Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/6478/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/6478/24 Категорія: 113020200 Головуючий в 1 інстанції: Косіцина В.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 26.06.2024р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Гудзікевич Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2024 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2024 року Головне управління Державної міграційної служби (далі ГУ ДМС) України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області було виявлено особу, який назвався громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана особа на території України знаходиться незаконно, відсутні документи, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з України, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має, тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на позов. Справу розглянуто за правилами визначеними ст. 289 КАС України, в порядку письмового провадження. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2024 року позов ГУ ДМС України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України залишено без задоволення. Застосовано до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 захід, передбачений п.3 ч.1 ст. 289 КАС України, у вигляді взяття на поруки підприємством, установою чи організацією, передавши ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поруки ПП "ЛЄАН", Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Морська, 1, ЄДРПОУ 33081542, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.4 ст. 289 КАС України, а саме: 1) прибувати до ГУ ДМС України в Одеській області за графіком визначеним цим органом, для контролю та обліку його перебування; 2) не відлучатися з території Одеської області без дозволу ГУ ДМС України в Одеській області; 3) невідкладно повідомляти ГУ ДМС України в Одеській області про зміну свого місця проживання. Контроль за виконанням обов`язків зазначених вище покладено на ПП "ЛЄАН", Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Морська, 1, ЄДРПОУ 33081542. Роз`яснено, що за потреби ПП "ЛЄАН", Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Морська, 1, ЄДРПОУ 33081542 повинно доставити ОСОБА_1 до суду чи органу (підрозділу), який подав позов. Роз`яснено ПП "ЛЄАН", Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Морська, 1, ЄДРПОУ 33081542, що за невиконання зобов`язань, покладених судом відповідно до ч.4 цієї статті, поручитель несе відповідальність, визначену законом. Зобов`язано уповноважених осіб ДУ "Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України" роз`яснити ОСОБА_1 покладені на нього рішенням обов`язки. Роз`яснено ГУ ДМС України в Одеській області, що у разі невиконання іноземцем або особою без громадянства обов`язків, покладених судом відповідно до ч.4 цієї статті, чи вчинення ним (нею) порушення законодавства України про державний кордон або про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, уповноважений орган (підрозділ) може звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про затримання такої особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. В апеляційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні. Він не може бути працевлаштований, та мати законного, постійного джерела доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби, через що, з метою отримання грошових коштів, може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян; - за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, відповідачем громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 (КНАЯАУЕТБ АЬЕН), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на квітень 2024 року добровільно адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн., не сплачено, що підтверджується відсутністю банківської квитанції банку платника, та в особовій справі останнього; - докази про те, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять; - беручи до уваги той факт, що відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУаАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, існує ризик його втечі, а так само у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДМС України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №011030 від 23 квітня 2024 року, що складеним ГУ ДМС України в Одеській області за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП, 23 квітня 2024 року о 18 годині 30 хвилин у АДРЕСА_2 , було виявлено особу, яка назвалася Білорусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушим правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД №011130 від 23 квітня 2024 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП. 23 квітня 2024 року Головним спеціалістом відділу адміністративного провадження управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області Євгеном Новохатським, за погодженням із першим заступником начальника ГУ ДМС в Одеській області Іваном Безкищенком прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республікии Білорусь ОСОБА_1 , 27 травня 1978 р.н. 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 затримано у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП, для встановлення особи порушника та з`ясування обставин правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання серії МОД №000252. Головним спеціалістом відділу адміністративного провадження управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області Євгеном Новохатським, за погодженням із першим заступником начальника ГУ ДМС в Одеській області Іваном Безкищенком 23 квітня 2024 року прийнято рішення про поміщення ОСОБА_1 в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні. З повідомлення щодо поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства вбачається, що ОСОБА_1 поміщено до Миколаївського ПТПІ. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактичні дипломатичні відносини між Україною та Республікою Білорусь припинені, будь-які дипломатичні та консульські установи цієї держави на території України не функціонують, що унеможливлює вчинення уповноваженим органом дій спрямованих на його ідентифікацію та видворення, беручи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували існування ризиків того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про примусове видворення відсутності належного обґрунтування застосування саме затримання, а не застави або поруки, а також те, що у країні походження ОСОБА_1 може загрожувати небезпека через його приналежність до певної соціальної групи та політичні переконання, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заходу у вигляді арешту, та про наявність підстав для застосування до нього заходу у вигляді взяття на поруки підприємством, установою чи організацією. