Обґрунтовуючи вимоги про розірвання договорів оренди прокурор зазначив, що систематичне (протягом 6 місяців) істотне порушення умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання договорів на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3., 5.3., 5.5., 7.6. договорів. Позовні вимоги про виселення відповідача із займаних орендованих приміщень позивач обґрунтував статтею 785 Цивільного кодексу України та пунктом 4.7. договорів, якими на орендаря покладений обов`язок повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди. З урахуванням викладеного, прокурор, посилаючись на те, що відповідачем не виконано умови договорів щодо створення умов доступу до об`єкта оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендних платежів, вказав про наявність всіх підстав для розірвання договорів оренди та повернення майна його власнику. Позиція суду апеляційної інстанції Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»). Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі. У частині третій статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Колегією суддів враховується, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, між тим для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18. При цьому суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. У цій справі прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до господарського суду з даним позовом, зазначив, що подання позову спрямоване на реалізацію охоронюваних законом прав щодо належного виконання істотних умов договорів оренди комунального майна, його ефективного використання, а також своєчасного та в повному обсязі надходження коштів (орендних платежів) до місцевого бюджету, що є єдиним ефективним способом захисту та поновлення порушених інтересів територіальної громади м.Одеси. Відповідно до приписів статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (частина перша статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно із приписами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Статтею 142 Конституції України, частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно із статтею 14 статуту територіальної громади міста Одеси, який затверджено рішенням Одеської міської ради №1240-VI від 25.08.2011, міська рада є постійно діючим представницьким органом міського самоврядування, який здійснює від імені та в інтересах міської громади функції та повноваження місцевого самоврядування. Міська рада є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов`язки, може бути позивачем і відповідачем в судах. За змістом статей 16, 17 статуту територіальної громади міста Одеси Виконавчий комітет міської ради (виконком) є вищим виконавчим органом міської ради, який створюється міською радою на період її повноважень. Іншими виконавчими органами міської ради (виконавчими органами) є департаменти, управління, районні адміністрації, відділи та інші утворені радою виконавчі органи. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними міській раді, підпорядкованими виконкому та міському голові, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчі органи міської ради є юридичними особами, мають власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набувають від свого імені майнових та особистих немайнових прав та несуть обов`язки, можуть бути позивачами і відповідачами в судах. Статтею 38 статуту територіальної громади міста Одеси визначено, що міській громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи міського бюджету, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Суб`єктом права комунальної власності в місті Одесі є міська громада. Від імені та в інтересах міської громади права суб`єкта комунальної власності здійснює Одеська міська рада. У статті 39 статуту територіальної громади міста Одеси передбачено, що управління об`єктами комунальної власності здійснюється виконавчими органами міської ради. Для здійснення управління окремими об`єктами комунальної власності або майновими комплексами можуть утворюватися комунальні підприємства, установи та організації. Управління об`єктами комунальної власності спрямоване на забезпечення їх максимально ефективного використання за цільовим призначенням для задоволення, як правило, громадських потреб та інтересів. На підставах та у порядку, передбаченому законодавством та рішеннями міської ради, виконавчі органи міської ради можуть передавати об`єкти комунальної власності в оренду, позичку, концесію, управління юридичним та фізичним особам, на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законодавством. Міська рада та її виконавчі органи здійснюють контроль за використанням об`єктів комунальної власності, закріплених за комунальними підприємствами, установами та організаціями, а також переданих в оренду, позичку, концесію, управління юридичним та фізичним особам. Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №137-VIII від 17.03.2021, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради (пункт 1.1.), який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м.Одеси (пункт 2.1.); є юридичною особою (пункт 1.6.); є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2.); згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна (пункт 2.3.). За умовами пункту 2.4. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент покладені наступні функції: реалізація єдиної політики управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста Одеси (підпункт «а»); здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності (підпункт «в»); здійснення обліку договорів оренди нерухомого майна нежитлового фонду, укладених щодо об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Одеси (підпункт «г»); укладення договорів передачі у користування майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси (підпункт «и»); здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності (підпункт «п»). З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, оскільки Одеська міська рада є представницьким органом міського самоврядування, який здійснює від імені та в інтересах міської громади права суб`єкта комунальної власності на передані відповідачу в оренду нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, здійснює контроль за використанням об`єктів комунальної власності, переданих в оренду, а Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м.