Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1021/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1021/20 пров. № А/857/8565/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, головуючий суддя Гулик А.Г., ухвалене о 11:17 год. у м. Львові, повний текст якого складено 19.06.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 року № 51384-13, від 26.04.2018 року № 0630366-1311-1350, від 26.04.2018 року №0630367-1311-1350. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправильно обчислив площу житлового будинку, яка підлягала оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки гараж не є об`єктом оподаткування. Крім цього, база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку зменшується для житлового будинку на 160 кв. метрів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2017 №51384-13, від 26.04.2018 №0630366-1311-1350, від 26.04.2018 № 0630367-1311-1350. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач під час винесення оскаржених податкових повідомлень рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений ПК України, відтак відсутні підстави для їх скасування. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №210482107 від 28.05.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Головне управління ДФС у Львівській області винесло податкові повідомлення-рішення: - від 15.06.2017 року № 51384-13, яким визначило суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 30514,76 грн; - від 26.04.2018 року № 0630366-1311-1350, від 26.04.2018 року № 0630367-1311-1350, якими визначило суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 55 518,40 грн (далі оскаржені податкові повідомлення-рішення). Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які викладені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пунктом 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з частиною другою підпункту 266.7.1 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Крім цього, згідно із підп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів. Згідно з підпунктом 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2015 року на 19-тій сесії 6-го скликання Львівська міська рада прийняла ухвалу Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 року № 664 Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 4269. Відповідно до пункту 2.1. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі Положення) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У пункті 3.1. Положення зазначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пункт 4.1. Положення). Згідно з підпунктом 3.2.2. пункту 6.2. Положення ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі для житлового будинку/будинків 1% мінімальної заробітної плати. Згідно із підпунктом 5.1.2. пункту 5.1. Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 160 кв. метрів. На момент виникнення спірних відносин позивач була власником житлового будинку загальною площею 520,2 кв. метрів за адресою: м.Львів, вул.Запорізька, буд. 17, що підтверджується інформаційною довідкою №210482107 від 28.05.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, яка становить 520 кв. метрів. Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не застосовано пільгу, передбачену підпунктом 5.1.2. пункту 5.1. Положення, та не зменшено базу оподаткування об`єкта житлової нерухомості на 160 кв. метрів, чим не дотримано вимог ПК України. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що оскаржені податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які викладені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що позовні вимоги є підставним та обґрунтованими. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №380/1021/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 16.10.2020 року.