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, п.1 ч.1 ст. 289 КАС України, ч.ч.1, 5 ст. 26, ч.ч.1, 4 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі Закон №3773-VI). За приписами ч.1 ст. 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Частиною 1 ст. 30 Закону №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Частиною 4 ст. 30 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Згідно із п.1 ч.1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України. Таким чином, за наведених правил ст. 289 КАС України, стосовно іноземця, щодо якого поданий позов про його примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання. Однак, такий захід не застосовується автоматично, а лише за наявності підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 289 КАС України, а саме: за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України. При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України. Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що термін дії паспорта громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_1 , що виданий на ім`я ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата видачі 20 квітня 2011 року, закінчився 27 травня 2023 року. Разом з тим, матеріали справи містять Довідку про звернення за захистом в Україні №011887 видану відповідачу Центральним управлінням ДМС у м. Києві та Київській обл. 17 серпня 2020 року, термін дії якої був продовжений до 17 серпня 2021 року. Вказана довідка містить прізвище, ім`я та по-батькові особи ОСОБА_1 , його фото, рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , країну громадянської належності Республіка Білорусь, країну походження Республіка Білорусь, а також джерело отримання відомостей про особу, а саме, паспорт серії НОМЕР_1 . Колегія суддів констатує, що вищезазначена довідка видавалися відповідачу із встановленням міграційним органом його особи, тобто ідентифікацією, чому передувала відповідна процедура. Натомість припинення строку дії паспорта громадянина Республіки Білорусь, може вказувати лише про відсутність у відповідача документа, що позбавляє його права на виїзд з України, однак не свідчить про те, що особа, якій дані документи видавалися є не ідентифікованою, що правильно вказано судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2022 року у справі №521/17818/22 вирішувалося питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою (екстрадиційний арешт) на домашній арешт до прийняття рішення про видачу та фактичної передачі компетентним органам Республіки Білорусь громадянина ОСОБА_1 . Зі змісту ухвали вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований, зокрема, в ухвалі суду зазначена транслітарація його імені Aleh (Aleg) Kharavets), вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано місце народження Республіка Білорусь, м. Гомель, вказана громадянська приналежність Республіка Білорусь. В ухвалі також вказано про те, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 . Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що закінчення строку дії паспорту не заважають позивачу ідентифікувати особу відповідача за допомогою відомостей зібраних під час документування його довідкою про звернення за захистом в Україні №011887. Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання регламентовано Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі Порядок). Так, згідно п.1 розділу VI Порядку дій з ідентифікації та документування іноземців наведеної Інструкції, якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. Так, згідно листа МЗС України від 12 червня 2024 року №721/17-636-123, що надійшов до суду першої інстанції на виконання ухвали від 07 травня 2024 року, станом на момент підготовлення відповіді посольство Республіки Білорусь та консульські установи цієї держави на території України не функціонують. Згідно п.6 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є, зокрема, неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. В даному випадку, дипломатичні відносини між Україною та Республікою Білорусь на даний момент фактично припинені, а тому, є вірним висновок суду першої інстанції про затримання з метою ідентифікації призведе до безпідставного та свавільного позбавлення волі ОСОБА_1 . Відповідно до п."f" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у "порядку, передбаченому законом". Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи, наприклад, обов`язку скласти протокол або повідомити близьких особи, або як в даному випадку забезпечити участь перекладача та адвоката у разі необхідності. У п.103 рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа Анатолій Руденко проти України", яке стало остаточним 17 липня 2014 року (№50264/08), вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин. Європейський суд наголосив, що п.1 ст. 5 Конвенції має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує п.1 ст. 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення. Затримання в даному випадку особи-відповідача, зважаючи на серйозність заходу та введення на території України воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на думку колегії суддів, не є виправданим та належним. Позивачем не доведено, що в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання такою особою певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України. Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач намагається оскаржити рішення про його примусове видворення з України №10 від 23 квітня 2024 року. Таким чином, ГУ ДМС в Одеській області не довело наявності обґрунтованих підстав вважати, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі. Окрім того, колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи платіжну інструкцію №9340-2566-0997-9339 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив грошову суму у розмірі 5 100 гривень в якості виконання постанови про адміністративне правопорушення, а тому є спростованим довід апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів добровільної сплати відповідачем адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову міграційної служби. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.