Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 303/3993/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 303/3993/20 пров. № А/857/11019/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Куцкір Ю.Ю. в порядку письмового провадження у м. Мукачево) за адміністративним позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця за межі території України, в с т а н о в и в : У липні 2020 року Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі Мукачівський прикордонний загін, позивач) звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив примусово видворити за межі території України громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивований тим, що відповідач була затримана та підлягає примусовому видворенню за межі території України, оскільки, перебуваючи на території України без законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування її на території України, здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України в напрямку Республіки Словаччина. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2020 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Мукачівському прикордонному загону у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що немає жодного наміру перешкоджати процедурі видворенню або примусового поверненню, а навпаки хоче самостійно, і як найшвидше повернутися до країни походження, під час затримання та подальшої процедури її ідентифікації співпрацівниками Мукачівського прикордонного загону, має родичів на території України, які б могли надати її фінансову допомогу. Також у неї наявний документ, що дає право на виїзд за межі території України. Відзив позивача на апеляційну скаргу колегія суддів не бере до уваги, оскільки такий поданий з порушенням вимог ч.5 ст.304 КАС України. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 20.07.2020 незаконно, поза пунктами пропуску, в складі групи осіб, без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин кордону, перетнула державний кордон з України в Румунію на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Тячів», однак після незаконного перетину кордону була затримана представниками прикордонної поліції Румунії та 23.07.2020 під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Солотвино» Мукачівського прикордонного загону на підставі ст.3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб була передана на територію України у встановленому угодою порядку. Протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.2041 КУпАП від 23.07.2020 зафіксовано порушення відповідачем вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України». Дані обставини також підтверджуються протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 23.07.2020, актом про приймання-передавання особи від 23.07.2020. Рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 24.07.2020 вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 . Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав перебування відповідача на території України, а тому з огляду на положення ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон №3773-VI), остання підлягала примусовому видворенню за межі території України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного. Частиною першою статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України (ч.3 ст.26 Закону №3773-VI). З матеріалів справи видно, що рішенням начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Мукачівського прикордонного загону підполковником К.Рукіним від 24.07.2019 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, було вирішено примусово повернути за межі України громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення отримано відповідачем 24.07.2019 на зрозумілій їй мові, що підтверджується її підписом та підписом перекладача. Частиною першою статті 30 Закону №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Із системного аналізу вказаної норми виходить, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передує прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення, за яким примусовому видворенню підлягають особи, які не виконали рішення відповідного компетентного органу про примусове повернення або за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Згідно ч.4 ст.30 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Варто зазначити, що доказів наявності законних підстав для перебування на території України, скаржником до матеріалів справи не надано. Крім того, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на ч.1 ст.289 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства, оскільки дана стаття стосується інших спірних правовідносин. Покликання апелянта на те, що до апеляційної скарги долучена копія візи у закордонному паспорті також не заслуговує на увагу, оскільки даний доказ не досліджувався судом першої інстанції та про наявність такого не повідомлялось відповідачем під час судового розгляду. Крім цього, дана копія не завірена належним чином. Частиною першої статті 31 Закону № 3773-VI, передбачено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних доказів стосовно наявності обставин за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видачу чи передачу відповідача до країни походження в ході судового розгляду, як в суді першої, так і апеляційної інстанції відповідачем чи його представником надано не було, а тому відсутні підстави для застосування положень ч.1 ст.31 Закону №3773-VI. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 268, 272, 288, 310, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року по справі №303/3993/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 16.10.2020.