Одеси, є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Одеси, та наділений повноваженнями щодо контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності Разом з тим, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів, яка виразилася у тому, що Одеською міською радою та Департаментом Одеської міської ради у розумний строк не подано до суду позову, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органами, до компетенції яких віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах. Так, матеріали справи свідчать про те, що листом від 13.05.2021 за вих.№15/3/2-985вих-21 перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому повідомив, що обласною прокуратурою з`ясовується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру за фактами невиконання орендарями істотних умов договорів оренди об`єктів комунальної власності. У зв`язку з цим прокурор просив надати копії документів, на підставі яких у користування ТОВ «Академія здоров`я плюс» передано об`єкти комунальної власності, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, а також просив повідомити: у разі наявності заборгованості з орендної плати її розмір та період утворення з наданням відповідного розрахунку; які порушення за договорами оренди №539/19 і №540/19 виявлялись та чи є вони усунутими; чи вживались Департаментом заходи, направлені на стягнення виниклиої заборгованості, відмову від укладених договорів або їх розірвання та повернення орендованого комунального майна. У відповідь на лист першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 13.05.2021 за вих.№15/3/2-985вих-21, Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав лист від 15.06.2021 за вих.№01-19/1421, в якому просив надати відомості, щодо яких саме ймовірних порушень умов договорів оренди №539/19 та №540/19 йде мова у запиті прокуратури; після надання запитуваної інформації Департаментом в межах компетенції буде здійснена перевірка наведених фактів та, у разі їх підтвердження, буде вжито відповідних заходів з метою недопущення прав та законних інтересів територіальної громади м.Одеси або надано інформацію щодо причин неможливості вжиття таких заходів. Окремо Департамент зазначив, що ним найближчим часом буде проведено обстеження вказаних об`єктів нерухомого майна, а також повідомив, що станом на 27.05.2021 заборгованість з орендної плати у ТОВ «Академія здоров`я плюс» відсутня. У листі від 10.11.2021 за вих.№15/3/2-1898вих-21 заступник керівника Одеської обласної прокуратури просив Департамент комунальної власності надати копії документів, на підставі яких у користування ТОВ «Академія здоров`я плюс» передано об`єкти комунальної власності, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, а також просив повідомити: у разі наявності заборгованості з орендної плати її розмір та період утворення з наданням відповідного розрахунку; чи виявлялись Департаментом порушення орендарем умов договорів оренди №539/19 та №540/19, а саме: п. 4.1., п. 4.2. абз. «а», «б», «в», «г», «д», «е», «з», «к», «л», «м», «н», п. 4.4., п. 4.8., п. 5.3. тощо; які саме порушення виявлялись та чи є вони усунутими на цей час; які заходи вживались Департаментом на усунення таких порушень; чи вживались Департаментом заходи, направлені на контроль стану, напрямків та ефективності використання приміщень, переданих в оренду; надати копії підтверджуючих документів. На лист прокуратури від 10.11.2021 за вих.№15/3/2-1898вих-21 Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 10.12.2021 за вих. №01-19/2605 надав запитувані копії документів та повідомив, зокрема, про те, що у ТОВ «Академія здоров`я плюс» за договорами №539/19 та №540/19 наявна заборгованість, а також зазначено, що Департаментом проведено претензійну роботу щодо сплати заборгованості. Листом від 18.01.2022 за №15/3/2-62ВИХ-22 заступник керівника Одеської обласної прокуратури запитав у Департамента комунальної власності Одеської міської ради інформацію та копії підтверджуючих документів щодо заходів, які вживаються Департаментом, спрямованих на погашення заборгованості за договорами оренди №539/19 та №540/19, в тому числі в судовому порядку, або про причини невжиття таких заходів. Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 07.02.2022 №01-13/316 надав відповідь на лист прокуратури від 18.01.2022 за №15/3/2-62ВИХ-22, відповідно до якої повідомив, що Департаментом проведено з ТОВ «Академія здоров`я плюс» претензійну роботу щодо сплати заборгованості, на підтвердження чого листом від 10.12.2021 №01-19/2605 надано прокуратурі копії претензій з актуальними розрахунками заборгованості. Однак, як зазначив Департамент, до теперішнього часу вимоги щодо добровільної сплати заборгованості ТОВ «Академія здоров`я плюс» виконані не були. Також Департамент повідомив, що під час обстеження об`єкта оренди за договорами №539/19 та №540/19, яке відбулося 02.02.2022, встановлено, що у приміщеннях виконуються ремонтні роботи, які на даний час призупинено; дозвіл на ремонтні роботи на здійснення невід`ємних поліпшень надавався Департаментом листами від 16.09.2019 №01-13/4451 та від 16.09.2019 №01-13/4453. В подальшому, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Одеської міської ради з листом від 15.02.2022 №15/3/2-218ВИХ-22, в якому, серед іншого, зазначив, що обласною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено запити за вих.№15/3/2-62ВИХ-22 від 18.01.2022 та за вих.№15/3/2-1898вих-21 від 10.11.2021 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з проханням повідомити: чи вживались останнім заходи, направлені на контроль стану, напрямків та ефективності використання приміщень, переданих в оренду; які заходи вживаються, спрямовані на погашення заборгованості за договорами оренди, в тому числі в судовому порядку. У відповідь на запити прокуратури від Департаменту надійшов лист, з якого вбачається, що останнім не реалізовано свого права на звернення до суду задля охорони порушених інтересів щодо несплати орендних платежів. Крім того, прокурор зазначив, що на запит прокуратури щодо порушення ТОВ «Академія здоров`я плюс» підпункту «н» пункту 4.2. договорів, Департаментом відповіді надано не було, що дає підстави вважати, що обстеження об`єкту з приводу створення для осіб з обмеженими фізичними можливостями умов для безперешкодного доступу до об`єкту оренди не проводилось, що, в свою чергу, також є порушенням умов зазначених договорів. Відтак, з метою вирішення обласною прокуратурою питання щодо наявності підстав вжиття заходів реагування представницького характеру в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», заступник керівника Одеської обласної прокуратури просив терміново повідомити про вжиті Одеською міською радою заходи щодо захисту інтересів територіальної громади міста Одеси із викладених у вказаному листі питань. На лист прокуратури від 15.02.2022 №15/3/2-218ВИХ-22 було надано відповідь Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, який у листі від 14.03.2022 №01-19/319 зауважив, що листом від 07.02.2022 №01-13/316 ним зазначалося про проведення 02.02.2022 обстежень орендованих ТОВ «Академія здоров`я плюс» приміщень, в ході якого встановлено, що у приміщеннях виконуються ремонтні роботи, у період обстеження умови для осіб з обмеженими фізичними можливостями не були виявлені, на підтвердження чого надавилися копії актів обстежень від 02.02.2022 з фотофіксацією, а також зазначалося про надання дозволу на ремонтні роботи на здійснення невід`ємних поліпшень, на підтвердження чого надавалися копії листів Департаменту від 16.09.2019 №01-13/4451 та від 16.09.2019 №01-13/4453. Також Департамент зазначив, що ним було проведено претензійну роботу, на підтвердження чого листом від 10.12.2021 №01-19/2605 надавались копії претензій. Поряд з цим, Департамент листом від 14.03.2022 №01-19/319 надав актуальні розрахунки заборгованості від 23.02.2023. 18.04.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради з повідомленням за №15/3/2-330ВИХ-22, в якому, посилаючись на те, що до теперішнього часу Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Одеською міською радою не подано до суду позову, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органами, до компетенції яких віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, зазначив, що Одеською обласною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах Департаменту комунальної власності, Одеської міської ради до ТОВ «Академія здоров`я плюс» про стягнення заборгованості, розірвання договорів та повернення майна, який буде подано найближчим часом. На підтвердження направлення повідомлення від 18.04.2022 №15/3/2-330ВИХ-22 прокурором надано описи вкладення у цінні листи на адреси Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеської міської ради, та список згрупованих відправлень. 22.04.2022 прокурор звернувся з даним позовом до суду. Південно-західний апеляційний господарський суд, вирішуючи питання щодо здійснення представництва прокурором в суді у цій справі, враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №916/3620/19. У пунктах 25 -29 цієї постанови сформульовано такі правові висновки: « 25.У контексті зазначеного та встановлених обставин справи Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку - захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист. 26.Суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. 27.Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: -отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; -інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; -отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді. 28.При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. 29.Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом». Південно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши зміст листування прокурора з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Одеською міською радою, яке передувало зверненню прокурора до суду з цим позовом, та відповідей Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, вважає, що компетентні органи (Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеська міська рада) були обізнані з виявленими порушеннями, проте протягом розумного строку після того, як ним стало відомо про можливе порушення інтересів держави, не вжили будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідних органів. У зв`язку з наведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність у цій справі підстав для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а тому колегією суддів відхиляються вимоги ТОВ «Академія здоров`я плюс» про залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Щодо позовних вимог про стягнення основного боргу та пені Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договорами №539/19 від 18.07.2019, №539/19 від 12.12.2019, №540/19 від 18.07.2019, №540/19 від 12.12.2019 між сторонами виникли орендні правовідносини. Приписами частин першої, третьої і п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем. На час укладення договорів оренди №539/19 від 18.07.2019, №539/19 від 12.12.2019, №540/19 від 18.07.2019, №540/19 від 12.12.2019 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII. 03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону. Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»). Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку . Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось, прокурор, звертаючись 22.04.2022 з даним позовом до господарського суду, зазначив, що відповідно до відомостей, наданих Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.08.2021 по 23.02.2022 включно за договором оренди від 12.12.2019 №529/19 становить 67900,00 грн та за договором оренди від 12.12.2019 №540/19 складає 244981,80 грн. Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи, а саме 12.05.2022, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем було сплачено 11638,45 грн за договором оренди №529/19 та 41991,30 грн за договором оренди №540/19. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду розрахунки заборгованості, підписані начальником фінансового відділу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до яких 23.02.2022 відповідачем було перераховано за договором оренди №539/19 11638,45 грн та за договором оренди №540/19 - 41991,30 грн (т. 1 а.с. 166, 167). Тобто, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за користування орендованим майном у повному обсязі. Колегія суддів, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановила, що у спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договорів оренди №539/19 та №540/19 та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем. Невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушення у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу. За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно частково задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди №529/19 від 12.12.2019 у розмірі 56261,55 грн та заборгованості за договором оренди №540/19 від 12.12.2019 у розмірі 202990,50 грн. При цьому посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що він звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із листом від 20.09.2021 №20/09 щодо надання згоди на зарахування вартості виконаних невід`ємних поліпшень орендованого майна в сумі 2852075,25 грн в рахунок оплати орендних платежів, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справі відсутні жодні докази такого зарахування. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 5.2 договорів оренди визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. Згідно розрахунку, здійсненого Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та долученого прокурором до матеріалів позовної заяви, розмір пені за договором № 539/19 від 12.12.2019 за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року становить 3920,88грн та за договором №540/19 від 12.12.2019 за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року становить 14146,48 грн. (а.с. 99, 100). Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що він є невірним, оскільки при здійсненні нарахування пені не було враховано часткову сплату 23.02.2022 відповідачем орендних платежів за договорами оренди. Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за договором оренди № 539/19 від 12.12.2019 становить 3697,11 грн, а за договором оренди № 540/19 від 12.12.2019 - 13339,10 грн. Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунку пені апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків пені за спірними договорами оренди не переглядається. Щодо розірвання договорів оренди Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 Господарського кодексу України). Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Отже, підставою для дострокового розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених Законом України «Про оренду державного або комунального майна» або договором оренди. Колегія суддів зауважує, що у договорах оренди №539/19 та №540/19 сторонами погоджено підстави для їх дострокового розірвання. Так, відповідно до пункту 3.3. договорів орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. У підпункті «н» пункту 4.2. договорів оренди передбачено, що орендар, крім своєчасного внесення орендної плати, зобов`язаний протягом року з моменту укладення цього договору оренди створити для осіб з обмеженими можливостями умови для безперешкодного доступу до об`єкту оренди. У пункті 5.3. договорів оренди сторонами узгоджено, що у разі невнесення орендарем орендної плати напротязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п.4.1., п. 4.2 абз. «а», «г», «е», «м», «л», «н», п. 4.3., п. 4.8, п. 4.9., п. 4.13. цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 5.5. договорів). Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди (пункт 7.6. договорів оренди). Пунктом 7.11. договорів визначено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду. У справі, яка розглядається, Південно-західним апеляційним судом установлено, що підставами для розірвання договорів оренди прокурор зазначив неналежне виконання відповідачем, як орендарем, взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати та нездійснення протягом року з моменту укладення договору оренди умов для безперешкодного доступу до об`єкту оренди для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Укладаючи спірні договори оренди, орендар розраховував отримати у користування нежитлові приміщення, відповідно, орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору та виконання інших умов договору, у тому числі щодо створення для осіб з обмеженими фізичними можливостями безперешкодного доступу до об`єкту оренди. В той же час, матеріали справи не містять доказів систематичної своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати та доказів створення для осіб з обмеженими фізичними можливостями безперешкодного доступу до об`єкту оренди, що свідчить про істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди № 539/19 від 12.12.2019 та № 540/19 від 12.12.2019. На підставі викладеного вище, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач істотно порушує умови договорів оренди № 539/19 від 12.12.2019 та № 540/19 від 12.12.2019, що є підставою для їх розірвання на вимогу орендодавця відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Щодо позовних вимог прокурора про розірвання договорів оренди нежилого приміщення №539/19 від 18.07.2019 та №540/19 від 18.07.2019 суд першої інстанції правильно вказав, що розірвати можна лише договір, який діє, тоді як на час розгляду справи по суті строк дії вказаних договорів припинився у зв`язку із закінченням терміну, на який їх було укладено, а тому обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині. Стосовно позовних вимог про звільнення орендованих приміщень Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Згідно із частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Закону України від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Відповідно до пункту 4.7 договорів після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди. Абзацом 2 пункту 7.6 зазначених договорів передбачено, що у разі розірвання договору у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають. Встановивши наявність правових підстав для розірвання договору оренди №539/19 від 12.12.2019 та договору оренди № 540/19 від 12.12.2019 та задоволення позовних вимог в цій частині, суд попередньої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про звільнення відповідачем, як орендарем, приміщень, які є об`єктом оренди за вказаними договорами, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 3/5, шляхом їх повернення орендодавцю. Висновки суду апеляційної інстанції. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я плюс» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/704/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 15.05.2023. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран